Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 591/1947/18
провадження № 61-19332св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 травня 2019 року у складі судді Грищенко О. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Левченко Т. А., Криворотенка В. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У квітні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПАТ "СК "УСГ") про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог посилалися на таке. 10 січня 2016 року ОСОБА_1, керуючи належним йому на праві власності автомобілем марки "Hyndai і20", номерний знак НОМЕР_1, порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) - лобове зіткнення з автомобілем марки "Daewoo Lanos" під керуванням ОСОБА_3 . Вказані обставини встановлені вироком суду щодо ОСОБА_1, який набрав законної сили та яким встановлена його вина у вчиненні вказаного злочину. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_1 та пасажир його автомобіля ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження, проходили тривале лікування, отже, зазнали у зв`язку з цим матеріальної та моральної шкоди. Автомобіль марки "Hyndai і20", номерний знак НОМЕР_1, був застрахований шляхом укладення договору добровільного страхування з відповідачем, і вказана ДТП є страховим випадком, про що був повідомлений відповідач. Позивачі звернулися до нього із заявою про виплату страхового відшкодування, подавши всі необхідні документи, проте відповідач безпідставно відмовив у здійсненні страхових виплат.
З огляду на викладене позивачі просили стягнути з відповідача: на користь ОСОБА_1 8 699,12 грн на відшкодування витрат на лікування та 35 000 грн - моральної шкоди, на користь ОСОБА_2 36 760,22 грн на відшкодування витрат на лікування та 35 000 грн - моральної шкоди; на користь ОСОБА_1 302 594, 86 грн на відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної з пошкодженням автомобіля марки "Hyndai i20", номерний знак НОМЕР_1 ; витрати на правову допомогу в сумі по 9 010 грн на користь кожного позивача.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "СК "УСГ" на її користь страхове відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю, у розмірі 32 772,69 грн, та 1 639 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_2 відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з їх необґрунтованістю. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_1 та відповідачем був укладений також договір про обов`язкове страхування транспортного засобу "Hyndai і20", номерний знак НОМЕР_1, який був чинний на момент настання ДТП. Оскільки за цим договором заява про страхове відшкодування подана у строк, то вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування (КАСКО) від 15 грудня 2015 року № 28-1411-15-00360, суд першої інстанції виходив з того, що хоча ДТП, яка сталася за участю застрахованого за договором добровільного страхування транспортного засобу позивача і є страховим випадком, про який останній повідомив страховика у встановлений договором строк, проте страхувальник ОСОБА_1 не виконав умов вказаного договору, а саме не погодив із страховиком калькуляцію рекомендованої (або погодженої) СТО із зазначенням переліку відновлювальних робіт, їх вартості, вартості деталей, що підлягають заміні, та вартості витратних матеріалів. Натомість для визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля та вартості матеріального збитку позивач звернувся до незалежного експерта, не погодивши це питання з відповідачем, а також всупереч вимогам пункту 10.6 договору № 28-1411-15-00360 не надав транспортний засіб для огляду страховику та особі, яка мала визначати вартість відновлювального ремонту, а також, не провівши відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, відчужив його. Суд зазначив, що документи, які підтверджують витрати на лікування позивачі направили страховій компанії з порушенням строку, встановленого договором добровільного страхування, а відшкодування моральної шкоди взагалі не передбачено умовами цього договору.
Постановою Сумського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 травня 2019 року змінено в частині стягнення з ПАТ "СК "УСГ" на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю, та відшкодування завданої моральної шкоди та судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ПАТ "СК "УСГ" на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю, у розмірі 12 863,98 грн, замість помилково зазначених 32 772,69 грн, відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 643,20 грн, замість помилково зазначених 1 639 грн, та витрати на правову допомогу в розмірі 1 712 грн, замість помилково зазначених 9 010 грн.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 травня 2019 року також змінено шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання суду на ту обставину, що позивач ОСОБА_1 повідомив страховика у встановлений у договорі добровільного страхування від 15 грудня 2015 року за
№ 28-1411-15-00360 строк про ДТП, яка сталася за участю застрахованого транспортного засобу. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Змінюючи частково рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_2 підлягають відшкодуванню витрати, пов`язані з діагностикою та лікуванням потерпілої ОСОБА_2 у закладах охорони здоров`я. Що стосується інших витрат, то вони не містять доказів того, що лікарські засоби були придбані саме для лікування ОСОБА_2 відповідно до призначення лікаря. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 повідомив страховика про страховий випадок у встановлений договором добровільного страхування строк, подавши відповідну заяву-повідомлення разом з додатками, оскільки ОСОБА_1 не звертався до ПАТ "СК "УСГ" із заявою про настання страхового випадку у строк, встановлений у договорі добровільного страхування від 15 грудня 2015 року № 28-1411-15-00360, а також не надав документів, які витребувані листом від 22 січня 2016 року за № 16/11-16/0005 і які були необхідні для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що у своїй заяві-повідомленні він надав відповідачу дані про знаходження обох автомобілів, які були учасниками ДТП, повідомивши, що вони знаходяться на штрафному майданчику Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області. Представник відповідача не прибув для огляду автомобіля, тому він звернувся до незалежного експерта. З письмовою заявою до відповідача він та ОСОБА_2 звернулись через місяць після набрання законної сили вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 листопада 2017 року, який набрав законної сили 18 грудня 2017 року. Вважає, що ним виконані всі умови договорів.
У грудні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПАТ "СК "УСГ", у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 10 січня 2016 року близько 14:30 год. на автошляху Київ - Суми - Юнаківка сталася ДТП за участю позивача ОСОБА_1, який керував належним йому на праві власності автомобілем марки "Hyndai і20", номерний знак НОМЕР_1, та ОСОБА_3, який керував автомобілем марки "Daewoo Lanos", номерний знак НОМЕР_2 .
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 листопада 2017 року, який 18 грудня 2017 року набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки. Звільнено засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі пункту "в" статті 1 Закону України від 22 грудня 2016 року "Про амністію у 2016 році". Цивільний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ПАТ "СК "УСГ" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду. Стягнуто з ОСОБА_1 : на користь місцевого бюджету в особі КЛПЗ "Срібнянська центральна районна лікарня" витрати у розмірі 1 559,20 грн, понесені закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 ; на користь місцевого бюджету в особі КЛПЗ "Сумська обласна клінічна лікарня" витрати у розмірі 8 718,78 грн, понесені закладом охорони здоров`я на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 ; на користь місцевого бюджету в особі КЛПЗ "Прилуцька центральна міська лікарня" витрати у розмірі 555,14 грн, понесені закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 ; на користь місцевого бюджету в особі КЛПЗ "Прилуцька центральна міська лікарня" витрати у розмірі 1 853,50 грн, понесені закладом охорони здоров`я на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 ; на користь місцевого бюджету в особі КЛПЗ "Прилуцька центральна міська лікарня" витрати у розмірі 536,94 грн, понесені закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_5 ; на користь обласного бюджету в особі КЛПЗ "Чернігівська обласна дитяча лікарня" витрати у розмірі 3 882,17 грн, понесені закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_5 . Речові докази: автомобіль марки "Hyndai і20", номерний знак НОМЕР_1, повернуто ОСОБА_1, а відеореєстратор "Aspiring-GT9" залишено у його власності. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 16 859,94 грн витрат за проведення судових експертиз (т. 1, а. с. 10-11).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПАТ "СК "УСГ" на умовах полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13 грудня 2015 року № АІ/8847148. Забезпеченим транспортним засобом зазначено автомобіль марки "Hyndai і20", номерний знак НОМЕР_1 (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, - 100 000 грн, за шкоду, заподіяну майну, - 50 000 грн, франшиза - 500 грн) (т. 1, а. с. 71).
15 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "СК "УСГ" був укладений договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів "Додатковий захист "УСГ-20" за
№ 97-1411-15-00006. Предметом цього договору виступили майнові інтереси, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної майну потерпілих, внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. За цим договором страховим випадком визначена подія, але відповідальність застрахована на умовах полісу обов`язкового страхування № АІ/8847148 (т. 1, а. с. 117, 118, т. 2, а. с. 178 - 179).
Також 15 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "СК "УСГ" укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті за № 28-1411-15-00360 (т. 1, а. с. 81-91).
15 січня 2016 року ОСОБА_1 на підставі договору страхування за № АІ/8847148 направив ПАТ "СК "УСГ" засобом поштового зв`язку заяву-повідомлення про настання страхової події від 13 січня 2016 року та уточнену заяву-повідомлення про настання страхової події від 14 січня 2016 року, в яких повідомляв про обставини ДТП, яка сталася 10 січня 2016 року близько 14:30 год. на автошляху Київ - Суми - Юнаківка та про потерпілих осіб, життю та здоров`ю яких було завдано шкоди. Вказані заяви-повідомлення надійшли на адресу страхової компанії 18 та 19 січня 2016 року (т. 1, а. с. 42, 43, 72, 73).
17 січня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до відповідача із письмовою заявою про виплату страхового відшкодування, яка надійшла на адресу страхової компанії 19 січня 2018 року. Позивачі просили на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 15 січня 2016 року № 28-1411-15-00360 та полісу № АІ/8847148 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплатити на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду за пошкоджений автомобіль марки "Hyndai і20" у розмірі 302 594,86 грн, витрати на лікування у розмірі 8 699,12 грн, витрати на автотоварознавче дослідження у розмірі 1 500 грн та виплатити на користь ОСОБА_2 витрати на лікування у розмірі 36 760 грн (т. 1, а. с. 74-76).
19 квітня 2018 року відповідач направив на адресу позивачів листи, в яких повідомив про відмову у виплаті страхового відшкодування, роз`яснивши, що на підтвердження витрат про лікування ОСОБА_2 заявниками не надані деякі документи медичних установ, а також запропоновано ОСОБА_2 повідомити страхову компанію, у якому розмірі ОСОБА_1 відшкодував їй шкоду, та надати документи, що підтверджують факт такого відшкодування. Крім того, ОСОБА_1 було повідомлено, що страхова компанія не відшкодовує шкоду, заподіяну життю та здоров`ю водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, тому відсутні підстави для виплати йому страхового відшкодування згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АІ/8847148. Запропоновано ОСОБА_1 письмово повідомити, кому та в якому розмірі він відшкодував шкоду, з приводу чого він мав надати документи, що підтверджують факт відшкодування шкоди (т. 1, а. с. 78-80).
Щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов`язковим.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до положень пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Згідно з пунктом 24.1 статті 24 Закону № 1961-IV у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.
Відповідно до статті 26-1 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.