Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 640/5310/19
провадження № 61-10972св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Каламайка Дмитра Юрійовича на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 18 березня 2019 року у складі судді Ніколаєнко І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заявника і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт помилки (описки) в рішенні Виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів у місті Харкові від 11 січня 1994 року № 6-4 "Про прийняття в експлуатацію житлового будинку з надвірними спорудами" і вважати, що було прийнято в експлуатацію житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2, а не АДРЕСА_3. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що після смерті її батька ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, в тому числі домоволодіння по АДРЕСА_2 . Однак вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки в тексті рішення виконавчого комітету, окрім правильної, також зазначена помилкова адреса місцезнаходження житлового будинку. При цьому Адміністрація Київського району виконавчого комітету Харківської міської ради відмовилася виправити вказані помилки, посилаючись на відсутність в неї відповідних повноважень.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 18 березня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що зі змісту заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів вбачається наявність спору про право, оскільки встановлення факту необхідно заявнику для подальшого прийняття спадщини. Вказана вимога підлягає вирішенню виключно в порядку позовного провадження.
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Каламайка Д. Ю. залишено без задоволення, а ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 18 березня 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки встановлення факту необхідно заявнику для отримання спадкового майна у власність, а орган місцевого самоврядування, до якого зверталася ОСОБА_1 з метою виправлення в рішенні виконавчого комітету адреси місцезнаходження житлового будинку, відмовив їй у внесенні цих змін, то висновок місцевого суду про наявність спору про право є правильним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У червні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Каламайко Д. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 18 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 травня 2019 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, безпідставно відмовив заявнику у відкритті провадження, обґрунтувавши це існуванням спору про право, який в цій справі відсутній. Встановлення факту і справді необхідне ОСОБА_1 для подальшого оформлення нею спадщини, тобто набуття певних майнових прав. Однак сама мета встановлення факту (оформлення спадщини) жодним чином не вказує на те, що у справі наявний спір про право. Порушене заявником питання стосується не визнання за нею права власності, а лише встановлення в документі помилки, через яку нотаріус не вправі видати свідоцтво про право на спадщину. Положення частини першої статті 318 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) прямо вимагають, щоб у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, було зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Судами не зазначено ні в чому полягає спір про право, ні на чиї права та обов`язки може вплинути встановлення юридичного факту. Крім того, навіть якщо припустити, що на спадкове домоволодіння можуть в подальшому претендувати треті особи, то без встановлення факту описки в рішенні виконкому, жоден із ймовірних претендентів на спадщину не зміг би реалізувати це право.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду міста Харкова.
13 серпня 2019 року справа № 640/5310/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За змістом пункту 5 частини другої статті 293, частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.