Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 463/1873/16-ц
провадження № 61-42362св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Ігнатенка В. М., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Львівська міська рада, відділ Держгеокадастру у м. Львові, ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Львівської міської ради та касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2018 року в складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Львівської міської ради, відділу Держгеокадастру у м. Львові, ОСОБА_2, який в ході розгляду справи уточнила, та остаточно просила визнати незаконною і скасувати ухвалу Львівської міської ради від 15 травня 2008 року № 1815 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати недійсним державний акт від 05 травня 2009 року серії ЯЖ № 911436 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1000 га, для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою Львівської міської ради від 15 травня 2008 року № 1815 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 1000 кв. м, та в оренду терміном на 5 років земельну ділянку, площею 550 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі вищевказаної ухвали 05 травня 2009 року відповідач отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 911436.
Посилаючись на те, що межі земельної ділянки, виділеної ОСОБА_2 вона не погоджувала, що порушує її права як суміжного землекористувача, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач є власником 1/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1, яку розбудувала самочинно, а тому відсутні підстави вважати, що встановлення відповідачем меж по стіні самочинної будівлі порушує її права.
При цьому судом зазначено про відсутність необхідності погоджувати межу земельної ділянки саме з позивачем, яка не надала будь-яких доказів щодо належності їй права на земельну ділянку. Крім того, такий акт підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є іншими співвласниками будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано незаконною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 15 травня 2008 року № 1815 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 . Визнано недійсним державний акт від 05 травня 2009 року серії ЯЖ № 911436 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1000 га, для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, виданий на підставі ухвали Львівської міської ради від 15 травня 2008 року № 1815.
Рішення суду мотивоване тим, що для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка, право користування якою перейшло до позивача на умовах користування попереднім власником ОСОБА_5 .
Встановивши, що при виготовленні технічної документації та порушення питання про приватизацію земельної ділянки АДРЕСА_1 , відповідач не погодила відповідні межі з позивачем, яка є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У серпні 2018 року Львівська міська рада та ОСОБА_6 подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга Львівської міської ради мотивована тим, що ОСОБА_1 не була і не є власником суміжної земельної ділянки, переданої ОСОБА_2 у власність на підставі ухвали Львівської міської ради від 15 травня 2008 року № 1815. Відповідач, звертаючись до Львівської міської ради із заявою про передачу у власність та оренду земельних ділянок, надала усі необхідні документи для прийняття рішення про приватизацію земельною ділянки АДРЕСА_1 .
Касаційна скарга ОСОБА_6 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам, викладеним в запереченнях на апеляційну скаргу. Апеляційний суд перевищив свої повноваження, оскільки зміст оскаржуваної постанови містить неправдиві відомості, що є підставою для постановлення окремої ухвали з огляду на відсутність в матеріалах справи довідки про правовий статус земельної ділянки від 04 грудня 2002 року № 40/01-14/2442.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів.
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивований тим, що касаційна скарга безпідставна і не підлягає задоволенню, оскільки суд апеляційної інстанції прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі досліджених судом і правильно оцінених доказів. Відповідач не вирішила спір щодо межі земельної ділянки в судовому порядку, а протиправно не включила позивача в акт встановлення та погодження меж.
У листопаді 2018 року ОСОБА_3 подала пояснення на касаційну скарги Львівської міської ради, ОСОБА_6 та відзив ОСОБА_1, у яких вказує, що позивач не є власником земельної ділянки, а побудоване нею самочинне будівництво не може бути об`єктом цивільного обороту.
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 подала відповідь на відзив ОСОБА_1, мотивувальна частина якого є ідентичною доводам, наведеним ОСОБА_3 у поясненнях.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2018 року та витребувано справу з суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2018 року.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У вересні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, відділу Держгеокадастру у місті Львові Львівської області, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання незаконними і скасування ухвали, державного акта, призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційних скарг) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 (до укладення шлюбу - ОСОБА_1, ОСОБА_1 ) є власником 1/8 частини будинку АДРЕСА_1 та належних до нього господарських споруд. Іншими співвласниками вказаного будинку є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким належить 3/4 та 1/8 його частин відповідно.
Після смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 успадкувала 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою Львівської міської ради від 15 травня 2008 року № 1815 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 1000 кв. м, та в оренду терміном на 5 років земельну ділянку, площею 550 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 погодила межі земельних ділянок із співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
На підставі вищевказаної ухвали 05 травня 2009 року відповідач отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 911436.
18 квітня 2014 року після завершення самовільно розпочатої реконструкції будинку ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, встановив, що належний ОСОБА_1 житловий будинок є самочинним будівництвом, а тому встановлення ОСОБА_2 межі земельної ділянки по його стіні не є порушенням права позивача.