Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 644/8081/17
провадження № 61-1179св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Ігнатенка В. М., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 липня 2018 року в складі судді Зябрової О. Г. та постанову Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому на підставі статті 1212 ЦК України просив стягнути з відповідача на свою користь 257 249 грн, набутих без достатньої правової підстави.
Позов мотивований тим, що 15 червня 2015 року між сторонами було узгоджено вартість виконання ОСОБА_2 монтажних робіт та реконструкції будівлі, розташованої по АДРЕСА_1, що підтверджується підписаним актом узгодження ціни на виконання робіт.
З метою виконання досягнутих домовленостей відповідно до актів передачі грошових коштів ОСОБА_2 отримав 650 000 грн на купівлю будівельних матеріалів та проведення будівельно-монтажних робіт. Проте згідно акта виконаних робіт від 22 червня 2015 року він прийняв виконанні роботи на суму 392 751 грн.
Посилаючись на те, що у жовтні 2015 року ОСОБА_2 в односторонньому порядку припинив виконання будівельних робіт, решту отриманих грошових коштів в розмірі 257 249 грн не повернув, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами виникли договірні зобов`язання, які ними виконуються.
Встановивши, що правова природа зобов`язань не скасована, не визнана недійсною, не змінена та не припинена, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1212 ЦК України, для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 липня 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції врахував, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2017 року встановлено вчинення сторонами у справі правочинів, спрямованих на виконання обумовлених ремонтно-будівельних робіт, у зв`язку з чим погодився з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваній постанові апеляційний суд не зазначив, якими спеціальними інститутами цивільного права врегульовано правовідносини, спрямовані на виконання обумовлених ремонтно-будівельних робіт. Усна домовленість на проведення ремонтних робіт не може бути ототожнена з поняттям правочинів, спрямованих на виконання ремонтно-будівельних робіт, оскільки існує обмеження, встановлене ЦК України, щодо правочинів, які можуть вчинятися між фізичними особами усно. Обраний спосіб захисту порушеного права на підставі статті 1212 ЦК України є єдиним для позивача.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів, отриманих без достатньої правової підстави, призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 15 червня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 узгодили вартість виконання монтажних робіт та реконструкції будівлі за адресою: АДРЕСА_1, про що складено акт узгодження.
16 червня 2015 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 550 000 грн для придбання будівельних матеріалів та виконання будівельно-монтажних робіт за вищевказаною адресою.
Згідно акта виконаних робіт від 22 червня 2015 року підрядник здав, а замовник прийняв виконані роботи на суму 392 751 грн.
21 липня 2015 року та 24 липня 2015 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 100 000 грн для придбання будівельних матеріалів та виконання будівельно-монтажних робіт за адресою: АДРЕСА_1.
Будь-яких інших будівельно-монтажних робіт ОСОБА_2 не виконав.
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 157 249 грн у зв`язку з невиконання відповідачем умов договору підряду.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 липня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 158 821 грн 50 коп.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що між сторонами існувала усна домовленість щодо проведення на замовлення ОСОБА_1 ремонтних робіт, у той час як за змістом статей 856, 857 ЦК України між сторонами має бути укладений договір у письмовій формі з визначенням умов договору.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 із заявою про повернення безпідставно набутого майна, яка залишена без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Загальні підстави для виникнення зобовʼязання у звʼязку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у звʼязку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобовʼязання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Обʼєктивними умовами виникнення зобовʼязань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обовʼязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовʼязки. До підстав виникнення цивільних прав та обовʼязків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобовʼязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовʼязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовʼязку. Зобовʼязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.