ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 375/438/16
провадження № 61-28373св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Насташка",
третя особа - відділ Держгеокадастру у Рокитнянському районі Київської області,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Насташка" на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 26 квітня 2017 року та на ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 липня 2017 року в складі суддів Гуля В. В., Білоконь О. В., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ТОВ "Агропромисловий комплекс "Насташка" та з уточненням позовних вимог просила:
- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 25 жовтня 2006 року, зареєстровану в Управлінні Держкомзему у Рокитнянському районі Київської області 17 липня 2012 року за № 322370004000862;
- зобов`язати ТОВ "Агропромисловий комплекс "Насташка" повернути ОСОБА_2 належні їй на праві власності земельні ділянки площею 3,8209 га та 3,7552 га, розташовані на території Насташівської сільської ради Рокитнянського району Київської області;
- скасувати державну реєстрацію додаткової угоди, зареєстрованої 17 липня 2012 року за № 322370004000862.
В обґрунтування своїх вимог позивач указувала, що вона є дочкою ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, й після смерті якої позивач успадкувала за заповітом землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,576 га, яка розташована на території Насташівської сільської ради Рокитнянського району Київської області.
25 жовтня 2006 року № 040634700970 ОСОБА_2 передала землю загальною площею 7,576 га в оренду ТОВ "Агропромисловий комплекс "Насташка".
Після отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно позивачу стало відомо, що в Поземельній книзі 17 липня 2012 року за реєстровим № 32270004000862 здійснено запис про реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, укладеної між ОСОБА_2 та ТОВ "Агропромисловий комплекс "Насташка". Також їй стало відомо, що примірник вказаної додаткової угоди до договору оренди в архіві відділу відсутній.
Позивач указує, що ОСОБА_2 додаткову угоду, зареєстровану 17 липня 2012 року, не підписувала й відповідач неправомірно користується землею, що належала спадкодавцю, у зв`язку з чим просить суд повернути її позивачу.
ОСОБА_1 звернулася до товариства з письмовою заявою про відсутність своїх намірів продовжувати орендні правовідносини та бажання обробляти свої земельні ділянки самостійно, на що листом від 21 вересня 2015 року орендар повідомив, що задовольнити її прохання неможливо, оскільки між нею та відповідачем не існують договірні відносини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 26 квітня 2017 року позов задоволено частково;
- визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 25 жовтня 2006 року, укладену між ОСОБА_2 та ТОВ "Агропромисловий комплекс "Насташка", зареєстровану 17 липня 2012 року в управлінні Держкомзему у Рокитнянському районі Київської області;
- зобов`язано ТОВ "Агропромисловий комплекс "Насташка" передати ОСОБА_1 належні їй на праві власності земельні ділянки площею 3,8209 га та 3,7552 га, розташовані на території Насташівської сільської ради Рокитнянського району Київської області. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спадкодавець не підписувала додаткову угоду, зареєстровану 17 липня 2012 року, а тому наявні правові підстави для визнання її недійсною та повернення землі у власність позивача.
Суд установив відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині застосування наслідків недійсності правочину з огляду на те, що відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування такої державної реєстрації.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 липня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Агропромисловий комплекс "Насташка" відхилено, рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 26 квітня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволенняпозову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують. Мотивував свою ухвалу тим, що суд першої інстанції обгрунтовано визнав спірний правочин недійсним з моменту проведення його державної реєстрації (17 липня 2012 року) з підстав відсутності волевиявлення власника на укладення такого правочину.
Відмовляючи у застосуванні наслідків спливу позовної давності, апеляційний суд виходив із того, що позивач встановлений законом трирічний строк не пропустила.
Аргументи учасників справи
У серпні 2017 року ТОВ "Агропромисловий комплекс "Насташка" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 26 квітня 2017 року та на ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 липня 2017 року.
У касаційній скарзі ТОВ "Агропромисловий комплекс "Насташка", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивує тим, що позов поданий після спливу позовної давності, оскільки про порушення своїх прав спадкодавець могла дізнатися з моменту укладення додаткових угод, тобто з 2009 та 2012 року відповідно. Заміна сторони в зобов`язанні не змінює порядок обчислення позовної давності, а з даним позовом спадкоємець звернулася лише в квітні 2016 року, тобто після її закінчення. Позивач не довела в установленому законом порядку поважність причин пропуску позовної давності, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині не ґрунтуються на обставинах справи та зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити в зв`язку зі спливом позовної давності.
Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення оскаржуються лише в частині визнання недійсною додаткової угоди до договру оренди землі, зареєстрованої 17 липня 2012 року, та в частині повернення землі, в іншій частині в касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі та зупинено виконання рішення суду першої та апеляційної інстанцій до закінчення касаційного провадження.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" дана справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року дана справа призначена до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_2 на підставі Державного акту ЯГ № 175730, виданого розпорядженням Рокитнянської районної державної адміністрації від 01 березня 2006 року № 61, зареєстрованого в книзі записів реєстрацій державних актів 07 серпня 2006 року, була власником земельної ділянки загальною площею 7,576 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Насташівської сільської ради Рокитнянського району Київської області.
25 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ "АК "Насташка" укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років.
09 листопада 2009 року в Рокитнянському районному відділі Київської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру за № 040995300581 зареєстровано додаткову угоду до договору оренди землі від 25 жовтня 2006 року № 040634700970, відповідно до умов якої договір оренди землі вважається укладеним на 7 років, починаючи з дня підписання такої додаткової угоди.
17 липня 2012 року в Управлінні Держкомзему у Рокитнянському районі Київської області за № 322370004000862 зареєстровано додаткову угоду між цими ж сторонами без дати та номера, за змістом якої строк дії договору оренди землі від 25 жовтня 2006 року № 040634700970 продовжується на 7 років, починаючи з моменту його закінчення.
Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 07 лютого 2017 року № 13495/13496/16-32 підписи в додаткових угодах до договору оренди землі, зареєстрованих 09 листопада 2009 року та 17 липня 2012 року, від імені ОСОБА_2 виконані не нею, а іншою особою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 успадкувала вказану землю.
26 квітня 2017 року відповідач подав заяву про застосування позовної давності.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.
Частиною третьою статті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).