1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду









                                                                                               

Постанова                                                                                                       

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 638/9114/17

провадження № 61-6680св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

треті особи: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гриб Н. М., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Г. О., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Євдокименко Е. К.,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Харківської міської ради, яка підписана представником    Артамоновим Олександром Віталійовичем, на постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,   

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року Харківська міська рада звернулась    з позовом    до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності, визнання договорів недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2016 року визнано мирову угоду укладену між позивачем ОСОБА_1    відповідачем ОСОБА_5 від 23 серпня 2016 року, за умовами якої відповідач ОСОБА_5 визнає заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 за договором позики від 21 липня 2014 року та у рахунок погашення заборгованості передає у власність позивачу квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2017 року апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено частково. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2016 року скасовано.

ОСОБА_5 , що проживала в квартирі АДРЕСА_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Їй на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .

Спадщина, що відкрилась після смерті ОСОБА_5, ніким із спадкоємців не прийнята, а тому право власності на спірну квартиру повинно було перейти до територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

На час звернення із даним позовом власником квартири АДРЕСА_2 був ОСОБА_1 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2016 року

На підставі договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2016 року № 1893 власником квартири АДРЕСА_2 був ОСОБА_2 . Продавцем за зазначеним договором купівлі-продажу був ОСОБА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу від 03 листопада 2016 року № 2515 власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 .. Продавцем за зазначеним договором є ОСОБА_2 .

Територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради фактично була позбавлена права на отримання у власність спірної квартири, а перехід права власності та подальша реєстрація квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 була незаконною.

Позивач просив:

                        визнати за Харківською міською радою право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,3 кв.м., житловою площею 26,4 кв.м.;

                        визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 43,3 кв.м житловою площею 26,4 кв.м від 05 жовтня 2016 року № 1893 між ОСОБА_1 (Продавцем) та ОСОБА_2 (Покупцем), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриб Н. М., недійсним;

визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 43,3 кв.м та житловою площею 26,4 кв.м від 03 листопада 2016 року № 2515 між ОСОБА_2 (Продавцем) та ОСОБА_3 (Покупцем), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Євдокименко Е. К., недійсним;

витребувати квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,3 кв.м та житловою площею 26,4 кв.м з незаконного володіння ОСОБА_3 та передати її Харківській міській раді.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2019 року позов Харківської міської ради задоволено.

Визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,3 кв.м та житловою площею 26,4 кв.м за Харківською міською радою.

Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 43,3 кв.м та житловою площею 26,4 кв.м від 05 жовтня 2016 року № 1893 між ОСОБА_1 (Продавцем) та ОСОБА_2 (Покупцем), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриб Н. М., недійсним.

Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 43,3 кв.м та житловою площею 26,4 кв.м від 03 листопада 2016 року № 2515 між ОСОБА_2 (Продавцем) та                                                  ОСОБА_3 (Покупцем), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Євдокименко Е. К., недійсним.

Витребувано квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,3 кв.м та житловою площею 26,4 кв.м з незаконного володіння ОСОБА_3 та передано її Харківській міській раді.

Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні договори купівлі-продажу від 05 жовтня 2016 року № 1893, та від 03 листопада 2016 року № 2515 є недійсними, оскільки умова щодо предмету спірного договору купівлі-продажу, квартири АДРЕСА_1 у спірних правовідносинах не додержана належним чином, оскільки не відповідає дійсності фактична приналежність предмету договору в момент укладення договору, а саме, передачі квартири ОСОБА_2 (Покупцю), на праві власності ОСОБА_1 (Продавцю). Це стосується і договору купівлі-продажу від 03 листопада 2016 № 2515, оскільки не відповідає дійсності фактична приналежність предмету договору в момент укладення договору, а саме, передачі квартири ОСОБА_3 (Покупцю), на праві власності ОСОБА_2 (Продавцю). Територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради фактично була позбавлена права на отримання у власність даного житлового приміщення в порядку статті 1277 ЦК України, а перехід права власності та подальша реєстрація квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 були незаконними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2019 року в частині витребування квартири АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_3, передання квартири Харківській міській раді та в частині визнання права власності на вищезазначену квартиру за Харківською міською радою скасовано.

У задоволенні позову Харківської міської ради в цій частині відмовлено.

В іншій частині заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що внаслідок прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем ОСОБА_6 спадщину у вигляді згаданої квартири не можна вважати відумерлою спадщиною у розумінні статті 1277 ЦК України, а тому відсутні підстави визнання права власності на це нерухоме майно за Харківської міською радою та з цих мотивів - витребування спірної квартири з незаконного володіння ОСОБА_3 та її передачі Харківські міській раді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2020 року Харківська міська рада подала касаційну скаргу за підписом представника Артамонова О. В., у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року в частині відмови у визнанні права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Харківською міською радою, залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2019 року вересні 2019 року в частині визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Харківською міською радою.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_8 не надав належних та допустимих доказів щодо прийняття ним спадщини у вигляді спірної квартири. Суд апеляційної інстанції не витребував спадкової справи для перевірки справжності наданих доказів, а також обставин, на які посилався ОСОБА_4 . Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_6 не оформив у встановленому законом порядку свої спадкові права після смерті ОСОБА_5 .

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на спірну квартиру за Харківською міською радою, в іншій частині не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року    касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року поновлено Харківській міській раді строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 638/9114/17, витребувано цивільну справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання Харківської міської ради про зупинення дії постанови Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року відмовлено.

У липні 2020 року матеріали цивільної справи № 638/9114/17 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року справу    призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).


................
Перейти до повного тексту