Постанова
Іменем України
23 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 219/3354/15-ц
провадження № 61-8508св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1,
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Регілон Плюс",
заінтересовані особи: Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2020 року у складі судді Фролової Н. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 19 травня 2020 року у складі колегії суддів: Біляєвої О. М, Тимченко О. О., Хейло Я. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Вуглесинтез Інжиніринг" (далі - "Вуглесинтез Інжиніринг"), яке у жовтні 2019 року здійснило державну реєстрацію зміни місцезнаходження та назви на Товариство з обмеженою відповідальністю "Регілон Плюс" (далі - ТОВ "Регілон Плюс"), посилаючись на те, що наказом Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 квітня 2015 року у справі № 219/2474/15-ц було стягнуто з ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" на його користь нараховану, але невиплачену заробітну плату у вигляді компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за період з жовтня 2013 року по лютий 2014 року в сумі 3 114,77 грн. На підставі зазначеного судового наказу 29 серпня 2019 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Голосіївський РВДВС) було відкрито виконавче провадження № 59879536. Крім того, рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2015 року у справі № 219/3354/15-ц з ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" на його користь було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 119 172,24 грн. На виконання зазначеного судового рішення 23 вересня 2015 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області було видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання. 26 вересня 2019 року старшим державним виконавцем Голосіївського РВДВС було відкрито виконавче провадження № 60149733. Вказані судові рішення, які набрали законної сили і були пред`явлені до виконання, не виконано у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року у справі № 826/26292/15 було задоволено позов ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - ГУ ДКСУ у місті Києві) про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві від 26 лютого 2015 року № 0000061502, зобов`язано ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, подати до ГУ ДКСУ у місті Києві висновок щодо суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" за серпень 2014 року в розмірі 25 675 819 грн. В подальшому ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року у справі № 826/26292/15 змінено спосіб виконання постанови цього суду від 12 лютого 2016 року, яка набрала законної сили 07 червня 2016 року, шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в сумі 25 675 819 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив на підставі статті 440 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) стягнути з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у місті Києві для виконання судового наказу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 квітня 2015 року та рішення цього ж суду від 28 липня 2015 року про стягнення з ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" на його користь грошових коштів в загальному розмірі 122 287,01 грн.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що ГУ ДКСУ у місті Києві не належить до фінансових установ, тому виконання судового наказу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 квітня 2015 року у справі № 219/2474/15-ц про стягнення з ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" на користь ОСОБА_1 заробітної плати в сумі 3 114,77 грн та рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2015 року у справі № 219/3354/15-ц про стягнення з ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 119 172,24 грн не можуть виконуватися за рахунок невиконання рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Вуглесинтез інжиніринг" заборгованості з відшкодування податку на додану вартість. Крім того, згідно з платіжним дорученням від 04 жовтня 2019 року № 85 (#201279154) на виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2017 року у справі № 826/26292/15 Державною казначейською службою України було перераховано ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" 25 675 819 грн.
Постановою Донецького апеляційного суду від 19 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2020 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи.
01 червня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 травня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення його заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неправильно розтлумачили положення частини першої статті 440 ЦПК України, аналіз якої дає підстави для висновку, що для звернення стягнення на грошові кошти, належні особі, яка має заборгованість перед боржником, необхідна наявність двох умов, а саме: наявність заборгованості у третьої особи перед боржником на момент звернення до суду із заявою; відсутність спору щодо розміру заборгованості або підтвердження наявної заборгованості рішенням суду, що набрало законної сили. Інших умов Закон не вимагає. Він дотримався зазначених умов, оскільки борг ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" перед ним підтверджено наказом Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 квітня 2015 року у справі № 219/2474/15-ц та рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2015 року у справі № 219/3354/15-ц, а борг третьої особи перед ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" підтверджено ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року у справі № 826/26292/15. Оскільки він звернувся до суду із заявою як стягувач, що передбачено частиною першою статті 440 ЦПК України, то суди помилково послалися на норми Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Також суди безпідставно взяли до уваги платіжне доручення від 04 жовтня 2019 року № 85 (#201279154) як доказ виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року у справі № 826/26292/15, оскільки платником коштів за цим платіжним дорученням є Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва, а отримувачем - Державна казначейська служба України. Тобто зазначене платіжне доручення підтверджує факт перерахування коштів у сумі 25 675 819 грн між двома органами Казначейства і не може свідчити про їх отримання ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг".
У липні 2020 року ГУ ДКСУ у місті Києві подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги. Судовий наказ Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 квітня 2015 року у справі № 219/2474/15-ц та рішення цього суду від 28 липня 2015 року у справі № 219/3354/15-ц перебувають на виконанні в Голосіївському РВДВС, тому мають виконуватися відповідно до положень Закону № 1404-VIII, а не за рахунок невиконання судового рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Вуглесинтез інжиніринг" заборгованості з відшкодування податку на додану вартість.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Артемівського міськрайонного суду Донецької області.
08 липня 2020 року справа № 219/3354/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 30 частини першої статті 353, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що наказом Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 квітня 2015 року у справі № 219/2474/15-ц було стягнуто з ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату у вигляді компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за період з жовтня 2013 року по лютий 2014 року в сумі 3 114,77 грн.
На підставі вищевказаного судового наказу постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Голосіївського РУЮ у місті Києві) від 14 липня 2015 року було відкрито виконавче провадження № 48129840.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2015 року у справі № 219/3354/15-ц з ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" на користь ОСОБА_1 було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 119 172,24 грн.
На виконання вищевказаного рішення суду 23 вересня 2015 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області було видано виконавчий лист, а постановою заступника начальника ВДВС Голосіївського РУЮ у місті Києві від 28 жовтня 2015 року було відкрито виконавче провадження № 49111734.
Постановою державного виконавця Голосіївського РВДВС від 26 грудня 2016 року виконавчий лист № 219/3354/15-ц, виданий 23 вересня 2015 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області, було повернуто стягувачу ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Постановою державного виконавця Голосіївського РВДВС від 01 червня 2017 року було відкрито виконавче провадження № 49111734 з виконання виконавчого листа № 219/3354/15-ц, виданого 23 вересня 2015 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області.
02 жовтня 2018 року судовий наказ Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 квітня 2015 року у справі № 219/2474/15-ц та виконавчий лист № 219/3354/15-ц, виданий 23 вересня 2015 року цим судом, було повернуто ОСОБА_1 без виконання на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
В подальшому постановою державного виконавця Голосіївського РВДВС від 29 серпня 2019 року було відкрито виконавче провадження № 59879536 з виконання судового наказу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 квітня 2015 року у справі № 219/2474/15-ц про стягнення з ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у вигляді компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за період з жовтня 2013 року по лютий 2014 року в сумі 3 114,77 грн.
Постановою державного виконавця Голосіївського РВДВС від 26 вересня 2019 року було відкрито виконавче провадження № 60149733 з виконання виконавчого листа № 219/3354/15-ц, виданого 23 вересня 2015 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області, про стягнення з ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 119 172,24 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року у справі № 826/26292/15 було задоволено позов ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві, ГУ ДКСУ у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві від 26 лютого 2015 року № 0000061502. Зобов`язано ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, подати до ГУ ДКСУ у місті Києві висновок щодо суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" за серпень 2014 року в розмірі 25 675 819 грн.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі № 826/26292/15 апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі № 826/26292/15 касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року - без змін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року було змінено спосіб виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року в адміністративній справі № 826/26292/15, яка набрала законної сили 07 червня 2016 року, шляхом стягнення на користь ТОВ Вуглесинтез Інжиніринг" із Державного бюджету України заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 25 675 819 грн.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі № 826/26292/15 апеляційні скарги ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві, ГУ ДКСУ у місті Києві залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року у справі № 826/26292/15 касаційні скарги ГУ ДКСУ у місті Києві та ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року - без змін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року у справі № 826/26292/15 було задоволено клопотання ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" та видано йому дублікат виконавчого листа у справі № 826/26292/15.
Постановою Шостого Апеляційного Адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 826/26292/15 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року - без змін.
Згідно з платіжним дорученням № 85 (#201279154) від 04 жовтня 2019 року Державна казначейська служба України на виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2017 року у справі № 826/26292/15 перерахувала боржнику грошові кошти в сумі 25 675 819 грн.
Судами також встановлено, що ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" змінило назву на ТОВ "Регілон Плюс".
Відповідно до частини першої статті 440 ЦПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.
В цій справі ОСОБА_1 просив на підставі статті 440 ЦПК України стягнути з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у місті Києві для виконання судового наказу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 квітня 2015 року та рішення цього ж суду від 28 липня 2015 року про стягнення з ТОВ "Вуглесинтез Інжиніринг" на його користь грошових коштів у загальному розмірі 122 287,01 грн.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до статті 6 Закону № 1404-VIII у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.
Аналогічне положення закріплено в частині першій статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", відповідно до якого примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.