Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 591/4552/17
провадження № 61-13343св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", товариство
з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", яке є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс",
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги акціонерного товариства "УкрСиббанк" та товариства
з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2018 року у складі судді Клименко А. Я. та постанову Сумського апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Криворотенко В. І., Кононенко О. Ю., Хвостик С. Г.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" (далі - ПАТ "Укрсиббанк"), товариства
з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" (далі - ТОВ "Кредекс Фінанс"), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал"), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання договору факторингу частково недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 08 вересня 2008 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 40 000,00 дол. США.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, цього ж дня між ним та банком укладено договір поруки.
Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 вересня
2010 року з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 солідарно на користь банку стягнуто заборгованість у загальному розмірі 367 027,77 грн.
Постановою державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 09 лютого 2011 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-534, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми, про солідарне стягнення
з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь
ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором від 08 вересня
2008 року у розмірі 367 027,77 грн.
20 квітня 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кредекс Фінанс" укладено договір факторингу, за умовами якого ПАТ "УкрСиббанк" відступило
ТОВ "Кредекс Фінанс" право грошової вимоги за кредитним договором від
08 вересня 2008 року.
Вказаний договір факторингу підлягає визнанню судом недійсним, оскільки: відступлення права вимоги під час виконання судового рішення суперечить вимогам законодавства; цей договір укладений зі стороною, у якої був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки ТОВ "Кредекс Фінанс" не має ліцензії на здійснення валютних операцій; укладення договору призвело до подвійного стягнення боргу як на користь первісного, так і на користь нового кредитора; укладення фінансовою установою договору факторингу, яким передбачено набуття фактором права вимоги до боржника - фізичної особи
є порушенням вимог розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір факторингу від 20 квітня 2012 року, укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кредекс Фінанс", в частині відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 08 вересня 2008 року, та поновити строк звернення до суду з цим позовом, оскільки про існування оспорюваного правочину дізнався лише у липні 2017 року.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. Визнано недійсним договір факторингу від 20 квітня 2012 року, укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кредекс Фінанс", в частині відступлення права вимоги за зобов`язаннями, що виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту від 08 вересня 2008 року. Вирішено питання про відшкодування судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, щона момент укладення оспорюваного договору факторингу були чинними і підлягали застосуванню положення розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг", згідно з яким боржником за договором факторингу міг бути лише суб`єкт господарювання. У зв`язку з цим, укладення фінансовою установою (фактором) договору факторингу, яким передбачено набуття фактором права вимоги до боржника - фізичної особи є порушенням вимог цього розпорядження. Тому договір факторингу на підставі статей 203, 215 ЦК України в оскарженій частині підлягає визнанню недійсним. Про існування оспорюваного правочину позивач дізнався лише у липні 2017 року, що свідчить про поважність причин пропуску позовної давності і необхідність відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України поновлення йому строку звернення до суду.
Постановою Апеляційного суду Сумської області від 11 вересня 2018 року апеляційні скарги ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кредекс Фінанс" задоволені, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2018 скасовано, ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до
ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кредекс Фінанс", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання договору недійсним.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не є стороною оспорюваного договору факторингу, тому відступлення ПАТ "УкрСиббанк" права вимоги за договором про надання споживчого кредиту ТОВ "Кредекс Фінанс" не призвело до збільшення обсягу відповідальності позивача, зміни строків чи порядку виконання зобов`язання. Сам факт виникнення обов`язку виконання зобов`язання іншому кредитору не свідчить про порушення прав боржника (поручителя).
Постановою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволена частково, постанова Апеляційного суд Сумської області від 11 вересня 2018 року скасована, справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції вказав, що ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом, на його думку, порушених прав, не лише як споживач банківських послуг, а й як боржник за виконавчим документом, виданим на виконання рішення суду, оскільки заміна кредитора з фінансової установи - банку
(ПАТ "УкрСиббанк") на іншу юридичну особу - ТОВ "Кредекс Фінанс", а також перехід до останнього права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 08 вересня 2008 року свідчить, що позивач є зацікавленою особою та має право на оспорення цього правочину. Оскільки апеляційний суд не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірив доводи сторін і надані на їх підтвердження докази, то оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Сумського апеляційного суду від 12 червня 2019 року Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що оскільки боржники за кредитним договором від 08 вересня 2008 року не є сторонами договору факторингу, права
ОСОБА_1 є порушеними не лише як споживача банківських послуг, а і як боржника за виконавчим документом, виданим на виконання рішення суду. Таким чином, договір факторингу не відповідає вимогам частини першої статті 203 ЦК України. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 231 від 03 квітня 2009 року "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг" боржником у договорі факторингу міг бути суб`єкт господарювання - фізична або юридична особа, зареєстровані в установленому порядку. У зв`язку з цим, укладання фінансовою установою (фактором) договору факторингу, яким передбачено набуття фактором права вимоги до боржника фізичної особи
є порушенням зазначеного розпорядження.
Аргументи учасників справи
У серпні 2019 року АТ "УкрСиббанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга АТ "УкрСиббанк" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про те, що договір факторингу має буту трьохстороннім. Суд помилково ототожнив поняття "суб`єктний склад правочину" та "сторони правочину": так, поняття "суб`єктний склад" визначає коло осіб, інтереси яких зачіпаються укладанням договору і є ширшим від поняття "сторони".
Крім того, закон не обмежує передачу прав кредитора у зобов`язанні за договором факторингу категорією боржників, право вимоги до яких відступається за цим договором, а підзаконні акти не можуть встановлювати будь-які обмеження до закону.
Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 231 від 03 квітня 2009 року "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг", на недотримання якого посилається позивач як на підставу недійсності договору факторингу, прийнято на підставі пункту шостого частини першої статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", відповідно до якого Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України дає висновки про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг. Тобто, підпункт 2 пункту першого вказаного розпорядження операцію щодо набуття відступленого права грошової вимоги до боржників-суб`єктів господарювання віднесено до фінансової послуги факторингу (набуття відступленого права грошової вимоги до боржників-суб`єктів господарювання
є фінансовою послугою факторингу, а не будь-якою іншою фінансовою послугою). У вказаному розпорядженні поняття "факторинг" не обмежується,
а уточнюється - операція щодо набуття відступленого права грошової вимоги до боржників-суб`єктів господарювання є факторингом, але це не означає, що набуття відступленого права грошової вимоги до боржників-фізичних осіб такими не є.
Враховуючи викладене, розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 231 від 03 квітня 2009 року не встановлює будь-яких додаткових вимог або обмежень, які мали бути додержані сторонами оспорюваного договору факторингу при його вчиненні. Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня
2018 року по справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), а також Верховним Судом у справах № 461/4267/15, № 462/2980/17, про що представниками відповідачів було заявлено у судовому засідання
в апеляційному суді 12 червня 2019 року.
У серпні 2019 року ТОВ "Вердикт Капітал" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині відступлення права вимоги по зобов`язаннях, що виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту від 08 вересня 2008 року № 11391806000.
Касаційна скарга ТОВ "Вердикт Капітал" мотивована тим, що факт передачі права вимоги за кредитними договорами підтверджується актом приймання-передачі від 14 травня 2012 року, який є в матеріалах справи та витягом
з реєстру боржників. Зазначений витяг містить загальну суму заборгованості, яка була переуступлена з розбивкою по нарахованим відсоткам та іншими штрафними санкціями згідно умов кредитного договору станом на момент переуступки боргу.