Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 482/16/19
провадження № 61-13450св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 15 січня 2020 року у складі судді Баранкевич В. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Коломієць В. В., Лівінського І. В., Шаманської Н. О.,
у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про виселення,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що їм та ОСОБА_6 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом належить на праві власності по 1/3 частині будинку по АДРЕСА_1 . Позивачам стало відомо, що в будинок, який належить їм на праві приватної власності без їхньої згоди поселилися відповідачі. На неодноразові звернення до них з проханням вирішити проблему яка виникла, звільнити самовільно зайнятий будинок, або викупити їхні частки, останні не погодилися.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 15 січня 2020 рокупозов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з будинку АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачам на праві приватної власності належить по 1/3 частки будинку АДРЕСА_1 і відповідачі своїм проживанням в ньому перешкоджають реалізувати позивачам їх права, як співвласників по 1/3 частини даного будинку, які закріплені в Конституції України та в статті 150 ЖК УРСР, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 15 січня 2020 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у спірному будинку, співвласниками якого є позивачі, всупереч їх волі та без будь-яких правових підстав проживають відповідачі, чим створюють позивачам перешкоди у вільному володінні своєю власністю, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з огляду на вищевикладені вимоги закону порушені права ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підлягають захисту у обраний позивачами спосіб, а тому правильно задовольнив їх позов. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2020 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 15 січня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що апеляційний суд не врахував того, що відповідачі проживають у спірному будинку тривалий час з 2011 року та позивачам було про це відомо. Позивачі не заперечували, а самі безпосередньо пропонували відповідачу викупити їх частки, як особі яка користується будинком. Частки у будинку не виділено, а одна із співвласників будинку заселяла відповідачів та категорично заперечує проти їх виселення. Спір фактично виник між позивачами та третьою особою, як спадкоємцями, які не можуть розділити спадщину, а відповідачі збудували фактично новий будинок, замість старого будинку.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що суди не взяли до уваги висновки викладені: у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц, в якій зазначено, що права членів сім`ї власника житла також підлягають захисту і позбавлення права на житло не лише має ґрунтуватися на вимогах закону, але таке втручання повинно бути виправданим, необхідним для захисту прав позивача та не покладати надмірний тягар на відповідача; у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 521/10070/14 та від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц в яких зазначено, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла. Крім того, під час апеляційного розгляду справи, суду було надано договір дарування від 06 серпня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_6 подарувала 1/3 частини спірного будинку ОСОБА_3, однак апеляційний суд не дослідив вказаний доказ (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У грудні 2020 року від ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просила залишити без змін оскаржувані судові рішення, посилаючись на те, що відповідачі після вселення у спірний житловий будинок, без дозволу співвласників розпочали перебудову будинку. Суд першої інстанції повно дослідив обставини справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Новоодеського районного суду Миколаївської області.
20 листопада 2020 року справа № 482/16/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 січня 2021 року заяву ОСОБА_3 про зупинення виконання рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 15 січня 2020 року задоволено. Зупинено виконання рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 15 січня 2020 року. Справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та третій особі - ОСОБА_6 відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 16 жовтня 2009 року, виданих державним нотаріусом Новоодеської державної нотаріальної контори, належить на праві спільної часткової власності по 1/3 частки кожному - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
У 2011 році ОСОБА_6 без згоди ОСОБА_1 і ОСОБА_2 надала дозвіл на проживання в будинку ОСОБА_3, який в подальшому одружився і з 2016 року проживає в будинку разом із своєю дружиною ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 .
Звернення позивачів до відповідачів про звільнення будинку або укладення договору купівлі-продажу часток ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у цьому будинку не призвели до вирішення спору у позасудовому порядку.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.