Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 173/865/19
провадження № 61-4402св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Ганнівська сільська рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області,
третя особа - державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Новікова Лариса Володимирівна,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, третя особа - державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Новікова Лариса Володимирівна, про визнання права на земельну ділянку (пай) у порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, третя особа - державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Новікова Л. В., про визнання права на земельну ділянку (пай) у порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_2, яка постійно проживала в с. Ганнівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входили всі права та обов`язки, які належали померлій на момент відкриття спадщини, зокрема, право на земельну ділянку (пай) площею 5,65 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. На ім`я ОСОБА_2 був виготовлений сертифікат на право на земельну частку (пай) площею 5,65 умовних кадастрових гектарів на території Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району серії
ДП № 0200550, який зареєстрований у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 249 від 03 лютого 1997 року. Вказаний сертифікат був отриманий власником.
19 березня 2019 року представник позивача ОСОБА_3 звернулася до державного нотаріуса Першої Кам`янської державної нотаріальної контори в.о. державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Проте постановою нотаріуса від 19 березня 2019 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини та в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати причину пропуску строку для прийняття спадщини поважною, продовжити йому строк для прийняття спадщини та визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 5,65 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_2, померлої
ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифіката серії ДП № 0200550, зареєстрованого в книзі сертифікатів на земельну частку (пай) 03 лютого 1997 року № 249.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2019 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) для ведення сільськогосподарського товарного виробництва без визначення меж земельної частки в натурі (на місцевості), розміром 5,65 га, що розташована на території Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі сертифіката серії ДП № 0200550, зареєстрованого в книзі сертифікатів на земельну частку (пай) 03 лютого
1997 року № 249.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що за життя спадкодавця ОСОБА_2 у неї виникло право на земельну частку (пай), оскільки їй було видано відповідний сертифікат, і таке право не втрачається у зв`язку зі втратою правовстановлюючого документа та є предметом спадкування.
Оскільки інші спадкоємці ні за законом, ні за заповітом із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися, спірна земельна ділянка відумерлою спадщиною не визнавалась, а також враховуючи те, що на момент смерті спадкодавця був живий батько позивача (спадкоємець першої черги), який спадщину після смерті матері не прийняв, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку прийняття спадщини та задоволення позовних вимог у спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області задоволено частково.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області
від 17 травня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області), як розпорядника землі, яке не було залучено до участі у справі, а тому судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
04 березня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, в якій просить суд оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
У вересні 2020 року справа № 173/865/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права за умови відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 4 статті 122 Земельного кодексу України та підпункту 13 Положення про Головне управління Держгеокадастру Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції з підстав незалучення до участі у справі в якості співвідповідача ГУ Держгеокадастру Дніпропетровської області, апеляційний суд належним чином не обґрунтував своє рішення та не вказав, яким чином порушені права управління Держгеокадастру з урахуванням статті
21 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, тобто,
в цьому випадку - Ганнівської сільської ради.
Належність спірної земельної ділянки на праві колективної власності Ганнівській сільській раді підтверджується, зокрема, державним актом про право колективної власності та відповіддю ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, на що суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув.
Крім того, у судовому засіданні апеляційного суду представник Ганнівської сільської ради наголошував на тому, що рада знала про спадкоємця на цю земельну ділянку, а тому не вирішувала питання про визнання спадщини відумерлою.
Крім того, висновки апеляційного суду виходять за межі доводів апеляційної скарги прокуратури, яка не вказувала на неправильний суб`єктний склад учасників справи та не представляла інтереси Головного управління Держгеокадастру Дніпропетровської області.
В ухвалі Верховного Суду від 17 червня 2020 року про відкриття касаційного провадження зазначено, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, та подана в строк, передбачений статтею 392 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2020 року прокуратура Дніпропетровської області подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що посилання касаційної скарги не містять обставин, які свідчать про допущення судом апеляційної інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, прокуратурою визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме - Ганнівську сільську раду.
Визнання права на земельну ділянку (пай) за ОСОБА_1 є незаконним та порушує встановлений законом порядок набуття прав на землю сільськогосподарського призначення, майнові інтереси Ганнівської сільської ради щодо володіння та розпорядження землею, передбачені статтею 555 ЦК УРСР.
Разом із тим, зазначений орган зайняв пасивну позицію у відстоюванні інтересів держави, що стало підставою для представництва інтересів держави органом прокуратури.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 та
ОСОБА_1 (а.с.15) та онуком ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (баба позивача) (а. с.13-15).
На момент смерті баби позивача був живий батько - ОСОБА_4, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14).
У листі відділу у Верхньодніпровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14 березня 2019 року повідомлено, що на ім`я ОСОБА_2 був виготовлений сертифікат на право на земельну частку (пай) площею 5,65 умовних кадастрових гектарів на території Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району серії ДП № 0200550, який зареєстрований у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 249 від 03 лютого
1997 року. Вказаний сертифікат був отриманий власником (а. с. 7).
Постановою державного нотаріуса Першої Кам`янської державної нотаріальної контори в.о. державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Новікової Л. В. від 19 березня 2019 року було відмовлено представнику позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини та в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа (а. с. 42).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"
№ 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом спору у справі, що переглядається, є визнання права на земельну ділянку (пай) у порядку спадкування за законом.
Статтею 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.