Постанова
Іменем України
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 467/799/19
провадження № 61-14559св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Сорочаном Володимиром Олександровичем, на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2020 року у складі судді Кологривої Т. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Коломієць В. В., Шаманської Н. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач ОСОБА_2 є її братом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_3, спадщину якого прийняла їх мати - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина батьків складалася з земельних ділянок (паїв) та житлового будинку в смт Арбузинка Миколаївської області.
Після їх смерті відповідач ОСОБА_2, як другий спадкоємець за законом, запропонував їй варіант поділу спадщини, а саме: він відмовиться від частини спадщини, яка належить йому після смерті батьків, а вона, в свою чергу, відмовиться від спадщини, яка має залишитися після смерті їх бабусі ОСОБА_5, що також буде складатися з земельної ділянки (паю) та житлового будинку в с. Семенівка Арбузинського району Миколаївської області. При цьому ОСОБА_2 запевнив позивача, що такий розподіл спадщини буде рівноцінним, більш простим у оформленні та менш витратним, у зв`язку з чим ОСОБА_1 погодилася на запропоновані умови.
Спадщину після смерті матері ОСОБА_4, враховуючи відмову брата ОСОБА_2 від своєї частки 18 лютого 2011 року, отримала позивач.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла їх бабуся ОСОБА_5, а позивач 24 вересня 2013 року подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_5 за заповітом на користь ОСОБА_2 . Спадщину ОСОБА_5 отримав ОСОБА_2 .
Разом із тим, відповідач оскаржив у судовому порядку свою відмову від прийняття спадщини, і рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 05 квітня 2017 року у справі
№ 467/799/16, позов ОСОБА_2 задоволено та визнано заяву
ОСОБА_2 від 18 лютого 2011 року про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 недійсною.
Посилаючись на положення статті 230 ЦК України та зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсною її заяву про відмову від спадщини від 24 вересня 2013 року, яка відкрилася після смерті
ОСОБА_5 , як таку, що вчинена особою, введеною в оману іншою стороною правочину щодо обставин, які мають істотне значення.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року, у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження введення її в оману відповідачем під час написання заяви про відмову від прийняття спадщини, воля позивача відмовитися від прийняття спадщини після смерті бабусі втілена у заяві від 24 вересня 2013 року, поданій нотаріусу, і підтверджена її підписом, справжність якого не спростовано. У вказаній заяві позивач особисто вказала на роз`яснення нотаріуса про наслідки відмови від спадщини.
Позивач не надала доказів існування між сторонами домовленості про розподіл спадщини, а також про існування обману при написанні позивачем заяви про відмову від прийняття спадщини.
Суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що про факт обману свідчить те, що відповідач у судовому порядку оскаржив свою відмову від спадщини, оскільки із таким позовом ОСОБА_2 звернувся у 2016 році, а тому, на думку суду першої інстанції, винесення судом рішення на користь відповідача не може бути складом обману відповідача, який міг би існувати станом на 24 вересня 2013 року (на момент написання спірної у цій справі заяви про відмову від спадщини). Більше того, підставою задоволення позову у справі, на яку посилається ОСОБА_1, став висновок судово-психіатричної експертизи № 423 від 16 листопада 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_2 на момент підписання заяви про відмову у прийнятті спадщини від 18 лютого 2011 року не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
У зв`язку з зазначеним, суди першої та апеляційної інстанцій вважали відсутніми підстави для визнання недійсною відмови від прийняття спадщини згідно зі статтею 230 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Сорочана В. О.подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з Арбузинського районного суду Миколаївської області.
У листопаді 2020 року справу № 467/799/19 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень
ОСОБА_1 зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: чи має місце обман, якщо одна зі сторін діє за вказівкою іншої сторони, будучи переконана іншою стороною, що не втратить належного їй майна, і вчиняє дії, якими по суті передає іншій стороні своє майно, на яке б вона ніколи не мала права.
Заявник вважає, що вона, діючи під впливом обману відповідача, надала йому можливість отримати у власність майно, на яке він не мав права та ніколи його не отримував би.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними сестрою та братом.
Їх батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а. с. 4)
Спадщину батька прийняла його дружина ОСОБА_4 (мати сторін), подавши заяву від 13 жовтня 2009 року про прийняття спадщини після смерті чоловіка (а. с. 92).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. (а. с. 5)
Спадкоємцями першої черги за законом були донька померлої - ОСОБА_1 та син - ОСОБА_2 .
18 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_4 (а. с. 91), а ОСОБА_2 - із заявою про відмову від прийняття своєї частки спадщини ОСОБА_4 на користь сестри - ОСОБА_1 (а. с. 90).
17 січня 2012 року ОСОБА_1 (з урахуванням відмови від спадщини відповідача) отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на: житловий будинок на АДРЕСА_1 (а. с. 7, 132); земельну ділянку площею 6,83 га, яка належала батькові ОСОБА_3 та була успадкована матір`ю ОСОБА_4 (а.с. 134); чотири земельні ділянки загальною площею
5,78 га, які належали ОСОБА_4 (а. с. 136); грошові внески з належними відсотками та компенсаціями, які належали ОСОБА_3, у розмірі
1 989,10 грн та ОСОБА_4 у розмірі 3 344,00 грн. (а. с. 138).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла бабуся ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 (а.с. 69).
Встановлено також, що відповідно до заповіту від 26 жовтня 2005 року ОСОБА_5 (баба позивача та відповідача) заповідала ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 5,72 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 72).
24 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з заявами про відмову від прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом (а. с. 66, 67).
Зі змісту заяв ОСОБА_1 вбачається, що зміст статей 1218, 1219, 1223, 1231, 1232, 1268, 1273-1282, 1296, 1297, 1298 ЦК України, в тому числі на право на відкликання заяви про відмову від спадщини, їй нотаріусом роз`яснено.
Того ж дня, 24 вересня 2013 року, до нотаріуса звернувся ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_5 (а. с. 59).
29 січня 2014 року ОСОБА_2 (з урахуванням відмови від спадщини за заповітом та за законом ОСОБА_1 ) отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові внески з належними відсотками та компенсаційними виплатами в розмірі 4 826,75 грн (а. с. 81).
У видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 06 травня 2014 року у справі № 467/576/14-ц визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку розміром 5,72 га, яка належала
ОСОБА_5 (а. с. 16-17).
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 05 квітня 2017 року у справі № 467/799/16-ц, визнано недійсною відмову ОСОБА_2 від прийняття спадщини від 18 лютого 2011 року після смерті матері ОСОБА_4 . Видані ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 січня 2012 року після смерті ОСОБА_4 визнано частково недійсними (в частині Ѕ частки спадкового майна)
(а. с. 18-21, 22-24).
У вказаній справі встановлено, що за висновком судово-психіатричної експертизи від 16 листопада 2016 року № 423 ОСОБА_2 станом на
18 лютого 2011 року страждав уродженим слабоумством у формі легкої розумової відсталості в ступені помірно-вираженої дебільності, а тому на час складання заяви про відмову від своєї частки спадщини (тобто станом на
18 лютого 2011 року) ОСОБА_4 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.