ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18716/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,
за участю секретаря Низенко В. Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Плотницької Н.Б.
від 03.07.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Пономаренка Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А.
від 28.09.2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд"
до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Дортекс"
про визнання недійсним договору
за участю представників:
від позивача: Камишева К.В.
від відповідача: Тищенко А.В.
від третьої особи: не з?явилися.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання договору поруки від 20.10.2016 № 4Д14270И/П недійсним.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що договір поруки від 20.10.2016 № 4Д14270И/П вчинений під впливом обману, що є підставою для визнання його недійсним на підставі частини першої статті 230 Цивільного кодексу України.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
20.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" (позичальник за договором) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (банк за договором) укладено кредитний договір № 4Б16091Г.
Також, 20.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" (поручитель за договором) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (кредитор за договором) укладено договір поруки № 4Д14270И/П (далі - договір), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Дортекс" своїх зобов`язань за кредитними договорами: від 19.08.2014 № 4Д14270И, від 21.08.2014 № 4Д14272И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до умов цих кредитних договорів.
Відповідно до пункту 2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Згідно з пунктами 4, 5, 6, 7 договору у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.
У випадку невиконання боржником обов`язку пункту 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання.
Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору.
У випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.
За умовами пункту 8 договору до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.
Пунктом 9 договору визначено, що у випадку невиконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов`язань за цим договором.
Пунктом 10 договору унормовано, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за Кредитним договором.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (пункт 11 договору).
Цей договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 03.03.2016, укладеної сторонами (пункт 17 договору).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, володіючи повною фінансовою інформацією щодо позивача, усвідомлюючи високі економічні показники діяльності, висунув останньому пропозицію щодо можливості участі позивача у процедурі "трансформації" кредитного портфеля Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк". Така процедура, зі слів співробітників банку, була ініційована Національним Банком України. Так, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 05.10.2016 № 323/БТ, ПАТ КБ "Приватбанк" зобов`язано розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля.
При цьому, за твердженнями позивача, банк наголошував на тому, що кредитні зобов`язання попередніх боржників забезпеченні ліквідними активами, у тому числі корпоративними правами, товаром в обороті, цінними паперами та інше. Про ліквідність забезпечення зобов`язань боржників також свідчили дані окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіт незалежного аудитора 31.12.2015 (ТОВ АФ "Прайсвортерхаускуперс (аудит)". Пізніше, такі дані були підтверджені окремою фінансовою звітністю та звітом незалежного аудитора 31.12.2016 (ТОВ "Ернст енд Янг аудиторські послуги"), які були розміщені на вебсайті ПАТ КБ "Приватбанк".
Таким чином, дії товариства із отримання кредитних коштів по кредитному договору № 4Б16091Г були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань боржників банку в рамках реалізації зазначеного плану "трансформації" кредитного портфелю банку, ініційованого НБУ.
За твердженнями позивача, обов`язковою умовою на якій наполягало товариство було набуття ним права власності на активи, що забезпечували зобов`язання "старих" боржників перед банком.
Так, на виконання вищезазначених домовленостей згідно плану "трансформації" 20.10.2016 між сторонами було укладено договори поруки, зокрема й договір № 4Д14270И/П.
Позивач вказує, що на виконання вказаних договорів поруки ним як поручителем були перераховані на користь банку грошові кошти в якості повернення кредитів та сплати відсотків за користування кредитами боржників за договорами поруки на загальну суму 4 637 608 327,19 грн.
Разом з тим, у зв`язку з тривалим невиконанням банком умов пункту 8 та пункту 10 договорів поруки, позивач вважає, що банк не мав на меті передати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань боржників у вигляді цінних для позивача активів, а лише використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір та договори поруки з метою реалізації плану "трансформації" (на виконання вимог Національного банку України), чим ввів позивача в оману, щодо істотних умов договору.
За таких обставин, позивач вважає, що банк ввів в оману позивача про існування у банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язанням боржника у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукав відповідача до укладення з банком пов`язаних між собою кредитного договору та договорів поруки.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
Господарський суд міста Києва рішенням від 03.07.2020 у справі № 910/18716/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020, у задоволенні позову відмовив.
Рішення мотивовано тим, що відповідно до протоколу від 13.10.2016 № 5 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд-трейд", а саме по першому питанню порядку денного було вирішено: укласти кредитний договір з ПАТ КБ "Приватбанк" на суму 4 800 000 000,00 грн.
Жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо так званої трансформації кредитного портфелю Банку.
Тобто, кредитний договір було укладено виключно для фінансування поточної діяльності позивача.
Відповідно до протоколу техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 18.10.2016 та заявки на отримання кредиту від 18.10.2016, що були надані позивачем на адресу банку, метою кредитування самим позивачем зазначено - фінансування поточної діяльності.
Жодних посилань на трансформацію/майно/забезпечення за "старими" кредитами - вказані документи не містять, так само, як і не містять і посилань на договори поруки, який позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку.
Наведені вище обставини знайшли своє відображення і в самому кредитному договорі № 4Б16091Г від 20.10.2016, а саме в пункті А.2, де ціллю кредитування зазначено - фінансування поточної діяльності.
Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.
За таких обставин, позивач помилково стверджує про мету укладення ним кредитного договору № 4Б16091Г від 20.10.2016, вважаючи його наслідком необхідність укладення договору поруки, в той час як всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують зворотне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договору поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку статті 627 Цивільного кодексу України.
Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України.
При цьому, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі №910/18716/19, у якій просило їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктами 3 та 4 частини 2 статті 287 та пунктом 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України стосовно визнання договору недійсним у випадках, якщо сторона правочину в тексті договору повідомила недостовірні відомості щодо наявності забезпечення договору, а також, що судами порушено норми процесуального права, а саме: не було надано належної правової оцінки тому, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд", як поручителя, відсутні оригінали/та навіть копії кредитних договорів і відповідні документи, які підтверджують зобов`язання третіх осіб, що порушує право позивача на подальше звернення до третіх осіб як нового кредитора; не встановлено чи дійсно дані документи існують у відповідача; не було витребувано у відповідача жодного документа за клопотаннями позивача, які б підтвердили позицію позивача, але в силу обставин відсутні в нього; судами не витребувано в банку доказів існування заборгованостей у позивача щодо повного виконання зобов`язань за кредитним договором та договором поруки, адже підставою ненадання документів банк також зазначав існування боргу за даними зобов`язаннями; надано невірну оцінку доказам: протоколу загальних зборів та техніко-економічному обґрунтуванню, на які посилається відповідач; судами не встановлено існування плану реструктуризації; не надано належної правової оцінки договору поруки та кредитному договору, в частині укладання оскаржуваного договору під впливом введення в оману в частині повідомлення недостовірних відомостей щодо наявності забезпечення договору (від старих боржників), отже судами неправильно застосовано норму матеріального права, а саме: частину 1 статті 230 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно зазначити таке.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судові рішення у даній справі прийнято з порушенням положень статті 230 Цивільного кодексу України, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми у подібних правовідносинах відсутній.
Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).