П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/606/19
Провадження № 11-353заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександроваича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання провести особистий прийом,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 вересня 2020 року (судді Шишов О. О., Бевзенко В. М., Жук А. В., Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.),
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Президента України Зеленського В. О. щодо невстановлення порядку особистого прийому громадян;
- зобов`язати Президента України Зеленського В. О. провести особистий прийом ОСОБА_1 протягом 30 днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили;
- встановити Президенту України Зеленському В. О. строк у 30 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили для подання звіту про виконання постанови.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 13 червня 2019 року він направив Президенту України Зеленському В. О. письмове звернення, яке відповідно до Закону України від 2 липня 2015 року № 577-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про звернення громадян" щодо електронного звернення та електронної петиції" було надіслано з використанням мережі "Інтернет", засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У вказаному зверненні відповідно до вимог закону було викладено суть порушеного питання та прохання провести особистий прийом у будь-який зручний для відповідача день та час, про що повідомити його на електронну пошту.
На електронну пошту позивача надійшов лист Адміністрації Президента України від 26 червня 2019 року № 22/030255-20 за підписом завідувача відділу С. Остафійчук, у якому повідомлялось, що згідно з установленим порядком особистий прийом громадян в Адміністрації Президента України проводиться працівниками Приймальні Президента України та зазначено години прийому.
ОСОБА_1 вважає, що відповідно до статей 22, 23 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР) на теперішній час відсутній нормативно врегульований порядок та механізм проведення особистого прийому громадян Президентом України, що порушує передбачене статтею 40 Конституції України право позивача на особисте звернення.
Позивач також зауважив, що протиправна бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів для проведення особистого прийому призводить до порушення його прав та законних інтересів. Просить суд захистити порушені права з боку суб`єкта владних повноважень - Президента України шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення особистого прийому та зобов`язання відповідача провести особистий прийом у зручний для відповідача час і день.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 24 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовив, дійшовши висновку, що законодавство не встановлює обов`язку для Президента України здійснювати ним безпосередньо прийом громадян.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення цього суду та ухвалити нове - про задоволення його позову.
Скарга мотивована неправильним з`ясуванням судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та упередженістю суду, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що у Законі № 393/96-ВР на теперішній час відсутній нормативно врегульований механізм проведення особистого прийому громадян Президентом України, що порушує передбачене статтею 40 Конституції України право позивача на особисте звернення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що суд правильно зазначив, що у Президента України відсутній обов`язок особистого прийому безпосередньо самим Президентом України, а прийом громадян відбувається в порядку, встановленому Президентом України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення й не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати, зважаючи на таке.
Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, розглядаючи адміністративну справу № 9901/606/19, суд встановив, що 13 червня 2019 року ОСОБА_1 направив Президенту України Зеленському В. О. письмове звернення, яке відповідно до Закону України від 2 липня 2015 року № 577-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про звернення громадян" щодо електронного звернення та електронної петиції" було надіслано з використанням мережі "Інтернет", засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У вказаному зверненні відповідно до вимог закону було викладено суть порушеного питання та прохання провести особистий прийом у будь-який зручний для відповідача день та час, про що повідомити його на електронну пошту.
26 червня 2019 року на електронну пошту позивача надійшов лист
№ 22/030255-20 за підписом завідувача відділу Приймальні Президента України С. Остафійчук, у якому повідомлялось, що згідно з установленим порядком особистий прийом громадян в Адміністрації Президента України проводиться працівниками Приймальні Президента України з понеділка по четвер з 9.00 до 13.00 та з 13.45 до 18.00, у п`ятницю - з 9.00 до 13.00 та з 13.45 до 16.45, у суботу з 9.00 до 13.00 крім святкових та неробочих днів, за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 12 .
Не погодившись із такою відповіддю, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомпро визнання бездіяльності Президента України неправомірною, яка полягає у невстановленні ним порядку особистого прийому громадян, та зобов`язання Президента України провести особистий прийом ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку доводам учасників справи, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
Правовий статус Президента України визначено Конституцією України.
Статтею 102 Основного Закону України передбачено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Повноваження Президента України визначено статтею 106 Конституції України, і вони є вичерпними.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішеннях, зокрема, від 10 квітня 2003 року у справі № 7-рп/2003, 7 квітня 2004 року у справі № 9-рп/2004 та 16 травня 2007 року у справі № 1-рп/2007, повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України. Законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов`язків на Президента України, крім тих, що передбачені Конституцією України.
Для забезпечення виконання Президентом України наданих йому повноважень, гарантування конституційного порядку та дотримання прав і свобод людини та громадянина створюються допоміжні органи і служби.
Згідно з пунктом 28 частини першої статті 106 Конституції України Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.
Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40 Конституції України).
Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (частина перша статті 1 Закону № 393/96-ВР).