У Х В А Л А
21 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 800/234/17
Провадження № 11-94зва20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
представника відповідача - Склярук Ю. В.,
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року (провадження № 11-29сап18) за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 30 травня 2017 року № 1327/0/15-17 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 лютого 2017 року № 283/2дп/15-17 про притягнення судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності",
УСТАНОВИЛА:
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП, у якому просила: визнати незаконним та скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати (далі - ДДП) ВРП від 20 лютого 2017 року № 283/2дп/15-17 "Про притягнення судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" (далі - рішення ДДП ВРП від 20 лютого 2017 року), яким застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення її з посади судді; визнати незаконним та скасувати рішення ВРП від 30 травня 2017 року № 1327/0/15-17 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 лютого 2017 року № 283/2дп/15-17 про притягнення судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" (далі - рішення ВРП від 30 травня 2017 року).
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 червня 2017 року позов ОСОБА_1 у частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення ДДП ВРП від 20 лютого 2017 року повернув заявниці.
Ухвалою від 12 червня 2017 року Вищий адміністративний суд України відкрив провадження в адміністративній справі на підставі частини другої статті 171? Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції до 15 грудня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання незаконним та скасування рішення ВРП від 30 травня 2017 року.
5 та 25 вересня 2017 року ОСОБА_1 на підставі статті 137 КАС (у редакції до 15 грудня 2017 року) змінила позовні вимоги, подавши до Вищого адміністративного суду України відповідні письмові заяви, у яких просила визнати незаконними та скасувати: рішення ДДП ВРП від 20 лютого 2017 року; рішення ВРП від 30 травня 2017 року та рішення ВРП від 29 серпня 2017 року № 2560/0/15-17 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" (далі - рішення ВРП від 29 серпня 2017 року). Крім того, просила поновити її на посаді судді.
3 січня 2018 року керівник апарату Вищого адміністративного суду України розпорядженням від 15 грудня 2017 року № 1443 передав справу до Великої Палати Верховного Суду на підставі підпункту 7 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 січня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ВРП у частині вимог про визнання незаконними та скасування рішення ДДП ВРП від 20 лютого 2017 року та рішення ВРП від 29 серпня 2017 року передала на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 січня 2018 року в порядку частини сьомої статті 266 КАС у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" відкрила провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання незаконним та скасування рішення ВРП від 30 травня 2017 року.
У позовній заяві ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати рішення ВРП від 30 травня 2017 року.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала так.
Члени Вищої ради юстиції (яка є правонаступником ВРП; далі - ВРЮ) ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на порушення статті 19 Конституції України, самовільно присвоївши собі повноваження членів ВРП до утворення цього органу (до 15 березня 2017 року), ухвалили рішення ДДП ВРП від 20 лютого 2017 року як члени ДДП ВРП. Разом з тим, на думку ОСОБА_1, вказане залишилось поза увагою ВРП при ухваленні рішення від 30 травня 2017 року. Вважала, що персональний склад дисциплінарної палати не відповідав принципу безсторонності.
Поза увагою ВРП залишилося й те, що рішення ДДП ВРП від 20 лютого 2017 року на порушення вимог частини восьмої статті 50 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VІІІ) не містить підпису ОСОБА_6 .
На порушення частин п`ятої та шостої статті 30 Закону № 1798-VІІІ ОСОБА_1 не було повідомлено про розгляд ВРП її скарги на рішення ДДП ВРП від 20 лютого 2017 року.
ОСОБА_1 звертала увагу на те, що Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ) не містить такої підстави дисциплінарної відповідальності, як порушення присяги судді, а отже, її не можна звільнити із цієї підстави.
Вказувала, що дисциплінарна секція ВРЮ ухвалила висновок від 2 серпня 2016 року, яким рекомендувала ВРЮ прийняти рішення про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова за порушення присяги. Разом з тим ВРП на порушення пункту 32 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ повторно прийняла рішення у дисциплінарній справі щодо неї.
ОСОБА_1 вважала, що рішення ДДП ВРП від 20 лютого 2017 року, яке залишено без змін оскаржуваним рішенням у цій справі, містить оцінку рішень судді під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, що суперечить Конституції та законам України і не відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не були учасниками масових акцій протесту, а відтак підстав проведення щодо неї спеціальної перевірки відповідно до Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VІІ "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" немає.
На думку ОСОБА_1 , ВРП порушила строк притягнення її до дисциплінарної відповідальності (один рік).
Велика Палата Верховного Суду постановою від 19 квітня 2018 року відмовила в задоволенні адміністративного позову (скарги) ОСОБА_1 до ВРП про визнання незаконним та скасування рішення ВРП від 30 травня 2017 року.
Велика Палата Верховного Суду встановила, що ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, з дотриманням принципу пропорційності в застосуванні дисциплінарного стягнення, оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов правильного висновку про необхідність застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади.
ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву про перегляд постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року (справа № 800/234/17, провадження 11-29сап18) з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 КАС.
Обґрунтовуючи наявність згаданої підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, заявниця посилається на те, що на час прийняття рішення ДДП ВРП від 20 лютого 2017 року № 283/2дп/15-17 про притягнення судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності й до 23 березня 2017 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в трудових відносинах і знаходилися у штаті ВРЮ, а не ВРП.
За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перевищили свої повноваження членів ВРЮ та присвоїли собі повноваження членів ВРП до моменту зарахування їх до штату цього органу, чим порушили пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Заявниця вказує, що ці обставини не були і не могли бути відомі їй на час розгляду справи, оскільки наказ ВРП від 23 березня 2017 року № 64-к про зарахування вказаних осіб до штату ВРП не був оприлюднений.
У відзиві на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ВРП не погоджується з наведеними у заяві доводами та вважає, що обставини, на які посилається ОСОБА_1, не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС, а тому просить відмовити у її задоволенні.
У судовому засіданні представник ВРП Склярук Ю. В. заперечила проти задоволення заяви ОСОБА_1 .
Дослідивши наведені в заяві доводи та аргументи відзиву ВРП, заслухавши представника ВРП, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заява про перегляд постанови Великої Плата Верховного Суду від 19 квітня 2018 року за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що спричинили ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу (частина друга статті 361 КАС).
З аналізу наведеної норми вбачається, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.
Тобто за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.
Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, що було прийняте).
Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.
Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважаються нововиявленими нові обставини, виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.