У х в а л а
24 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 671/1478/19
Провадження № 14-19зц21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддівАнцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
ознайомилась із зверненням ОСОБА_1 (далі - позивач) від 17 лютого 2021 року у справі за його позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - відповідач) про відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії і
в с т а н о в и л а :
у серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 100 000 грн і зобов`язати відповідача зняти позивача з банківського реєстру боржників.
2 жовтня 2020 року Волочиський районний суд Хмельницької області ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позовних вимог відмовив.
10 грудня 2020 року Хмельницький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 2 жовтня 2020 року без змін.
18 січня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 2 жовтня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року. Мотивував тим, що справа є малозначною, а тому зазначені судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.
У лютому 2021 року позивач надіслав на адресу Великої Палати Верховного Суду звернення, у якому просив про таке:
- призначити справу до судового розгляду "як апеляційну скаргу на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду";
- "постановити ухвалу про скасування рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 2 жовтня 2020 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року й ухвалити нове рішення, яке може забезпечити повернення незаконно знятих коштів з морально-матеріальною компенсацією".
У додатку до звернення позивач з огляду на майновий стан також просить звільнити його від сплати судового збору.
Стверджує, що суд касаційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті касаційного провадження, оскільки суди першої й апеляційної інстанцій справу малозначною не вважали. Позивач вказує, що суди першої й апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясували обставини, які мають значення для вирішення справи, а сформульовані цими судами висновки "не відповідають матеріалам справи". Скаржиться, що рішення судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій не є вмотивованими й обґрунтованими як цього вимагає Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у його рішеннях.
Відповідно до частини четвертої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Чинний процесуальний закон не передбачає інституту перегляду Верховним Судом судових рішень після їх перегляду у касаційному порядку, як це було визначено у розділі V глави 3 ЦПК України у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року.
Отже, після відмови у відкритті касаційного провадження у Великої Палати Верховного Суду відсутні повноваження для прийняття та розгляду звернення позивача. Велика Палата Верховного Суду не може здійснювати перегляд ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2021 року та переглядати ухвалені у справі № 671/1478/19 рішення судів першої й апеляційної інстанцій, як про це просить у зверненні позивач. Тобто у справі № 671/1478/19 Велика Палата Верховного Судуне є судом, встановленим законом, для такого розгляду.
Вичерпний перелік підстав для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлює стаття 403 ЦПК України. Питання про таке передання згідно зі статтями 403 і 404 цього кодексу вирішує тільки Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача та на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 671/1478/19 не передавав.Велика Палата Верховного Суду позбавлена можливості самостійно вирішити питання про передання справи собі на розгляд.