У Х В А Л А
18 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/224/20
Провадження № 11-441заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Цуцкірідзе І. Л.,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 про відвід усіх суддів Великої Палати Верховного Суду від участі в розгляді справи за його позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання неправомірним та скасування рішенняВищої ради правосуддя від 28 липня 2020 року № 2292/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України",
УСТАНОВИЛА:
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом, у якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення ВРП.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 7 грудня 2020 року відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду, у якій просить його скасувати.
Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 28 грудня 2020 року відкрила провадження у цій справі, а 18 січня 2021 року призначила її до розгляду.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заявив про відвід усіх суддів Великої Палати Верховного Суду від участі в розгляді справи, посилаючись на положення статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
На думку заявника, Великою Палатою Верховного Суду у червні 2020 року прийнято неправосудне рішення у справі № 9901/103/19 за позовом ОСОБА_2, яке було ухвалено з тих самих підстав та ґрунтується на тих самих обставинах і предметі, які стосуються і цієї справи, яка призначена до розгляду на 18 лютого 2021 року. ОСОБА_1 вважає, що позиція більшості суддів Великої Палати Верховного Суду в аналогічній справі вже висловлена і об`єктивно судді є упередженими у цій справі.
Перевіривши наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заявленого відводу доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для його задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до статті 36 КАС суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Стаття 6 Конвенції вимагає в суду у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими" (рішення ЄСПЛ від 9 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).