ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/299/20
Провадження № 11-403заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправними та скасування рішень
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року (судді Гімон М. М., Білоус О. В., Дашутін І. В., Шишов О. О., Яковенко М. М.),
У С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати рішення Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 26 травня 2010 року № 410/0/15-10 та № 412/0/15-10 про внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги відповідно до пропозицій члена ВРЮ Сафулька С. Ф. від 14 жовтня 2009 року та 26 лютого 2010 року.
Одночасно з позовом ОСОБА_1 заявила клопотання про поновлення строку для його подання, яке обґрунтувала так.
Після неодноразових судових розглядів справ за позовом ОСОБА_1 щодо її звільнення з посади судді наказом голови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області № 22-к від 4 березня 2020 року було скасовано наказ № 11-к від 3 лютого 2011 року про відрахування її зі штату суду, та згідно із цим же наказом із 4 березня 2020 року позивачка приступила до виконання посадових обов`язків судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Після цього, як зазначає позивачка, її викликали на засідання ВРП з приводу вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності. 21 серпня 2020 року її представник - адвокат Карнаушенко А. А. у ВРП ознайомився з матеріалами, на підставі яких планується прийняти рішення щодо наявності підстав для притягнення її до відповідальності, та виготовив фотокопії з них.
Під час ознайомлення із цими матеріалами позивачка дізналася, що в них є згадані вище рішення ВРЮ від 26 травня 2010 року, копії яких їй не надсилалися, не вручалися, з огляду на що вона була позбавлена можливості поставити під сумнів їх законність та обґрунтованість.
Так, 26 травня 2010 року ВРЮ прийняла рішення № 410/0/15-10, яким підтримала пропозицію члена ВРЮ Сафулька С. Ф. від 26 лютого 2010 року про внесення подання про звільнення її з посади судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді.
Цього ж дня ВРЮ прийняла рішення № 412/0/15-10, яким підтримала пропозицію члена ВРЮ Сафулька С. Ф. від 14 жовтня 2009 року про внесення подання про звільнення її з посади судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді.
Позивачка зазначає, що внаслідок бездіяльності посадових осіб ВРЮ копії вказаних рішень їй раніше не надсилалися та не вручалися, про їх існування вона не знала та не могла реалізувати своє право на їх оскарження, а тому на підставі частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) просила визнати поважною причину пропуску строку на оскарження та поновити строк на подачу цього адміністративного позову.
Ухвалою від 22 вересня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, вказавши на відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду та його поновлення, залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху, надавши позивачці десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до суду із цим позовом.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що про існування рішень ВРЮ від 26 травня 2010 року № 410/0/15-10, № 412/0/15-10 позивачка мала можливість та повинна була дізнатися ще з 2010 року, зокрема, з постанов Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2010 року у справі № П-93/10 (реєстраційний номер є Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) 11742172), № П-156/10 (реєстраційний номер в ЄДРСР 11572542), прийнятих за наслідками розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними та скасування рішення ВРЮ від 26 травня 2010 року в частині підтримання подання члена цього органу Кудрявцева В. В. щодо звільнення її з посади судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та Постанови Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2352-VI у частині звільнення її з посади судді за порушення присяги судді.
Крім того, суд послався на те, що про підтримання пропозицій члена ВРЮ Кудрявцева В. В. від 13 серпня 2007 року та двох пропозицій члена ВРЮ Сафулька С. Ф. від 14 жовтня 2009 року та від 26 лютого 2010 року щодо внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги також було повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному вебсайті ВРЮ за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2.
12 жовтня 2020 року до суду надійшло клопотання позивачки про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, яке обґрунтоване тим, що під час розгляду Вищим адміністративним судом України адміністративної справи № П-93/10, П-156/10 нею заявлялося клопотання про витребування у ВРЮ матеріалів справи стосовно звільнення з посади та їх дослідження судом, однак це клопотання було відхилене. А публікацію на вебсайті про прийняття ВРЮ 26 травня 2010 року рішення щодо внесення подання про звільнення її з посади ще й за пропозиціями члена ВРЮ Сафулька С. Ф. вона вперше побачила лише після отримання копії ухвали суду про залишення її позову без руху.
Крім того, клопотання обґрунтоване порушенням протягом грудня 2009 року - березня 2010 року відносно неї кримінальних справ, а також сімейними обставинами: перебування на утриманні важкохворих батьків похилого віку, розірвання шлюбу.
За наслідками розгляду зазначеного клопотання Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що вказані позивачкою причини пропуску строку є неповажними та ухвалою від 15 жовтня 2020 року повернув позовну заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС.
Не погодившись із такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтувала невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Так, скаржниця посилається на те, що з текстами оскаржуваних рішень ВРЮ від 26 травня 2010 року вона змогла ознайомитися лише 21 серпня 2020 року після копіювання їх її представником у ВРП. До цього часу, протягом більше ніж 10 років ВРЮ, а в подальшому і ВРП, копії цих рішень їй не надсилалися, не вручалися. А публікацію на вебсайті про прийняття ВРЮ 26 травня 2010 року рішення про внесення подання про звільнення її з посади ще й за пропозиціями члена ВРЮ Сафулька С. Ф. вона вперше побачила лише після отримання копії ухвали суду про залишення її позову без руху, яка містила посилання на ці рішення.
До того ж скаржниця зазначає, що під час розгляду Вищим адміністративним судом України адміністративної справи № П-93/10, П-156/10 нею заявлялося клопотання про витребування у ВРЮ матеріалів справи стосовно звільнення з посади та їх дослідження судом, однак це клопотання було відхилене.
Скаржниця ноголошує на тому, що у випадку обізнаності у 2010 році про прийняття цих рішень вона б їх оскаржувала одночасно з рішенням ВРЮ за пропозицією Кудрявцева В. В. та рішенням Верховної Ради України.
Крім того, позивачка зазначає, що своєчасному зверненню до суду їй перешкоджали переслідування її органами прокуратури шляхом безпідставного порушення протягом грудня 2009 - березня 2010 року кримінальних справ відносно неї, а також наявність складних сімейних обставин, зокрема, перебування на утриманні важкохворих батьків похилого віку, розірвання шлюбу.
ВРП у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення, вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, вирішуючи питання щодо дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом та щодо наявності підстав для його повернення, дотримався вимог процесуального закону та постановив законну й обґрунтовану ухвалу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі й відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи, а також наявних у ЄДРСР судових рішень у справах № П-93/10, П-156/10 (П/9901/484/18), 800/345/17, предметом перевірки в яких була законність актів ВРЮ та Верховної Ради України щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді, убачається, що 26 травня 2010 року ВРЮ розглянула пропозиції членів ВРЮ Кудрявцева В. В. від 13 серпня 2007 року, Сафулька С. Ф. від 14 жовтня 2009 року та від 26 лютого 2010 рокупро звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги.
Цього ж дня ВРЮ прийняла рішення № 410/0/15-10, № 412/0/15-10 та № 413/0/15-10 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку з порушенням присяги та внесла таке подання від 31 травня 2010 року № 32/0/12-10.
Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2352-VI ОСОБА_1 звільнено з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
ОСОБА_1 оскаржувала до суду зазначену Постанову про звільнення її з посади судді.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2010 року позов було задоволено частково. Суд визнав незаконною Постанову Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2352-VI у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги судді.
Водночас цією ж постановою Вищого адміністративного суду України відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірним та скасування рішення ВРЮ від 26 травня 2010 року в частині підтримання подання члена ВРЮ Кудрявцева В. В .
Текст цієї постанови містить вказівку на таку обставину: "26 травня 2010 року Вища рада юстиції розглянула пропозиції члена Вищої ради юстиції Кудрявцева В. В. від 13 серпня 2007 року, члена Вищої ради юстиції Сафулька С. Ф. від 14 жовтня 2009 року та від 26 лютого 2010 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за порушення присяги, прийняла три акти: № 410/0/15-10, 412/0/15-10 та 413/0/15-10 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку з порушенням присяги та внесла таке подання від 31 травня 2010 року № 32/0/12-10…".
У цій постанові суд також зазначив, що, зважаючи на те, що акти ВРЮ є самостійним предметом судового розгляду, а позивач не оскаржила до суду її акти № 410/0/15-10, 412/0/15-10 від 26 травня 2010 року, а також подання від 31 травня 2010 року і не просила визнати їх незаконними, колегія суддів не перевіряє законність зазначених актів ВРЮ та виходить з їх правомірності.
Крім того, судом вказано на те, що відповідачем надано докази про повідомлення ОСОБА_1 про розгляд пропозицій членів ВРЮ Кудрявцева В. В. та Сафулька С. Ф. щодо внесення подання про звільнення її з посади судді 17 травня та 26 травня 2010 року. Відповідні запрошення направлялися позивачці 13 та 21 травня 2010 року.
15 лютого 2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою з огляду на висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 19 січня 2017 року у справі "Куликов та інші проти України" скасувала постанову Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2010 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання неправомірним і скасування рішення ВРЮ від 26 травня 2010 року в частині підтримання подання члена ВРЮ Кудрявцева В. В., а справу в цій частині передала на новий розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Віншій частині постанову суду касаційної інстанції суд залишив у силі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 17 квітня 2018 року з урахуванням виправлень, внесених ухвалою цього суду від 9 жовтня 2018 року, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення ВРЮ від 26 травня 2010 року в частині підтримання подання члена ВРЮ Кудрявцева В. В. від 13 серпня 2007 року. Передав на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, викладені в пропозиції члена ВРЮ Кудрявцева В. В . від 13 серпня 2007 року.