У Х В А Л А
22 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 1-365/11
провадження № 13-6зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаГригор`євої І. В.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І ., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула заяву засудженого ОСОБА_1 про відвід суддям Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) Григор`євій І. В. та Єленіній Ж. М. і
встановила:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою, вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 29 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою від 16 листопада 2012 року Апеляційного суду Луганської області, ОСОБА_1 було засуджено за пунктами 4, 7 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України до покарання у виді довічного позбавлення волі. Зазначені рішення Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) своєю ухвалою від 23 вересня 2014 року залишив без зміни.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 грудня 2020 року в справі "Лопата та інші проти України" (заяви № 84210/17 та 23 інших, у тому числі ОСОБА_1 ) констатував порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.
Посилаючись на таке рішення ЄСПЛ, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати із заявою про перегляд за виключними обставинами вказаних вироку та ухвал національних судів.
Разом із цим ОСОБА_1 заявив відвід суддям Великої Палати Григор`євій І. В. та Єленіній Ж. М. із тих мотивів, що вони у складі колегії суддів ВССУ 23 вересня 2014 року переглядали в касаційному порядку рішення судів нижчих інстанцій щодо нього і залишили їх без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені заявником доводи, Велика Палата не вбачає підстав для задоволення заяви про відвід суддів з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) визначено обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, та підстави для відводу. Це питання нормативно врегулювано у статтях 75, 76, 80 КПК.
Проте заява ОСОБА_1 не містить таких об`єктивних обставин. Не вбачається їх і з наявних у Верховному Суді матеріалів провадження за зверненням ОСОБА_1, адже останній посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2020 року в справі "Лопата та інші проти України" (заяви №84210/17 та 23 інших), в якому не йдеться про несправедливість засудження, а констатоване порушення ст. 3 Конвенції полягає у відсутності в Україні процедур, які би на законодавчому рівні забезпечували у перспективі можливість звільнення або дострокового звільнення осіб,засуджених до довічного ув`язнення.