ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/168/20
Провадження № 11-318заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
розглянула в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 25 червня 2020 року № 1974/0/15-20 та зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2020 року (у складі колегії суддів Усенко Є. А., Білоуса О. В., Гімона М. М., Желтобрюх І. Л., Гусака М. Б.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому з урахуванням уточнень від 28 серпня 2019 року просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) № 1974/0/15-20 від 25 червня 2020 року;
- зобов`язати ВРП при новому розгляді його заяви від 19 серпня 2019 року щодо причини та підстави звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва прийняти рішення, яким змінити формулювання підстави звільнення, зазначеної у рішенні ВРП № 1124/0/15-19 від 11 квітня 2019 року як "за власним бажанням", на звільнення його з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у відставку "у зв`язку з поданням заяви про відставку" відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмовляючи йому у зміні формулювання причини (підстави) звільнення, ВРП діяла не у відповідності з наданими їй Конституцією України повноваженнями, без урахування всіх обставин (зокрема, без урахування того, що у нього є стаж, що дає право на звільнення судді у відставку), порушила його права як судді, у тому числі на отримання щомісячного грошового утримання у разі звільнення у відставку; допустила дискримінацію по відношенню до нього, оскільки звільняла інших осіб з таким же стажем роботи у зв`язку з поданням заяви про звільнення у відставку.
3.Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
4. Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу з тих підстав, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та прийняте Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від17 вересня 2020 року у справі № 9901/168/20та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.
5.Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2020 року та витребувано справу № 9901/168/20 з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
6.Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 жовтня 2020 року призначила зазначену справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
7. 26 жовтня 2020 року від ОСОБА_1 до Великої Палати Верховного Суду надійшли доповнення до апеляційної скарги.
8. 13 листопада 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2020 року - без змін.
Фактичні обставини справи, установлені судом, та зміст спірних правовідносин
9. 22 березня 2019 року ОСОБА_1 подав до ВРП заяву про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням.
10. 02 квітня 2019 року суддю Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 повідомлено про розгляд ВРП 11 квітня 2019 року його заяви про звільнення з посади судді за власним бажанням.
11. 05 квітня 2019 року ОСОБА_1 особисто подав до ВРП заяву, адресовану члену ВРП Мамонтовій І. Ю., у якій повідомив про відсутність стороннього впливу та примусу на нього при прийнятті рішення про звільнення, підтримав у повному обсязі заяву про звільнення за власним бажанням та подав (як додаток) уточнену заяву про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України. Повідомляв про проходження стаціонарного лікування, просив розглянути заяву у випадку його відсутності на відповідному засіданні ВРП.
12. 11 квітня 2019 року ВРП ухвалено рішення "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням" № 1124/0/15-19.
13. 20 та 28 серпня 2019 року до ВРП надійшли звернення адвоката Власенка В. В. (від 19 та від 28 серпня 2019 року відповідно) в інтересах ОСОБА_1 з проханням розглянути питання про зміну формулювання причини (підстави) звільнення "за власним бажанням" на "у зв`язку з поданням заяви про відставку". Звернення обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 станом на 11 квітня 2019 року мав стаж, який давав йому право звільнитися з посади судді у відставку. Та обставина, що ОСОБА_1 в заяві про звільнення не вказав цю підставу, у зверненнях пояснюється його помилкою щодо наявності у нього права на звільнення у відставку, викликаною юридичною складністю механізму вирішення питання про право судді на звільнення у відставку. До звернення була додана, зокрема, заява ОСОБА_1 від 08 квітня 2019 року про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у відставку, яку, як зазначено у зверненні, ОСОБА_1 не зміг подати до ВРП, оскільки в зазначений період проходив стаціонарне лікування в Київській міській клінічній лікарні № 1.
Ці звернення були розглянуті ВРП у порядку, установленому Законом України "Про звернення громадян".
14. У відповідь на зазначені звернення ВРП листом від 09 вересня 2019 року № 33124/0/9-19 повідомила позивача, що чинним законодавством не передбачено повноваження ВРП скасовувати чи змінювати раніше прийняті рішення.
15.Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 9901/475/19 за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення від 11 квітня 2019 року № 1124/0/15-19, визнання протиправною бездіяльності визнано протиправною бездіяльність ВРП щодо непризначення до розгляду по суті заяви ОСОБА_1 щодо підстав звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року. Зобов`язано ВРП розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 19 серпня 2019 року щодо підстав звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва. В іншій частині позову відмовлено.
16. На виконання зазначеного рішення суду ВРП призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 від 19 серпня 2019 року, за результатами якого прийнято рішення "Про відмову у задоволенні заяв адвоката Власенка В. В., поданих в інтересах ОСОБА_1 про зміну формулювання підстав звільнення" від 25 червня 2020 року № 1974/0/15-20.
Зазначене обґрунтовано тим, що станом на 11 квітня 2019 року до ВРП не надходили заяви ОСОБА_1 про відкликання поданої ним раніше заяви від 22 березня 2019 року про звільнення з посади судді за власним бажанням чи про відкладення її розгляду у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні, про його намір змінити формулювання підстав для звільнення з посади судді.
17.Вважаючи рішення ВРП від 25 червня 2020 року № 1974/0/15-20 протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Оцінка суду першої інстанції
18. Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що при прийняті оскаржуваного рішення ВРП діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) та від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано (з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення); безсторонньо, добросовісно; розсудливо; забезпечила позивачу реалізацію права на участь у процесі прийняття рішення. ВРП не допустила дискримінаційного підходу до позивача при вирішенні питання щодо підстав його звільнення.
19. Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що, звертаючись із заявою про звільнення з посади судді за власним бажанням, він діяв під впливом помилки щодо свого права на звільнення у відставку, суд першої інстанції відхилив, оскільки суддя, який застосовує норми права при здійсненні правосуддя, здатний правильно застосувати закон при визначенні свого правового статусу, а відтак зміна ВРП практики застосування статті 137 Закону № 1402-VIII при розгляді заяв суддів про відставку не є об`єктивним чинником, від якого залежало дійсне волевиявлення позивача щодо підстави звільнення.
20. Суд першої інстанції також визнав необґрунтованими доводи позивача про неоднаковий підхід ВРП при розгляді заяв суддів про відставку, оскільки рішення, на які посилається позивач у позовній заяві на обґрунтування цього доводу, прийняті ВРП за результатами розгляду заяв суддів про відставку, тоді як в заяві від 22 березня 2019 року позивач просив звільнити його за власним бажанням.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
21. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2020 року ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення з неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
22. Зокрема, скаржник зауважує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні несправедливо зробив безпідставний та необґрунтований висновок про правову визначеність та доступність частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII для судді ОСОБА_1 .
23.Також, на переконання скаржника, судом першої інстанції не враховано, що очевидна неправомірність оскаржуваного рішення відповідача від 25 червня 2020 року № 1974/0/15-20, зокрема, полягає й у тому, що ВРП, відмовивши у задоволенні прохання позивача щодо реалізації його права на відставку, не спростувала та навіть не проаналізувала жодного з доводів, які були наведені заявником.
24.Окремо скаржник звертає увагу на те, що навіть Регламент Вищої ради правосуддя, затверджений рішенням Ради від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, з урахування змін, внесених рішенням ВРП від 18 грудня 2018 року № 3953/0/15-18; далі - Регламент), надавав судді ОСОБА_1 право відкликати заяву про звільнення за власним бажанням як до 08 квітня 2019 року, так і у всі інші дні до дати засідання ВРП, однак внаслідок непереборної сили - хвороби та стаціонарного лікування від неї він був позбавлений можливості виправити вказану ситуацію власними силами і за допомогою представника (якого тоді в нього не було), а саме передати заяву від 08 квітня 2019 року до ВРП, зокрема, завчасно до дати розгляду питання про його звільнення, про яку він навіть не був повідомлений.
25. За твердженням скаржника, оскільки він як станом на 22 березня 2019 року, так і в подальшому, у тому числі станом на 08 та 11 квітня 2019 року, мав достатній для звільнення у відставку стаж роботи, відповідач протиправно відмовив йому в задоволенні його заяви про звільнення з посади судді у відставку.
26. Крім того, скаржник наголошує, що судом першої інстанції були безпідставно, протиправно, несправедливо, однобічно та упереджено проігноровані доводи у позові про те, що відмова у реалізації законного права ОСОБА_1 на звільнення з посади судді саме у відставку з отриманням передбачених законом матеріальних та нематеріальних благ є не тільки незаконною в контексті норм матеріального права, але фактично є однією з форм дискримінації хворої людини.
Позиція ВРП щодо апеляційної скарги
27. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначає, що вимоги позивача щодо скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції є необґрунтованими. Зокрема, відповідач уважає, що оскаржуване рішення ВРП є законним, ухвалене Радою з дослідженням всіх обставин справи, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, про що правильно зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у рішенні від 17 вересня 2020 року.
28. Відповідач зазначає, що станом на 11 квітня 2019 року на адресу ВРП не надходили будь-які заяви ОСОБА_1 про відкликання поданої ним раніше заяви від 22 березня 2019 року про звільнення з посади судді за власним бажанням чи відкладення її розгляду у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні, про його намір змінити формулювання підстав для звільнення з посади судді. Натомість своєю заявою від 05 квітня 2019 року ОСОБА_1 підтвердив свій дійсний намір бути звільненим з посади судді за власним бажанням та реалізував своє право на вибір підстави для звільнення відповідно до вимог частини шостої статті 126 Конституції України.
29. З огляду на зазначене відповідач вважає, що відповідно до чинного законодавства ВРП не зобов`язана виправляти помилку судді щодо підстави для звільнення, яку він вказав у заяві про звільнення за власним бажанням. У разі, якщо ініціатива про звільнення виходить від судді, ВРП зобов`язана прийняти рішення про його звільнення відповідно до вказаної ним у заяві про звільнення підстави, а не передбачати "дійсні бажання" судді.
Релевантні джерела права
30. Статтею 126 Конституції України закріплено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
31.Конституційними гарантіями незалежності судді є, зокрема, встановлення нормами Конституції підстав для звільнення судді та визначення органу, який правомочний звільнити суддю.
32. Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
33.Відповідно до пункту 4 частини першої статті 131 Конституції в Україні діє ВРП, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
34. Законом № 1798-VIII визначено, що ВРП діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
35.Зокрема, повноваження ВРП щодо ухвалення рішень про звільнення судді з посади встановлено пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII, а звільнення судді з посади за загальними обставинами визначено статтею 55 цього Закону.
36. Згідно із частиною першою статті 55 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.