П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/128/20
Провадження № 11-248заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
представника Президента України - Мовіле О. С.,
розглянула в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2020 року (судді Ханова Р. Ф., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Шипуліна Т. М.),
УСТАНОВИЛА:
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Президента України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, у якому просить:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Президента України щодо нерозгляду та перенаправлення звернень інваліда ІІ групи ОСОБА_1 всупереч вимогам статті 40 Конституції України та частини четвертої статті 7 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР);
- визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо незабезпечення протягом тривалого часу інваліда ІІ групи ОСОБА_1 інсуліном всупереч взятим державою Україна на себе зобов`язанням у гарантованому безкоштовному забезпеченні інсуліном високої якості для потреб хворого;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання взятих ним зобов`язань відповідно до вимог частини третьої статті 104 Конституції України, а саме зобов`язань Президента України "обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України";
- визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо невиконання обов`язку, покладеного на нього частиною другою статті 102 Конституції України, незабезпечення гарантування додержання конституційних і законних прав інваліда ІІ групи ОСОБА_1, що спричинило тривале порушення та невизнання гарантованих конституційних і законних прав суб`єктами владних повноважень;
- зобов`язати Президента України забезпечувати безкоштовно щомісяця хворого на цукровий діабет інваліда ІІ групи ОСОБА_1 інсуліном марки Хумулін Регуляр - 1 картонна пачка, 5 картриджів по 3 мл у шприц-ручці КвікПен, 100 МО/мл, виробник LіІІу France; Хумулін НПХ - 1 картонна пачка, 5 картриджів по 3 мл у шприц-ручці КвікПен, 100 МО/мл, виробник LіІІу France;
- відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, завдану відповідачем внаслідок протиправної бездіяльності (незаконне протягом тривалого часу незабезпечення хворого на цукровий діабет безкоштовно інсуліном), у розмірі шістдесяти шести тисяч дев`ятиста гривень за рахунок держави;
- відшкодувати ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду, заподіяну відповідачем внаслідок протиправної бездіяльності, у розмірі одного мільйона ста однієї тисячі гривень (п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на місяць) за рахунок держави.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 13 липня 2020 року відмовив у задоволенні позову.
Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив такі фактичні обставини.
28 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав звернення Президенту України, у якому просив захистити його конституційне право на життя, охорону здоров`я шляхом невідкладного виконання взятих на себе зобов`язань державою Україна у гарантованому безкоштовному забезпеченні всіх хворих на цукровий діабет інсуліном високої якості; відшкодувати за рахунок держави матеріальну шкоду, понесену шляхом самостійного забезпечення інсуліном для потреб в необхідній кількості протягом тривалого часу; доручити відповідним державним органам відкрити кримінальні справи за всіма фактичними епізодами зловживання владою, винесеними завідомо неправосудними рішеннями, позбавлення інваліда доступу до правосуддя та інших кримінальних правопорушень, умисно скоєних місцевими суб`єктами владних повноважень.
Заступник керівника Департаменту з питань звернень громадян в Офісі Президента України Кокарєв К. В. листом від 5 вересня 2019 року № 22/049901-20К повідомив позивача про те, що його звернення скеровано за належністю на розгляд у межах компетенції до Харківської обласної державної адміністрації, Міністерства охорони здоров`я України з проханням повідомити ОСОБА_1 та Офіс Президента України про результати розгляду. Окрім того, у цьому листі зазначено, що Президент України не наділений контрольними повноваженнями у сфері правосуддя, не має права втручатися в процесуальну діяльність суддів, давати їм вказівки при здійсненні правосуддя, переглядати судові рішення на предмет їх законності чи обґрунтованості, роз`яснено, що у разі наявності відомостей стосовно конкретних фактів порушення законодавства, передбачених Кримінальним кодексом України, кожен має право самостійно звернутися з відповідними заявами до компетентних суб`єктів - слідчого або прокурора.
Листом Міністерства охорони здоров`я України від 18 листопада 2019 року № 04.2-17/С-11850/13414-зв повідомлено Офіс Президента України про те, що звернення позивача розглянуто, надано йому роз`яснення щодо забезпечення його необхідними препаратами, двічі листами Харківської обласної державної адміністрації (Департамент охорони здоров`я) запрошено ОСОБА_1 для виписки безоплатних рецептів, які повернулися у зв`язку з відсутністю позивача за вказаною в листі адресою.
26 вересня 2019 року ОСОБА_1 надіслав ще одне звернення, адресоване Президенту України, з такими ж вимогами, які були висловлені в листі від 28 серпня 2019 року.
Офіс Президента України листом від 4 жовтня 2019 року № 22/058815-20 повторно повідомив ОСОБА_1 про те, що у разі наявності відомостей стосовно конкретних фактів порушення законодавства, передбачених Кримінальним кодексом України, кожен має право самостійно звернутися з відповідними заявами до компетентних суб`єктів - слідчого або прокурора. Цим листом звернення від 26 вересня 2019 року також надіслано за належністю на розгляд до Харківської обласної державної адміністрації та Міністерства охорони здоров`я України.
Міністерство охорони здоров`я України листом від 23 грудня 2019 року № 04.1-19/С-16749/15517-зв направило звернення ОСОБА_1 на розгляд до Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації.
29 листопада 2019 року позивач втретє надіслав звернення до Президента України, у якому просив забезпечити йому конституційне і законне право своєчасно отримати інсулін, компенсувати вже понесені збитки внаслідок протиправних відмов влади в забезпеченні безкоштовним інсуліном, що є головним обов`язком держави; захистити життя позивача від протиправних посягань, свавілля влади в протиправній відмові забезпечувати безкоштовним інсуліном.
Листом від 4 грудня 2019 року № 22/073527/20 Офісу Президента України зазначене звернення направлено на розгляд до Міністерства охорони здоров`я України, про що повідомлено ОСОБА_1 .
На обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив, що відповідач всупереч вимогам Конституції України умисно порушує закон і переправляє його звернення, адресовані особисто Президенту України, особам, які чинять протиправні діяння, створюючи перешкоди для реалізації ОСОБА_1 його конституційних прав та законних інтересів.
ОСОБА_1 у позові зазначає, що статтею 40 Конституції України чітко встановлено його право на звернення, зокрема індивідуальне письмове або особисте до Президента України як до глави держави, який виступає від її імені. Із цієї ж норми випливає вимога до посадових і службових осіб, тобто до Президента України, розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь.
Позивач звертає увагу на те, що статті 102, 104 Конституції України покладають на Президента України такі обов`язки:
- бути гарантом державного суверенітету, тобто неподільності, верховенства права, незалежності державної влади в Україні;
- забезпечувати як недоторканність зовнішніх кордонів України, так і безумовне припинення спроб будь-яких сил всередині розчленити територію України або відокремити якусь її частину;
- забезпечувати чітке і своєчасне реагування відповідних органів держави на будь-які факти порушення конституційних принципів;
- сприяти створенню відповідних механізмів контролю та забезпечення реалізації цих прав і свобод, а обстоюючи їх - створювати умови нетерпимого ставлення до будь-яких випадків порушення таких прав і свобод.
Всупереч зазначеним положенням держава Україна не виконує взяті на себе зобов`язання, відмовляється забезпечувати безкоштовно тяжкохворого громадянина України інсуліном, чим ставить його життя під загрозу. Через запроваджений державою Україною, Президентом України механізм відмови у забезпеченні життєво необхідними ліками - інсуліном намагаються позбавити громадянина України життя.
ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок протиправних дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виражених у відмові державою Україною від взятих на себе зобов`язань у гарантованому державою безкоштовному забезпеченні інсуліном, та протиправної бездіяльності Президента України позивачу завдано матеріальних збитків у розмірі шістдесяти шести тисяч дев`ятиста гривень, оскільки він змушений був не з власної волі самостійно забезпечувати себе інсуліном.
Наявність моральної шкоди позивач мотивує тим, що неправомірні дії та бездіяльність держави України, Президента України призвели до необхідності захисту порушеного права в судовому порядку. Ці обставини вимагали витрат значних зусиль, часу для їх відновлення, призвели до хвилювань та переживань, що негативно позначилися на психоемоційному та фізичному стані позивача. Життя ОСОБА_1 було перенасичене негативними емоціями, психологічними переживаннями через протиправні дії та бездіяльність суб`єктів владних повноважень по відношенню до позивача. Відшкодування моральної шкоди дасть можливість відновити втрачене здоров`я, спричинене протиправними діями та бездіяльністю відповідача.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у рішенні від 13 липня 2020 року дійшов висновку, зокрема, про те, що нормативна частина механізму захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо пов`язана з інституційною, яка представлена відповідними державними інституціями. Як глава держави Президент України зобов`язаний спрямовувати діяльність відповідних органів держави на забезпечення чіткого та своєчасного реагування на факти порушення прав і свобод людини в Україні, при цьому діючи виключно в межах повноважень, встановлених Конституцією України.
Президентом України, на виконання своїх обов`язків, з метою поліпшення допомоги хворим на цукровий діабет, скорочення втрат від тимчасової та постійної непрацездатності, зменшення кількості ускладнень внаслідок цієї хвороби, що призводять до інвалідності та смерті, видано Указ від 21 травня 1999 року № 545/99, яким схвалено комплексну програму "Цукровий діабет", відповідно до якої обов`язок з безкоштовного забезпечення всіх хворих на цукровий діабет інсуліном високої якості покладено на спеціально створені та уповноважені органи, а саме Міністерство охорони здоров`я України та обласні державні адміністрації.
Відтак Президентом України здійснені, у межах повноважень, заходи, спрямовані на забезпечення хворих на цукровий діабет безкоштовним інсуліном.
Виконання Міністерством охорони здоров`я України та обласними державними адміністраціями належним чином своїх повноважень щодо безкоштовного забезпечення усіх хворих на цукровий діабет інсуліном не є предметом розгляду цієї справи.
Не погодившись із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2020 року, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог. Як убачається зі змісту апеляційної скарги, позивач стверджує, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, та наводить доводи щодо обґрунтованості його позовних вимог. Крім того, за змістом скарги, позивач вважає, що суд неправильно застосував норми права та безпідставно відмовив у задоволенні позову, чим відмовив позивачу в доступі до правосуддя та в судовому захисті.
Так, ОСОБА_1 стверджує, що Президент України зобов`язаний особисто розглядати звернення громадян, а не направляти їх іншим державним органам для розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Президента України підтримує правову позицію суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду в цій справі - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідившинаведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення й не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати.
Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовий статус Президента України визначено Конституцією України.