П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/337/20
Провадження № 11-438заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року (судді Соколов В. М., Білак М. В., Губська О. А., Загороднюк А. Г., Радишевська О. Р.) у справі № 9901/337/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Президента України, у якому просив:
- визнати протиправними дії Президента України щодо направлення його звернення від 07 жовтня 2020 року до Міністерства освіти і науки України (далі - Міністерство);
- зобов`язати Президента України розглянути його заяву від 07 жовтня 2020 року і повідомити його про результати перевірки вказаної заяви та суть прийнятого рішення.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 07 жовтня 2020 року направив поштою відповідачеві заяву, у якій просив подати до Верховної Ради України проєкт закону щодо встановлення порядку видачі дублікатів дипломів, що видавалися в Українській Радянській Соціалістичній Республіці (далі - Українська РСР). Крім того, у заяві він повідомив, що звертається вже сьомий раз та просив не направляти його заяву до Міністерства, оскільки останнє не встановило порядок видачі дублікатів дипломів і припинило розгляд його звернень.
3. Проте 16 жовтня 2020 року відповідач направив заяву позивача від 07 жовтня 2020 року до Міністерства, що, на думку ОСОБА_1, є протиправною дією відповідача, оскільки відповідно до статті 8 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР) не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.
4. ОСОБА_1 вважає, що відповідач, маючи відповідно до статті 93 Конституції України право законодавчої ініціативи, не розглянув його звернення, чим порушив право позивача на розгляд звернення повноважною на те посадовою особою чи органом державної влади та на отримання відповіді на нього.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 09 грудня 2020 року відмовив у задоволенні позову.
6. Судове рішення мотивовано тим, що заява позивача від 07 жовтня 2020 року правомірно направлена Департаментом з питань звернень громадян Офісу Президента України за належністю для розгляду до Міністерства з одночасним повідомленням про це позивача.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
7. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки суд указав на те, що звернення позивача до відповідача є пропозицією, а не заявою, проте він нічого не радив, а просив сприяти реалізації його права на отримання дубліката диплома.
8. На думку скаржника, суд першої інстанції не застосував при вирішенні спору статтю 8 Закону № 393/96-ВР, згідно з якою не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного й того ж питання, якщо перше вирішено по суті, тобто відповідач направив його заяву до Міністерства, якому заборонено розглядати таке звернення, що є протиправною дією.
9. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Позиція інших учасників справи
10. У відзиві на апеляційну скаргу представник Президента України зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
11. На думку представника Президента України, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що звернення скаржника від 07 жовтня 2020 року було правомірно направлено Департаментом з питань звернень громадян Офісу Президента України за належністю до компетентного органу, оскільки вирішення порушеного у зверненні питання не належить до повноважень відповідача, а відноситься до компетенції саме Міністерства.
12. У зв`язку з викладеним представник Президента України просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги
ОСОБА_1 Рух апеляційної скарги
13. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 24 грудня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року, а ухвалою від 11 січня 2021 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 3 частини першої та частини третьої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) та немає необхідності виклику учасників справи для надання пояснень з огляду на її обставини.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
14. 07 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Президента України із заявою, у якій виклав обставини неможливості отримання ним дубліката диплома про закінчення у 1981 році Миколаївського державного педагогічного інституту. Указав, зокрема, що численні його звернення до Міністерства із зазначеного питання не вирішили порушеного ним питання, а Міністерство припинило розгляд його звернень, незважаючи на те, що питання видачі дубліката диплома так і не вирішено.
15. Як спосіб вирішення порушеного питання ОСОБА_1 у заяві від 07 жовтня 2020 року просив Президента України подати до Верховної Ради України проєкт закону щодо встановлення порядку видачі дублікатів дипломів, що видавалися в Українській РСР.
16. До заяви позивач додав копію листа Міністерства, у якому останнє повідомило про те, що відповідні роз`яснення на порушене позивачем питання щодо видачі дубліката диплома неодноразово надавались. Зокрема, у листі від 30 жовтня 2019 року № 1/11-9517 було надано обґрунтовану відповідь по суті порушених питань, у зв`язку із чим Міністерство прийняло рішення про припинення розгляду звернень ОСОБА_1 .
17. Відповідно до супровідного листа від 14 жовтня 2020 року № 22/05479-14, наданого позивачем та наявного в матеріалах справи, Департамент з питань звернень громадян Офісу Президента України надіслав заяву ОСОБА_1 від 07 жовтня 2020 року на розгляд Міністерству, про що також повідомив позивача.
18. Вважаючи, що його звернення мало бути розглянуто по суті саме Президентом України, а не направлено до Міністерства, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. За змістом статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
22. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон № 393/96-ВР. Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
23. Частиною першою статті 5 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
24. Статтею 15 цього Закону визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
25. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями (частина третя статті 7 Закону № 393/96-ВР).
26. Таким чином, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
27. Разом із цим якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень відповідного органу, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ним за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
28. Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Президента України із заявою, у якій виклав обставини неможливості отримання ним дубліката диплома про закінчення Миколаївського державного педагогічного інституту імені В. Г. Бєлінського та просив відповідача подати до Верховної Ради України проєкт закону про встановлення порядку видачі дублікатів дипломів, що видавалися в Українській РСР.
29. Повноваження Президента України визначені статтею 106 Конституції України.
30. Відповідно до частини першої вказаної статті Конституції України Президент України:
1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;
2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;
4) приймає рішення про визнання іноземних держав;
5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;
6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;
8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією;
9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем`єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п`ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;
10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;
11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора;
12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;
13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;
14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;
15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;
16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;