ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого2021 року
м. Київ
Справа № 804/7691/16
Провадження № 11-142апп20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Криворізького північного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року (суддя Захарчук-Борисенко Н. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (судді Чепурнов Д. В., Сафронова С. В., Мельник В. В.) від 28 березня 2017 року та
ВСТАНОВИЛА:
1. У липні 2014 року управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, правонаступником якого є Криворізьке північне об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно), звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) на його користь витрати, понесені через виплату пенсій у зв`язку з втратою годувальників, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за березень - травень 2014 року.
Такий вид пенсії був виплачений громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на загальну суму 5 411 грн 35 коп.
Вимоги обґрунтувало тим, що згідно із чинним законодавством України витрати на виплату пенсій особам, яким призначено пенсії у зв`язку з втратою годувальників, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які понесло управління ПФУ, має відшкодувати відповідач. Позивач зазначив, що направляв відповідачу акти звірок витрат на виплату вищевказаних пенсій, однак відділення Фонду відмовилося вносити до актів щомісячної звірки витрати по особових справах потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та пенсій, пов`язаних із втратою годувальника вищезазначеним фізичним особам.
2. Відділення Фонду в запереченнях на позов з покликанням на положення Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV) та Інструкції про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затверджену наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15 листопада 2005 року № 606 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2005 року за №1455/11735 (далі - Інструкція № 606), просило відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вважає позовні вимоги позивача безпідставними, позаяк останній не надав доказів на підтвердження того, що смерть годувальника пов`язана (перебуває в причинному зв`язку) саме з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, а не із загальним захворюванням (не надано актів медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) про встановлення причинного зв`язку смерті потерпілих з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням).
З погляду відповідача, позивач не довів, що на момент смерті потерпілих, особи яким виплачувалася пенсія, знаходилися на утриманні померлих, оскільки вимоги управління ПФУ стосуються пенсій громадян, які на момент втрати годувальника не були на їх утриманні, а згодом втратили джерело засобів для існування.
3. Суди розглядали справу неодноразово.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 29 липня 2014 року відмовив у задоволенні позову, дійшовши висновку, що позивач не надавав довідок МСЕК про наявність причинного зв`язку смерті годувальників з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом, як це передбачено Інструкцією № 606.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 червня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою задовольнив позов. Рішення обґрунтував тим, що у справі є докази, які підтверджують право осіб, що мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, на отримання щомісячних страхових виплат відповідно до статті 33 Закону № 1105-XIV.
Вищий адміністративний суд ухвалою від 20 жовтня 2016 року скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції та направив справу до суду першої інстанції на новий розгляд. Касаційний суд у своєму рішенні покликався на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року у справі № 21-108а13 та від 23 травня 2011 року у справі № 21-48а11, згідно з якою Фонд зобов`язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв`язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
Касаційний суд мотивував своє рішення ще й тим, що суд апеляційної інстанції не встановив, чи мали громадяни ОСОБА_12 та ОСОБА_13 право на отримання страхових виплат відповідно до статті 33 Закону № 1105-XIV саме на момент смерті потерпілого.
За наслідками повторного нового розгляду справи Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 29 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовив.
Ці рішення суди мотивували тим, що позивач не надав суду довідок МСЕК про наявність причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом, як це передбачено Інструкцією № 606.
Суди також звернули увагу на те, що в цій справі предметом спору є відшкодування витрат, які понесло управління ПФУ, відповідним відділенням Фонду, а не призначення пенсії по втраті годувальника, а відтак висновують, що твердження управління ПФУ про непотрібність вимагати від особи надати висновок МСЕК про наявність причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом є необґрунтованими.
Стосовно виплат пенсії громадянам ОСОБА_12 та ОСОБА_13 суди зазначили, що позивач не надав доказів того, чи мали ці особи право на отримання страхових виплат відповідно до статті 33 Закону № 1105-XIV саме на момент смерті потерпілого.
Якщо узагальнити, то головним мотивом рішень судів попередніх інстанцій було те, що Фонд зобов`язаний відшкодовувати іншим страховикам, серед яких є органи ПФУ, суми виплат з пенсійного страхування та соціальних послуг, одним з видів яких є допомога на поховання, тоді, якщо вони (суми виплат) виплачені лише у зв`язку зі смертю тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за умови наявності причинного зв`язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
При цьому суди покликалися на правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постановах від 22 травня 2011 року (справа № 21-48а11) та 23 квітня 2013 року (справа № 21-108а13).
4. У квітні 2017 року управління ПФУ звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій покликалося на неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права і просило скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження у цій справі. Справа призначалася до розгляду, проте по суті не розглядалася.
5. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 10 квітня 2020 року на підставі підпункту 8 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що нормативно-правове регулювання, яке діяло на час виникнення спірних відносин, не передбачало умови, за якої органи ПФУ в разі, коли пропонують Фонду відшкодувати суми витрат, пов`язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, мають обов`язок автоматично надати підтвердження (довести) Фонду факт настання страхового випадку та/чи перебування смерті особи, яка померла від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у причинному зв`язку з нещасним випадком на виробництві, одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, що потягли смерть. Своєю чергою такі міркування суду привели до висновку про можливість і доцільність відступу від висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 23 квітня 2013 року (справа № 21-108а13), 22 травня 2011 року (справа № 21-48а11).
7. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 05 травня 2020 року призначила вказану справу до касаційного розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, а після того, як заслухала суддю-доповідача у справі, дослідила матеріали справи, проаналізувала доводи касаційної скарги та відзив, в якому зазначено мотиви незгоди з доводами автора касаційної скарги, дійшла висновку про таке.
У цій справі суди попередніх інстанцій установили обставини справи, які стисло можна викласти таким чином.
У період з 1972 по 2014 рік ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 померли на виробництві внаслідок нещасних випадків: ОСОБА_22 - ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_23 - ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_25 - ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_20 - ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_18 -ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_21 - ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_19 - ІНФОРМАЦІЯ_7; ОСОБА_14 - ІНФОРМАЦІЯ_8; ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_24 - ІНФОРМАЦІЯ_10; ОСОБА_16 - ІНФОРМАЦІЯ_11; ОСОБА_26 - ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_17 - ІНФОРМАЦІЯ_13.
Управління ПФУ призначило годувальникам, які перебували на утриманні померлого годувальника (пенсіонерам) пенсії по втраті годувальника на підставі, як зазначає позивач, повного пакета документів, які дають підстави для призначення названого виду пенсії.
З копій свідоцтв про смерть, копій актів форми Н-1 про нещасні випадки на виробництві (про нещасні випадки, пов`язані з виробництвом (форма Н-1)), копій окремих актів проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) (форма Н-5), копій актів звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій, пов`язаних з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за березень - травень 2014 року; доводів та аргументів позовної заяви; письмових заперечень і мотивів незгоди відповідача з позовом та інших матеріалів справи можна виснувати, що: смерть потерпілих, поіменованих у позовній заяві, настала у ті дні, які записані у свідоцтвах про їхню смерть; смерть потерпілих настала внаслідок нещасних випадків на виробництві (пов`язаного з виробництвом); факти смерті від нещасних випадків на виробництві були відображені у відповідних актах про нещасний випадок на виробництві (пов`язаний з виробництвом) встановленої форми Н-1; членам сім`ї годувальників - потерпілих, які померли від нещасного випадку на виробництві, були призначені пенсії у зв`язку з втратою годувальника; від дати виникнення права на пенсію названого виду пенсіонерам, яким вона була призначена (щонайменше з матеріалів справи не вбачається іншого), ця пенсія виплачувалася; управління ПФУ подало до Фонду акти звірки витрат саме з виплати пенсій у зв`язку з втратою годувальника і не просило відшкодувати витрати на виплату інших видів соціального (пенсійного) страхування чи надання соціальних послуг, як-от на виплату допомоги на поховання особи, смерть якої настала внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом.
У період з березня по травень 2014 року управління ПФУ здійснило виплати пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання пенсіонерам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_27, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на загальну суму 5 411 грн 35 коп.
Протягом цього періоду позивач направляв на адресу відповідача акти звірки про витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання і пенсій, пов`язаних із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проте відповідач відмовився включати до актів щомісячної звірки понесені позивачем витрати по вказаних особах, а звідси - й відшкодувати ці витрати.
Провідним (головним) мотивом для відмови відшкодувати витрати на виплату й доставку пенсій у зв`язку з втратою годувальника поіменованим вище пенсіонерам, Фонд використав те, що управління ПФУ не обґрунтувало і не надало доказів того, що на виконання вимог Закону № 1105-XIV та Інструкції № 606 зверталося до обласної МСЕК з документами постраждалих для розгляду й встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом, а також не надало висновку про наявність або відсутність причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом. Покликався Фонд й на те, що управління не направляло у відповідні відділення Фонду такі висновки і не ознайомило Фонд з висновками про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.
Ще одним аргументом відмови відшкодувати витрати на виплату пенсій у зв`язку з втратою годувальника Фонд назвав те, що управління ПФУ всупереч вимогам статті 33 Закону № 1105-XIV виплатило пенсії у зв`язку з втратою годувальника особам ( ОСОБА_12 і ОСОБА_13 ) за ситуації, коли ці особи на момент загибелі годувальника не перебували на його утриманні та на день смерті останнього не мали права на утримання від нього.
8. Управління ПФУ, вважаючи дії відповідача неправомірними, звернулося до адміністративного суду з позовом про стягнення витрат, які управління ПФУ понесло у зв`язку з виплатою вказаним особам пенсій.
9. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суть спору в цій справі зводиться до правомірності вимоги управління ПФУ зобов`язати Фонд відшкодувати витрати з виплати пенсій у зв`язку з втратою годувальників, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, виплачених управлінням ПФУ.
Вимоги про відшкодування виплачених сум допомоги на поховання осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, позивач у цій справі не заявляє. Матеріали справи не містять інформації про прийняття відповідних рішень стосовно такого виду страхової виплати.
10. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, передаючи справу до Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 23 квітня 2013 року (справа № 21-108а13) та 22 травня 2011 року (справа № 21-48а11), дійшов висновку, що при заявленні ПФУ суми відшкодування витрат, пов`язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у ПФУ немає законодавчого обов`язку автоматично доводити (підтверджувати) Фонду страховий випадок.
Верховний Суд України у згаданих постановах від 23 квітня 2013 року (справа № 21?108а13) та 22 травня 2011 року (справа № 21-48а11), аналізуючи нормативно-правове регулювання, яке діяло на час виникнення спірних відносин, дійшов висновку, що Фонд зобов`язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за умови наявності причинного зв`язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
Вирішуючи спір у частині стягнення витрат на виплату допомоги на поховання в розумінні чинного нормативного регулювання, цей суд наголосив на існуванні права Фонду перевірити наявність підстав для відшкодування відповідних витрат задля виключення припущення, що смерть сталася з інших причин.
11. Предметом спору у справі, яка розглядається, є відшкодування витрат управління ПФУ на виплату пенсій у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а не за надання соціальної послуги у виді виплати допомоги на поховання осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Натомість у справах № 21-48а11 та № 21-108а13 розв`язувався спір стосовно відшкодування понесеного ПФУ іншого виду страхових соціальних виплат - допомоги на поховання.
Якщо зіставити і порівняти фактичні передумови цих спорів, то виявиться, що за змістом та за своєю юридичною природою ці спори стосуються різних видів соціальних виплат, які мають здійснюватися та відшкодовуватися Фондом.
У справі № 21-48а11 управління ПФУ звернулося до суду з позовом до Фонду про визнання протиправною відмови відповідача у прийнятті до заліку і стягнення витрат на виплату допомоги на поховання померлого пенсіонера та на доставку пенсій. У цій справі встановлено, що пенсіонер знаходився на обліку в управлінні ПФУ та отримував пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. Після того, як пенсіонер помер, позивач сплатив допомогу на поховання, яку Фонд відмовився зараховувати до актів щомісячної звірки.
Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили. Суд касаційної інстанції рішення судів попередніх інстанцій скасував та ухвалив нове - про задоволення вимог позивача. Верховний Суд України скасував рішення суду касаційної інстанції та направив справу на новий розгляд до цього ж суду, дійшовши висновку, що аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов`язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв`язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
У справі № 21-108а13 управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило зобов`язати відділення Фонду включити до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У згаданій справі встановлено, що сума виплаченої адресної допомоги, яка підлягає відшкодуванню Фондом з квітня 2011 року по квітень 2012 року становить 46 1747 грн 58 коп., сума виплаченої пенсії по інвалідності громадянам України, які отримали каліцтво на території держав СНД, яка підлягає відшкодуванню з квітня 2011 року по квітень 2012 року становить 4 106 грн 62 коп., а також сума виплаченої допомоги на поховання, оскільки смерть потерпілого не пов`язана з страховим випадком державного соціального страхування становить 1 568 грн.
Рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанції позов задоволено частково: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 4 106 грн 62 коп. витрат з виплати пенсій по інвалідності громадянам України, які отримали каліцтво на території держав - учасниць СНД та 1 568 грн витрат з виплати допомоги на поховання, оскільки смерть потерпілого не пов`язана зі страховим випадком державного соціального страхування. Верховний Суд України з огляду на правову позицію, висловлену у справі № 21-48а11 дійшов висновку, що при вирішенні спору в частині вимог про стягнення витрат на виплату допомоги на поховання, касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права, а відтак скасував рішення суду касаційної інстанції та направив справу на новий розгляд до цього суду.
Аналіз обставин справи, яка розглядається, обставин у справах № 21-48а11, № 21-108а13, очевидна відмінність предметів спорів та нормативного регулювання у цих справах свідчать про відсутність підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України (справи № 21-48а11 та № 21-108а13).
12. Спірні відносини у справі, ініційованій за зверненням управління ПФУ, регулюються Конституцією України, Основами законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи), Законом № 1105-XIV, Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV ), Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" у редакціях, чинних на момент виникнення спірних відносин.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
13. Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначають Основи.
Статтею 1 Основ установлено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов`язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; <…> витрати, зумовлені народженням та похованням; <…>; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; <…>. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).
За пенсійним страхуванням згідно з пунктом 1 статті 25 цих Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв`язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: <…>; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним своїх трудових обов`язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв`язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно із частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
14. Абзацом другим пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-XIV закріплено аналогічне правило: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.