Постанова
Іменем України
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 570/5377/17
провадження № 61-7014св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна установа "Городищенська виправна колонія № 96",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області в складі судді Остапчук Л. В. від 26 квітня 2018 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду в складі судді Бондаренко Н. В. від 18 березня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної установи "Городищенська виправна колонія № 96" (далі - Виправна колонія) про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований неналежними умовами його утримання у виправній колонії.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 06 грудня 2017 року позовна заява залишена без руху. Згідно з частиною першою статті 121 ЦПК України позивачу наданий строк на усунення її недоліків (ненадання доказів на підтвердження позовних вимог, викладення позовної заяви російською мовою, несплата судового збору), що не перевищує п`яти днів з дня отримання позивачем цієї ухвали.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Виправної колонії про відшкодування моральної шкоди визнано неподаною та повернено позивачу через невиконання ним вимог ухвали судді Рівненського районного суду Рівненської області від 06 грудня 2017 року. Позивачу роз`яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2018 року. До скарги додане клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у зв`язку із тим, що він відбуває покарання та не має доходів.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав з пропуском строку на апеляційне оскарження, проте не порушував питання про його поновлення. Крім того, подана апеляційна скарга не відповідала вимогам статті 356 ЦПК України, а саме викладена російською мовою.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано йому десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для подання до апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення, а також нової редакції апеляційної скарги, викладеної державною мовою, та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 18 березня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2018 року.
Клопотання ОСОБА_1 про призначення перекладача для складання апеляційної скарги залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2018 року у цій справі визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 обґрунтував поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та просив його поновити.
Щодо викладення апеляційної скарги російською мовою, то ОСОБА_1 просив апеляційний суд розглянути апеляційну скаргу, складену його рідною мовою, а в іншому випадку призначити йому перекладача для складання апеляційної скарги. Клопотання про призначити особі перекладача для складання апеляційної скарги апеляційний суд не задовольнив, оскільки законодавство не передбачає обов`язку суду призначати перекладача для складання апеляційної скарги на судове рішення.
Апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали від 27 лютого 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, що унеможливлює належний розгляд скарги і є підставою для визнання апеляційної скарги неподаною та її повернення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2018 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 18 березня 2019 року. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди дійшли помилкових висновків про визнання неподаними позовної заяви та апеляційної скарги.
Конституцією України та законами України гарантується вільний розвиток, використання та захист російської та інших мов національних меншин, а особам гарантовано захист від дискримінації, зокрема, за принципом мови, якою вони володіють.
Суди не забезпечили участь перекладача для складання позовної заяви та апеляційної скарги.
Суди не надали скаржнику права на доступ до правосуддя.
Аргументи інших учасників справи
У липні 2019 року Виправна колонія подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на обгрунтованість процесуальних документів, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Запрошення перекладача до участі у справі є обов`язком особи, яка бере участь у справі, а не суду.
Суд апеляційної інстанції роз`яснив ОСОБА_1 його право звернутися до перекладача з метою приведення апеляційної скарги відповідно до вимог закону.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з клопотанням про розгляд справи за його участю в режимі відеоконференції, яке обґрунтовано тим, що він має право брати участь у справі, однак не може самостійно прибути в судове засідання для її розгляду.
Відповідно до розпорядження від 14 грудня 2020 року № 3127/0/226-20 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", підпункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), пункту 3.3 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2020 року № 8 "Про обрання суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду до Великої Палати Верховного Суду" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції
Суд апеляційної інстанції встановив, що у лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2018 року з пропуском строку на апеляційне оскарження. Крім того, апеляційна скарга не відповідала вимогам статті 356 ЦПК України, а саме викладена російською мовою.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, заявнику надано строк протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали для надання нової редакцію апеляційної скарги, викладеної державною мовою, та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 отримав 04 березня 2019 року.
На виконання вимог суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву, в якій звернув увагу суду на те, що статтею 10 Конституції України в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Також, зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, в тому числі і російською. ОСОБА_1 просив апеляційний суд розглянути апеляційну скаргу, а в іншому випадку призначити йому перекладача для складання апеляційної скарги.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, повернення заяви позивачеві (заявникові).
Вимоги до оформлення і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної".
Згідно з частиною першою статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року у справі № 10-рп/99 (справа про застосування української мови) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
У постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що українська мова як засіб спілкування й інтелектуального вираження відображає самобутність багатомільйонного українського народу і є основою його духовності й історичної пам`яті. Повноцінне функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території держави є гарантією збереження ідентичності української нації та єдності України. У такому сенсі державна мова є складовою конституційного ладу та конституційною цінністю.