Постанова
Іменем України
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 686/13821/19
провадження № 61-16930св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Спірідонової Т. В. та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та повернення житлового будинку і земельної ділянки у власність.
Позовна заява мотивована тим, що 25 червня 2013 року між нею та ОСОБА_2 були укладені договори довічного утримання, за умовами яких останній набув право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходяться по АДРЕСА_1, та зобов`язався забезпечувати її утриманням і довічним доглядом на умовах, встановлених цими договорами. Разом з тим, ОСОБА_2 всупереч умовам зазначених договорів, разом зі своєю дружиною, зайняв три кімнати, залишивши у її користуванні одну кімнату, крім того, жодного разу не виплатив їй грошове забезпечення, яке передбачено пунктом 5 договорів, не готував їжу, не купував дрібні речі і медикаменти, ніколи не міняв їй постільну білизну і не прав її речі.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд розірвати договори довічного утримання, укладені між нею та ОСОБА_2 25 червня 2013 року, посвідчені державним нотаріусом Першої Хмельницької нотаріальної контори Наконечною М. І. та зареєстровані у реєстрі за №3-1089 і №3-1091, та повернути у її власність житловий будинок з надвірними будівлями і земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2020 року у складі судді Приступи Д. І. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків за оскаржуваними договорами. З оглянутого відеозапису, наданого позивачем, вбачається, що будинок, де вона проживає, ззовні знаходиться у доглянутому стані, кімнати у будинку мають охайний вигляд та візуально не вбачається порушення санітарних норм. Крім того, судом надана оцінка наданим відповідачем документам на підтвердження придбання товарів для виконання ремонтних робіт будинку і прибудинкової території.
Короткий зміст постанови і ухвали суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Розірвано договір довічного утримання (догляду) від 25 червня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, про передачу у власність житлового будинку із надвірними будівлями АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької нотаріальної контори Наконечною М. І. та зареєстрований у реєстрі за № 3-1089.
Розірвано договір довічного утримання (догляду) від 25 червня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, про передачу у власність земельної ділянки площею 010 га, що знаходиться на території АДРЕСА_1, яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер: 6810100000:16:008:0071, посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької нотаріальної контори Наконечною М. І. та зареєстрований у реєстрі за № 3-1091.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки відповідачем у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надано суду належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження виконання ним вимог пункту 5 оспорюваних договорів щодо надання щомісячного матеріального забезпечення у загальному розмірі 400,00 грн. Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань, наявні підстави для розірвання договорів довічного утримання у зв`язку з неналежним виконанням набувачем обов`язків за вказаними договорами.
Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України). З урахуванням вказаного підлягають поверненню у власність ОСОБА_1 спірні житловий будинок з надвірними будівлями і земельна ділянка.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року доповнено резолютивну частину повного тексту постанови Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року абзацом шостим, що помилково виключений, такого змісту:
"Повернути у власність ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер: 6810100000:16:008:0071, площею 010 га по АДРЕСА_1. ".
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зі змісту скороченої постанови Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року і технічного запису судового засідання від 12 жовтня 2020 року вбачається, що судом у резолютивній частині вирішено повернути ОСОБА_1 у власність спірні житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, разом з тим, при виготовленні повного тексту указаної постанови зазначений абзац був помилково виключений із резолютивної частини судового рішення. З урахуванням вказаного зазначена описка підлягає виправленню відповідно до вимог статті 269 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги недопустимий доказ, одержаний з порушенням встановленого законом порядку, а саме пояснення позивача, яка не була допитана судом як свідок. Також суд дав оцінку доказам, які не одержував в установленому законом порядку, а саме показам свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 . Крім того, суд фактично звільнив позивача від обов`язку доказування, переклавши його на відповідача. Щодо ухвали суду апеляційної інстанції, то вказує, що судом фактично ухвалено додаткове рішення стосовно позовної вимоги про повернення спірного майна у власність, а не вирішено питання про виправлення описки у судовому рішенні. При цьому у порушення вимог частини третьої статті 270 ЦПК України вирішення цього питання було здійснено судом без призначення судового засідання і без повідомлення учасників справи.
Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 червня 2013 року між ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_2 (набувач) було укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької нотаріальної контори Наконечною М. І. і зареєстрований у реєстрі за № 3-1089. За умовами цього договору відчужувач передала у власність набувача належний їй житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , взамін чого набувач зобов`язався забезпечувати відчужувача утриманням і доглядом довічно на умовах, встановлених цим договором.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 червня 2013 року № 5325467 за ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання від 25 червня 2013 року зареєстровано право приватної власності на житловий будинок А-1, хлів - Б, погріб - б, альтанку - В і вбиральню - Г, загальною площею 77,4 кв. м, житловою площею 60,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, 25 червня 2013 року між ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_2 (набувач) було укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької нотаріальної контори Наконечною М. І. і зареєстрований у реєстрі за № 3-1091. За умовами цього договору відчужувач передала у власність набувача належну їй земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходиться на АДРЕСА_1, яка передана для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер: 6810100000:16:008:0071, взамін чого набувач зобов`язався забезпечувати відчужувача утриманням і доглядом довічно на умовах, встановлених цим договором.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 червня 2013 року № 5301872 за ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання від 25 червня 2013 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 6810100000:16:008:0071, площею 010 га по АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права