Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 707/2165/18
провадження № 61-11016св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
третя особа - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2020 року у складі судді Смоляра О. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина. Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про визнання договорів дарування та купівлі-продажу недійсними.
Позов мотивовано тим, що 05 листопада 2012 року ОСОБА_7 отримав у нього грошові кошти в сумі 320 000,00 грн строком на 1 рік, зобов`язавшись повернути їх 05 вересня 2013 року та сплачувати 5% від суми боргу за кожен місяць, проте не виконав свої зобов`язання, наслідком чого стало звернення ОСОБА_1 до суду та ухвалення апеляційним судом Черкаської області рішення від 05 липня 2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на його користь боргу із урахуванням індексу інфляції у сумі 568 825,62 грн та 3% річних у розмірі 19 042,19 грн, а всього 587 867,81 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 5% місячної виплати за договором позики від 05 листопада 2012 року у розмірі 576 000,00 грн.
26 квітня 2016 року державним виконавцем ВДВС Черкаського РУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на виконання виконавчого листа, виданого 23 лютого 2016 року на підставі вищезазначеного судового рішення за № 2/707/107/16.
Позивач зазначає, що 08 червня 2016 року ОСОБА_7 на користь своїх синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклав договори дарування житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1, які посвідчені приватним нотаріусом Старовойтовим О. С.
04 листопада 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відчужили вказаний будинок та земельну ділянку за договорами купівлі-продажу ОСОБА_5, який 23 червня 2017 року відчужив вказані об`єкти нерухомості за договорами купівлі-продажу ОСОБА_6 .
Посилаючись на те, що договори дарування та купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 є такими, що не відповідають вимогам закону, укладені з метою невиконання рішення суду, порушують публічний порядок і права позивача на реальне виконання рішення суду, ОСОБА_1 просив їх визнати недійсними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2020 року позов задоволено частково. Визнано недійсними договори дарування житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки по АДРЕСА_1, які укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_3, посвідчені приватним нотаріусом Старовойтовим О. С. 08 червня 2016 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій часині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов та визнаючи недійсними договори дарування, виходив з того, що ОСОБА_2, достовірно знаючи про наявність незакінченого виконавчого провадження, за яким він є боржником і має сплатити на користь ОСОБА_1 значну суму грошових коштів, передбачав негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення, шляхом звернення стягнення на належне йому нерухоме майно, а тому здійснив формальне відчуження за безвідплатним договором дарування належного йому на праві власності спірного домоволодіння та земельної ділянки на користь своїх синів, які проживали разом з ним і один з яких був неповнолітнім. До листопада 2016 року сім`я ОСОБА_2 продовжувала фактично проживати у спірному домоволодінні, а сам відповідач ОСОБА_2 знявся з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, лише 23 червня 2017 року. Спірне майно фактично не вибуло з володіння ОСОБА_2, водночас, переоформлення права власності унеможливило накладення арешту на таке майно та звернення на нього стягнення.
Таким чином, при укладанні оспорюваних договорів дарування воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаними правочинами, їх дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно, з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2, а тому такі договори підлягають визнанню недійсними на підставі статті 234 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними договорів купівлі - продажу спірного домоволодіння та земельної ділянки, суд виходив з того, що після відчуження спірного нерухомого майна на користь ОСОБА_5 відповідачі змінили місце проживання і зареєструвалися за іншою адресою, а після відчуження спірного нерухомого майна на користь ОСОБА_6 з реєстраційного обліку у спірному домоволодіння знявся і ОСОБА_2 .
Щодо невідповідності оспорюваних договорів купівлі-продажу засадам публічного порядку, як правову підставу для визнання їх недійсними, судом першої інстанції не встановлено обставин, що відповідачі (покупці) ОСОБА_5 та ОСОБА_6 діяли недобросовісно при укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу. За таких обставин суд дійшов висновку, що вказані відповідачі є добросовісними набувачами спірного нерухомого майна, а оспорювані договори відповідно не порушували публічного порядку на момент їх вчинення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 25 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог стосовно визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, оскільки дії сторін вказували на їх прагнення щодо настання певних правових наслідків, передбачених змістами вказаних договорів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 червня 2020 року, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, а постанову апеляційного суду в повному обсязі, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі №373/101/18-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, посилається на те, що судами попередніх інстанцій не досліджені зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, стаття 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що набувачі нерухомого майна за договорами купівлі-продажу житлового будинку, не відповідають умовам добросовісності (стаття 388 ЦК України), і у таких набувачів може бути витребувано майно, якщо підставою для визнання договору недійсним стало недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону та порушення публічного порядку, в зв`язку із тим, що оспорювані договори були спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. Крім того, судами не застосовано норми статті 216 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю і у разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.
За таких обставин, враховуючи, що рішення суду першої інстанції переглядалось апеляційним судом тільки в частині відмови в задоволенні позову і тільки в цій частині оскаржується до касаційного суду, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права тільки в цій частині відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У серпні 2020 року до суду надійшов відзив представника ОСОБА_6 - адвоката Бобра Д. О. на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки зібраних у справі доказів, що виходить за межі касаційного розгляду, та не може бути підставою для скасування оспорюваних рішень судів попередніх інстанцій. Також є помилковим висновок заявника щодо незастосування судами положень статей 216, 234 ЦК України, оскільки апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що після укладення договорів купівлі-продажу відповідачі змінили місце проживання, і такі дії сторін вказують на їх прагнення щодо настання певних правових наслідків, передбачених змістами цих договорів, що виключає можливість визнання їх недійсними.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 707/2165/18 з Черкаського районного суду Черкаської області.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року справу № 707/2165/18 призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами