Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 757/64572/16-ц
провадження № 61-4623св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної гвардії України,
треті особи: Служба безпеки України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України, треті особи: Служба безпеки України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої в результаті проведення антитерористичної операції, за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України, треті особи: Служба безпеки України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої в результаті проведення антитерористичної операції,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Науменко Юлії Володимирівни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року у складі судді Литвинової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просила стягнути з відповідачів 234 426,66 грн на відшкодування майнової шкоди та 200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження її будинку артилерійськими обстрілами.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 посилалася на те, що вона є власником житлового будинку на АДРЕСА_1, який був пошкоджений унаслідок артилерійських обстрілів 30 листопада 2014 року та 25 серпня 2015 року, зруйнована інфраструктура села Опитне, у тому числі зруйновано газо-, водо- та електропостачання, територія села замінована, що унеможливлює проживання у пошкодженому буднику. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.
У квітні 2017 року третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів 117 213,33 грн на відшкодування майнової шкоди та 200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження його будинку артилерійськими обстрілами.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилався на те, що він разом з позивачкою ОСОБА_1 є співвласником будинку на АДРЕСА_1, який був зруйнований під час артилерійського обстрілу 30 листопада 2014 року та 25 серпня 2015 року. Вважає, що пошкодженням буднику йому завдано майнової та моральної шкоди.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до журналу судового засідання, позов третьої особи ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Печерський районний суд міста Києва рішенням від 21 серпня 2018 року в задоволенні позовів ОСОБА_1 та третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що правовідносини щодо відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням, руйнуванням, знищенням майна (у тому числі житла) терористичним актом у період проведення антитерористичної операції регулюються, крім статті 41 Конституції України, статтями 319, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", також Кодексом цивільного захисту України, положеннями якого позивачі також обґрунтовували свої позовні вимоги. Водночас позивачі не надали доказів на підтвердження того, що вони зверталися до місцевої державної адміністрації (Донецької обласної державної адміністрації) або органу місцевого самоврядування (Спартаківська сільська рада) з пропозиціями про добровільне передання пошкодженого будинку, маючи намір його відновити.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 10 лютого 2020 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі через недотримання процедури отримання компенсації.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У березні 2020 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Науменко Ю. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, просила скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Підставою касаційного оскарження вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц та застосованого апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, стосується винятково об`єктів комерційної власності, яка, на думку Великої Палати Верховного Суду має інше значення для життя людини ніж житлова нерухомість. На відміну від обставин, встановлених у зазначеній справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власником житлового будинку. Висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо необхідності звернення до місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування з пропозицією про добровільну передачу пошкодженого будинку чи можливості забезпечення їх новим житлом замість пошкодженого, з наміром відновити своє майно, суперечить нормам матеріального права та прийнятий без урахування наявності у справі висновку за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 23 серпня 2017 року № 1357.
У квітні 2020 року Служба безпеки України подала пояснення на касаційну скаргу, в якому зазначила, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки доводи, наведені в касаційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону і не обґрунтовують порушення судами норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
У квітні 2020 року Антитерористичний центр при Службі безпеки України та Міністерство внутрішніх справ України подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що вони є законними і обґрунтованими. Доводи, наведені в касаційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують доведені обставини і не обґрунтовують порушення судами норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
27 квітня 2020 року справа № 757/64572/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 05 серпня 1997 року, виданим на трьох осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2 . ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) згідно з розпорядженням від 04 серпня 1997 року № 83 та посвідченим Донецькою дослідною станцією Інституту овочівництва та баштанництва Української академії аграрних наук України.
27 жовтня 2015 року за заявою ОСОБА_5 . Дружківське відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області внесло до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, що 30 листопада 2014 року бойовики незаконних збройних формувань "ДНР" було здійснили дії, спрямовані на порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, які полягали в артилерійському обстрілі села Опитне Ясинуватського району Донецької області, що спричинило значну майнову шкоду в розмірі один мільйон гривень, а саме зруйнування будинку, за фактом чого розпочато досудове розслідування № 12015050260001518.
21 травня 2015 року ОСОБА_1 взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.
Із довідки від 22 лютого 2017 року № 8, виданої секретарем Спартаківської сільської ради Чиріною І. Ю., встановлено, що ОСОБА_1 фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Під часпроведення антитерористичної операції в районі КП "Міжнародний аеропорт Донецька ім. С. Прокоф`єва" в ході бойових дій 2014-2017 років житловий будинок АДРЕСА_1, розташований за зазначеною адресою, має руйнування: повністю зруйнована покрівля житлового будинку, частково пошкоджені несучі стіни, вибиті вікна, двері, зруйнований паркан.
.
Згідно з відповіддю Ясинуватської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області від 16 березня 2017 року № 02-368 виплата грошової компенсації за зруйноване майно власникам не здійснювалась.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінюючи спірні правовідносини, Верховний Суд враховує висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 757/54168/16-ц (провадження № 61-5480св19) та від 16 грудня 2020 року у справі № 757/37203/16-ц (провадження № 61-4521св20), щодо застосування норм права у схожих за змістом правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частин першої - третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначити предмет і підставу позову.
Згідно з пунктами 3, 5 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.