Постанова
Іменем України
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 712/4362/18
провадження № 61-9543св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2020 року під головуванням судді Мельник І. О. та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 червня 2020 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Новікова О. М., Вініченка Б. Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 2012 року за скоєння ряду тяжких злочинів він був засуджений до позбавлення волі терміном до 14 років, в подальшому змінено на 10 років позбавлення волі.
Від часу свого затримання, а саме з 28 листопада 2011 року ОСОБА_1 не спілкувався зі своїм батьком ОСОБА_4 та про смерть останнього його ніхто не повідомляв. Про смерть батька позивач дізнався по приїзду в м. Черкаси в грудні 2017 року.
Після смерті батька 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 успадкували відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 жовтня 2012 року.
Позивач є інвалідом другої групи, тобто непрацездатною особою, відповідно до статті 1241 Цивільного кодексу України він має право на обов`язкову частку у спадщині.
Враховуючи, що на час смерті батька позивач перебував під вартою, а в подальшому в місцях позбавлення волі і не мав можливості спілкуватись з батьком, а про його смерть дізнався лише в грудні місяці 2017 року, він не зміг у встановлений строк звернутись із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
В 2018 році позивач звернувся до приватного нотаріуса Сопільняк А. О. з приводу прийняття спадщини, проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з тим, що він в шестимісячний термін після смерті його батька не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та вважається таким, що не прийняв спадщину.
На підставі викладеного позивач просив суд визначити йому додатковий строк тривалістю шість місяців для подання до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А. О. заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на час смерті проживав в будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 липня 2018 року під головуванням судді Мельник І. О. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю шість місяців для подання до заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, який на час смерті проживав в будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2019 року під головуванням судді Мельник І. О. заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено.
Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 липня 2018 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - скасовано і призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що з часу відкриття спадщини до закінчення встановленого законом строку для прийняття спадщини позивач мав можливість вчинити необхідні дії щодо оформлення спадщини, а зазначені позивачем обставини щодо пропущення строків прийняття спадщини не є такими, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача як спадкоємця на вчинення дій по оформленню спадщини.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 04 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2020 року без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції та додатково вказував, що звертаючись до суду позивач зазначив причиною пропуску строку для прийняття спадщини те, що він в зв`язку з затриманням з 28 листопада 2011 року до часу приїзду у м. Черкаси в грудні 2017 року не знав про смерть спадкодавця.
Позивач, як доказ перебування під вартою, надав ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2014 року, однак з вказаної ухвали не вбачається коли саме така обставина припинилась, а відтак ним також не доведено, що про смерть спадкодавця він дізнався в грудні 2017 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хомік С. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 червня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було враховано тієї обставини, що перебування в місцях позбавлення волі є поважною причиною у випадку пропуску строку для прийняття спадщини, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 08 травня 2019 року у справі № 357/13630/16-ц.
Доводом касаційної скарги також є те, що позивач, перебуваючи в місцях позбавлення волі, не знав про смерть батька. Матеріали справи містять докази того, що про смерть батька йому не повідомлялось.
З посиланням на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 757/28103/16-ц, вказує, що незнання про смерть спадкодавця є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.
У серпні 2020 року представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Ульянов С. М. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, посилаючись на її необґрунтованість.
Вказує, що аргументи наведені представником заявника у касаційній скарзі спростовуються матеріалами справи та правильними по суті спору висновками судів попередніх інстанцій. Зазначає, що жодного доказу про те, що позивач не знав про смерть свого батька він не надав. Крім того матеріали справи не містять жодного доказу про те, що позивач, перебуваючи у місцях позбавлення волі цікавився долею свого батька.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Соснівського районного суду м. Черкаси.
03 серпня 2020 року цивільна справа № 712/4362/18 надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2021 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що з матеріалів спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А. О., вбачається, що з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_2
ОСОБА_4 11 серпня 2010 року склав заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, заповів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А. О.
25 жовтня 2012 року, вказані спадкоємці, отримали свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, яка складається з 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_3 змінила прізвище у зв`язку із реєстрацією шлюбу на " ОСОБА_7 ".
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьком позивача ОСОБА_1 вказаний ОСОБА_4 .
Позивач є інвалідом другої групи загального захворювання, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 та довідкою Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області від 20 лютого 2018 року № 2454/02. На пенсійному обліку, як особа з інвалідністю другої групи перебуває з 26 липня 2011 року.
З ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2014 року встановлено, що позивач ОСОБА_1 відбував покарання за вчинення злочинів, термін якого відраховувався з часу тримання його під вартою з 28 листопада 2011 року.
Звертаючись до суду позивач зазначив причиною пропуску строку для прийняття спадщини те, що він в зв`язку з затриманням з 28 листопада 2011 року до часу приїзду у місто Черкаси в грудні 2017 року не знав про смерть спадкодавця.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.