ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2021 року
м. Київ
справа №826/158/18
адміністративне провадження №К/9901/4602/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2018 (суддя Шрамко Ю.Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 (судді: Епель О.В. (головуючий), Губська Л.В., Степанюк А.Г.) у справі №826/158/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2017 №0031414202, №0031424202 та №0031404202.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прощенні боргу банківською установою жодного додаткового блага ОСОБА_1 не набула (не отримала), крім того на виконання умов договору про іпотечний кредит від 29.11.2005 № 1.05110139 нею було сплачено на користь кредитора більше 390000,00 доларів США, що перевищує суму отриманого кредиту. Також позивач вказує на протиправність проведення перевірки та відсутність правових наслідків такої.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2018 позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.
4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючим органом не було враховано вимоги п.8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, а також враховуючи, що позивачем на виконання умов Договору про іпотечний кредит №1.05110139 від 29.11.2005 сплачено суму коштів, більшу ніж отриману за вказаним договором, тобто фактичне отримання доходу (додаткового блага) позивачем в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі відсутнє, наявні підстави для задоволення вимог позивача. Також суд дійшов висновку про відсутність з боку контролюючого органу вимог законодавства щодо проведення перевірки.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки кредитором (банком) було здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2018 змінити в мотивувальній частині, вказавши підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень зазначені в касаційній скарзі.
8. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 19.10.2017 № 2032/26-15-42-02-12/ НОМЕР_1, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:
- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1, п. 179.2 ст. 179 Податкового кодексу України, що полягало у неподанні декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік з відповідними додатками до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві;
- абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме: не задекларовано дохід у вигляді основної суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором ПАТ "Платинум Банк" у 2016 році, у розмірі 1606949,95 грн, відповідно занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у загальній сумі 289250,99 грн;
- пп. 1.2, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме: занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016 рік в розмірі 24104,25 грн з отриманого доходу у вигляді анульованого (прощеного) боргу кредитором (1606949,95 грн).
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
Висновки контролюючого органу стосовно порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що позивачем в 2016 році отримано дохід у розмірі 1606949,95 грн, у вигляді додаткового блага, а саме, сума боргу позивача за Договором про іпотечний кредит №105110139 від 29.11.2005 перед Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" анульована кредитором.
Судами встановлено, що 29.11.2005 між позивачем, як позичальником, та Закритим акціонерним товариством "Міжнародний Іпотечний Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Платинум Банк"), як кредитором, укладено Договір про іпотечний кредит №1.05110139, за умовами якого кредитор надав позичальнику грошові кошти в сумі 239500 доларів США на строк користування 180 місяців, а позичальник зобов`язувався повернути наданий кредит, сплатити проценти за його користування в розмірі 11,5% річних, виходячи з 360 календарних днів у році та 30 днів у місяці, здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним договором розмірах і строках і виконати свої зобов`язання за даним договором в повному обсязі.
22.12.2015 на засіданні правління ПАТ "Платинум Банк" (протокол засідання № 57) було прийнято рішення про схвалення рекомендацій Кредитного комітету щодо прощення (анулювання) позивачу 45% залишку заборгованості за основною сумою боргу по вищевказаному договору за умови погашення позичальником 55% заборгованості за кредитом.
Повідомленням від 12.01.2016 № 20-03-01/4-КІ ПАТ "Платинум Банк" сповістило позивача про анулювання її кредитної заборгованості, що станом на 12.01.2016 складає за основною сумою боргу 68 368,15 доларів США, а в еквіваленті по курсу НБУ становить 1 606 949,95 грн, з процентами 0,00 грн. У вказаному повідомленні ПАТ "Платинум Банк" також попередив позивача про те, що прощена їй сума боргу є додатковим благом у розумінні податкового законодавства, яке підлягає декларуванню та відповідному оподаткуванню.
Також суд апеляційної інстанції встановив, що валюта зобов`язання за вказаним кредитом позивача не змінювалася протягом строку дії її Договору про іпотечний кредит №1.05110139.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. У доводах касаційної скарги позивач зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує про неврахування судом апеляційної інстанції всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема безпідставно не було враховано, що позивачем сплачено банку суму коштів, яка перевищує суму одержаного кредиту, відповідно позивачем не отримано доходу як додаткового блага, який є об`єктом оподаткування в розумінні пп.14.1.47 п. 14.1 ст.14, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
Щодо наявності підстав для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції позивач вказує на те, що суд правильно встановив обставини справи щодо проведення перевірки, проте неправильно застосував норми матеріального права, зокрема п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України щодо не ознайомлення позивача до початку проведення перевірки з наказом про її проведення та відомостями про дату її початку проведення та місце проведення перевірки. Таким чином, на думку позивача, суд першої інстанції помилково вмотивував своє рішення лише необґрунтованістю та хибністю висновків контролюючого органу про отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага. У той час, як правовими підставами для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є також незаконність проведення контролюючим органом перевірки, що виключає законність її результатів.
11. Контролюючим органом відзиву на касаційну скаргу позивача надано не було.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
12. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
12.1. Підпункт 14.1.47 пункту 14.1 статті 14.
Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
12.2. Пункт 164.1 статті 164.
Базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
12.3. Абзац "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
12.4. Підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.