1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



26 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 817/1186/16

адміністративне провадження № К/9901/31942/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я.,    Ханової    Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛАГРО"

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року (головуючий суддя - Сало А.Б.)

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Котік Т.С., судді - Жизневська А.В., Охрімчук І.Г.)

у справі №817/1186/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛАГРО"

до Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,



УСТАНОВИВ:



У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛАГРО"        (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "МІНЕРАЛАГРО") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Рівненській області), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 16.08.2016. № 0002501401 та № 0002511401.



На обґрунтування своїх позовних вимог Товариство зазначило про правомірність формування даних податкового обліку у періоді, що перевірявся. Вказало, що надані ним первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Прометей капітал", ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся і свідчать про правомірність формування платником податкового кредиту/витрат результатами господарських відносин із вказаними вище контрагентами.



Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.



Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем первинні документи не підтверджують правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарської діяльності із ТОВ "Прометей капітал" та ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся, та не спростовують викладених контролюючим органом в акті перевірки від 18.05.2016 №94/17-00-14-01/38869393 висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.



Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційної скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що платником надано усі необхідні первинні документи на підтвердження правомірності формування податкового кредиту та витрат за результатами господарських відносин із вказаними вище контрагентами.



Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства.



Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.



02 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017, далі - КАС України).



Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.



Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.



Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.08.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт № 94/17-00-14-01/38869393 від 18.05.2016 (далі - Акт перевірки).



Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:



-                    пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 140.4.2 пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, зокрема, за 2014 рік у розмірі 594,00 грн, за 2015 рік у розмірі 281286,00 грн та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік у розмірі 23101,00 грн;



-                    пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 238776,00 грн, зокрема, за квітень 2014 року - 4176,00 грн, за грудень 2014 року - 5280,00 грн, за березень 2015 року - 93333,00 грн, за квітень 2015 року - 135854,00 грн, за липень 2015 року - 3133,00 грн.



На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 31 травня 2016 року:



-                    № 0001301401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 282029,00 грн, з яких за основним платежем - 281880,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 149,00 грн;



-                    №0001311401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 23101,00 грн;



-                    №0001321401, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 298470,00 грн, з яких за основним платежем - 238776,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 59694,00 грн.



Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку.



За результатами розгляду скарги рішенням Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) від 11.08.2016 №17453/6/99-99-11-02-01-15 скаргу задоволено частково, податкові повідомлення - рішення від 31.05.2016 №0001301401, №0001311401 та №0001321401 скасовані в частині встановленого перевіркою завищення витрат та податкового кредиту по операціях з ТОВ "ЕФЕСТО - М", ТОВ "РАБЕН" та ТВО "ЕКОПРОДТОРГ ГРУП", в іншій частині зазначені податкові повідомлення - рішення залишені без змін.



У подальшому, на підставі висновків Акта перевірки та рішення ДФС України від 11.08.2016 №17453/6/99-99-11-02-01-15 відповідач прийняв податкові                              повідомлення - рішення від 16.08.2016:



-                    № 0002501401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 70740,00 грн, зокрема, за основним платежем - 70740,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн;



-                    № 0002511401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 5230,00 грн, зокрема, за основним платежем - 4176,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1044,00 грн.



Вважаючи податкові повідомлення - рішення від 11.08.2016 № 0002501401 № 0002511401 протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.



Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.



Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.



Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.



Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.



Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.



Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.



Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.



Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими      пунктом 201.11      статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).


................
Перейти до повного тексту