ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/13445/15
адміністративне провадження № К/9901/27602/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року (головуючий суддя - Кобилянський К.М.)
та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді - Гром Л.М., Міщук М.С.)
у справі №826/13445/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніверсалТрансСервіс"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про скасування податкових повідомлень - рішень,
УСТАНОВИВ:
У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УніверсалТрансСервіс" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "УніверсалТрансСервіс") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Печерському районі) про скасування податкових повідомлень - рішень.
На обґрунтування своїх позовних вимог Товариство зазначило, що надані ним первинні документи підтверджують правомірність відображення позивачем даних податкового обліку у періоді, що перевірявся, та спростовують викладені в акті перевірки від 06.02.2015 № 110/26-55-22-01/35634139 висновки про порушення ТОВ "УніверсалТрансСервіс" вимог податкового законодавства.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року, адміністративний позов задоволено:
- скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 23.02.2015 № 18726552201, № 18526552201, № 18626552201;
- стягнуто судові витрати у сумі 487,20 грн на користь ТОВ "УніверсалТрансСервіс" шляхом їх безспірного списання з рахунків ДПІ у Печерському районі за рахунок бюджетних асигнувань.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що застосована контролюючим органом до операцій з продажу позивачем на користь ТОВ "Трубная транспортная компанія" (м. Москва, РФ) залізничних вагонів ціна не є "звичайною ціною" у розумінні підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Суди не взяли до уваги посилання відповідача на факт збитковості цієї господарської операції як підставу нарахування Товариству сум грошових зобов`язань та зменшення розміру від`ємного значення, зазначивши при цьому, що прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може мати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами. Також суди зазначили про передчасну класифікацію посадовими особами контролюючого органу як безнадійної суми непогашеної позивачем перед ТОВ "ДП Україна" станом на 31.12.2013 заборгованості у розмірі 1382078,00 грн, оскільки протягом перевіряємого періоду термін позовної давності за такою заборгованістю не сплив.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційної скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про порушення Товариством вимог підпунктів 14.1.14, 14.1.36, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 146.14 статті 146 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходу від продажу основних засобів (залізничних вагонів) на загальну суму 5706885,10 грн та невключення до складу інших доходів суми кредиторської заборгованості позивача, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
22 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017, далі - КАС України).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 06.02.2015 № 110/26-55-22-01/35634139 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 146.14 статті 146, пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податку на прибуток за 2012 рік на 79110,00 грн, завищення від`ємного значення цього податку за 2013 рік на 7088963,00 грн та заниження податку на додану вартість за звітний період - грудень 2013 року на 1141377,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 23.02.2015:
- № 18726552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 98888,00 грн, зокрема, за основним платежем - 79110,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19778,00 грн;
- № 18626552201, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, задекларованого позивачем у податковій декларації № 9090291053 від 10.02.2014, за звітний період - 2013 рік на суму 7088963,00 грн;
- № 18526552201, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість, задекларований позивачем у податковій декларації № 9088273044 від 20.01.2014 за звітний період - грудень 2013 року на суму 1141377,00 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відповідно до статті 159 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Згідно з підпунктом 14.1.111 пункту 14.1 статті 14 ПК України матеріальні активи - основні засоби та оборотні активи у будь-якому вигляді (включаючи електричну, теплову та іншу енергію, газ, воду), що не є коштами, цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами.
Згідно з підпунктом 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.
Зі змісту пункту 185.1 статті 185 ПК України вбачається, що об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; вивезення товарів за межі митної території України.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.