ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 802/1283/16-а
касаційне провадження № К/9901/39398/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Смілянець Е.С.; судді: Сушко О.О., Залімський І.Г.)
у справі № 802/1283/16-а
за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Поділля"
до Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2016 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Поділля" (далі - СГВК "Поділля"; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Немирівська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 квітня 2016 року № 0003531700 та від 01 квітня 2016 року № 0003521700.
Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 26 вересня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовив, дійшовши, зокрема, висновку, що залишок несплаченої суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 339732,01 грн є узгодженою сумою грошового зобов`язання, оскільки самостійно відображений платником у Головній книзі, проте не включений до податкової звітності і не перерахований у встановлені податковим законодавством строки до бюджету, а тому правомірно включений контролюючим органом до основної суми розрахованого грошового зобов`язання.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 19 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про часткове задоволення позовних вимог. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2016 року № 0003531700 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 329085,95 грн за основним платежем, 193670,80 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 94498,01 грн за пенею.
Немирівська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року, залишивши постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року без змін.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на помилковості висновку Вінницького апеляційного адміністративного суду про те, що заборгованість позивача зі сплати податку, утриманого ним до 01 січня 2013 року з виплаченого фізичним особам доходу, є грошовим зобов`язанням, яке визначене поза межами строку давності, встановленого Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України). Адже відповідно до статті 54 ПК України така заборгованість вважається узгодженим грошовим зобов`язанням, яке відображене посадовими особами СГВК "Поділля" у Головній книзі підприємства, а контролюючим органом у даному випадку лише підтверджено наявність заборгованості зі сплати податку до бюджету, що визначений самостійно позивачем.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Немирівської ОДПІ.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
16 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку СГВК "Поділля" з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року, результати якої оформлено актом від 22 березня 2016 року № 228/17/01238152.
За її наслідками відповідач дійшов, зокрема, висновку про порушення позивачем вимог пункту 54.2 статті 54, пункту 57.1 статті 57, підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статі 168, підпункту "е" пункту 176.1, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України з огляду на перерахування податку на доходи фізичних осіб не у повному обсязі та з порушенням термінів сплати, що призвело до заниження узгодженого податкового зобов`язання, самостійно визначеного платником, проте не сплаченого до бюджету, в сумі 352243,22 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом, у тому числі прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2016 року № 0003531700, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 352243,22 грн за основним платежем, 193670,80 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 94498,01 грн за пенею.
Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії в частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що контролюючий орган, збільшивши платнику згідно з податковим повідомленням-рішенням від 01 квітня 2016 року № 0003531700 суму грошового зобов`язання в розмірі 339732,01 грн, яка фактично виникла до 01 січня 2013 року, порушив вимоги статті 102 ПК України.
Також Вінницький апеляційний адміністративний суд з`ясував, що позивачем, відповідно до доводів контролюючого органу, за період, що перевірявся, нараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 192430,05 грн, а до бюджету перераховано - 179918,84 грн, що свідчить про наявність грошового зобов`язання в розмірі 12511,21 грн.
Натомість судом за результатами дослідження витребуваних платіжних доручень від 30 січня 2013 року № 80, від 29 березня 2013 року № 108, від 29 липня 2013 року № 158 встановлено, що сума фактично несплаченого СГВК "Поділля" до бюджету грошового зобов`язання становить 23157,27 грн та саме з цієї суми необхідно здійснювати розрахунок штрафних санкцій та пені.
В той же час, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону та давати вказівки, які належать до компетенції відповідного суб`єкта владних повноважень.
Наведені доводи, на переконання Верховного Суду, є передчасними з огляду на таке.
Згідно з пунктом 51.1 статті 51 ПК України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 54.2 статті 54 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку-фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
За правилами підпунктів "а", "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.