ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 2а-8900/12/2670
адміністративне провадження № К/9901/2474/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,
представника позивача Городецької А.Д.,
представника Головного управління ДПС у м. Києві Румянцевої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Качура І.А., Келеберди В.І. від 13 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Чаку Є.В., суддів Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І. від 19 грудня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАН Трак енд Бас Юкрейн" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МАН Трак енд Бас Юкрейн" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві; далі - відповідач 1, Інспекція) та Державної податкової служби України (правонаступник - Державна фіскальна служба України; далі -відповідач 2, ДФС України), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Інспекції від 10 лютого 2012 року №0000412202 та №0000422202, від 03 травня 2012 року №0002882206, а також рішення відповідача 2 про результати розгляду скарги від 22 червня 2012 року №10656/6/10-2415.
Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що стали предметом оскарження акту планової виїзної перевірки від 07 грудня 2011 року №1585/23-2/34240521 щодо правильності обчислення податку на прибуток за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року, правильності нарахування податку на додану вартість за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, дотримання вимог валютного законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складений акт від 26 січня 2012 року №27/22-2/34240521.
За висновками акту перевірки позивач порушив встановлені статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (положення якого були чинними на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон №185/94-ВР) терміни розрахунків в іноземній валюті у зв`язку із ненадходженням валютної виручки у сумі 374698,00 євро від нерезидента - фірми "MAN Nutzfahrzeuge Aktiengesellschaft" (резидент Федеративної Республіки Німеччини) у 180-денний строк; крім того в акті перевірки зазначено про порушення Товариством положень пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (положення якого були чинними на момент виникнення спірних відносин; далі - Декрет №15-93) внаслідок недекларування валютних цінностей, що належать резиденту України (прострочена дебіторська заборгованість у сумі 374698,00 євро за договором від 26 липня 2007 року, укладеним з нерезидентом - фірмою "MAN Nutzfahrzeuge Aktiengesellschaft" (Німеччина)) і знаходяться за її межами.
На підставі акту перевірки та враховуючи результати адміністративного оскарження Інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення від 10 лютого 2012 року №0000412202 про збільшення Товариству грошового зобов`язання по пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 3258719,00 грн. та №0000422202 про застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства у розмірі 1700,00 грн.; від 03 травня 2012 року №0002882206 про збільшення грошового зобов`язання по пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 829196,84 грн.
Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 22 червня 2012 року №10656/6/10-2415 вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга Товариства - без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про результати розгляду скарги, Товариство оскаржило їх у судовому порядку.
Справа розглядалась судами неодноразово й при первинному її розгляді суд першої інстанції постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовив. Такі рішення суди обґрунтували тим, що позивачем не доведено протиправності оскаржуваних рішень та наявності законних підстав для їх скасування, а висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог законодавства підтверджені у ході розгляду справи.
Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 14 грудня 2016 року, направляючи справу на новий розгляд, вказав, що висновок судів попередніх інстанцій про порушення позивачем вимог статті 1 Закону №185/94-ВР при здійсненні розрахунків в іноземній валюті за експорт послуг не можна визнати таким, що зроблений за правильного встановлення обставин у справі, адже, віддаючи перевагу доводам контролюючого органу щодо наявності обставин поставки Товариством на користь фірми "MAN Nutzfahrzeuge Aktiengesellschaft" послуг на суму 374698,00 євро згідно з актом від 30 червня 2008 року №6, суди, однак, не встановили природи наданих послуг, за наслідками яких складалися відповідні акти та на підставі яких позивач мав право на отримання іноземної валюти від фірми "MAN Nutzfahrzeuge Aktiengesellschaft", обставини щодо чого входять до предмету доказування у цьому спорі та мають значення для підтвердження або спростування доводів позивача про відсутність факту поставки послуг за актом від 30 червня 2008 року №6, що унеможливлює дійти висновку про дотримання чи недотримання Товариством вимог статті 1 Закону №185/94-ВР. Також зазначив, що у випадку встановлення у судовому процесі ідентичності послуг за актами від 30 червня 2008 року №6 та від 31 серпня 2010 року №1DS й обставин їх виконання саме за першим актом, судам слід врахувати, що датою закінчення продовжуваного правопорушення є дата погашення заборгованості за цим актом, тобто 31 серпня 2010 року (дата підписання акту про зарахування зустрічних вимог); у випадку встановлення у ході розгляду справи обставин, які свідчать про порушення позивачем нормативно встановлених строків розрахунків в іноземній валюті, слід перевірити доводи позивача щодо курсу валют при визначенні розміру пені.
Крім того суд касаційної інстанції вказав й на неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 7 лютого 2012 року (№21-904а10), у відповідності до якої положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року №2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України, та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.
За результатами повторного судового розгляду рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року позов Товариства задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Інспекції від 10 лютого 2012 року №0000412202 та №0000422202, від 03 травня 2012 року №0002882206; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, просить їх скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. По суті ж, як вбачається із змісту касаційної скарги, Інспекція не погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій лише в частині задоволених позовних вимог.
В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення частини позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що:
- судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки встановленим у ході перевірки обставинам порушення позивачем встановленого статтею 1 Закону №185/94-ВР 180-денного строку надходження суми валютної виручки в розмірі 374698,00 євро від фірми "MAN Nutzfahrzeuge Aktiengesellschaft" з моменту надання Товариством на користь цього нерезидента послуг та завершення експортної операції 30 червня 2008 року, що зафіксовано у акті від цієї дати за №6 та підтверджується податковою накладною від 30 червня 2008 року №1576, в якій позивач визначений як постачальних послуг, а фірма "MAN Nutzfahrzeuge Aktiengesellschaft" - покупець, податковою декларацією з податку на додану вартість за І півріччя 2008 року; також стверджує, що відсутність у акті наданих послуг від 30 червня 2008 року №6 підписів уповноважених осіб нерезидента не свідчить про втрату цим документом статусу первинного та не спростовує факту надання послуг за ним, оскільки обставини відсутності таких підписів у акті про залік взаємних вимог від 31 серпня 2010 року та інших актах, які були складені на виконання умов договору від 26 липня 2007 року, не трактувалися позивачем як такі, що свідчать про неналежність (помилкове оформлення) цих документів; судами не враховано, що обставина обліку простроченої заборгованості нерезидента перед Товариством в сумі 374698,00 євро станом на 01 липня 2008 року була встановлена саме за документами бухгалтерського обліку (оборотно-сальдовою відомістю);
- обмеження у строках застосування адміністративно-господарських санкцій не поширюються на штрафні санкції, що застосовуються органами податкової служби, тому відповідачем 1 за порушення положень статті 1 Закону №185/94-ВР та статті 9 Декрету №15-93 Товариство притягнено до відповідальності за наявності відповідних підстав.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в яких просить останню залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої.
Справу призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
У ході касаційного розгляду судом здійснено заміну відповідача 1 у справі його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України.
В судовому засіданні представник Головного управління ДПС у м. Києві підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити; представник позивача проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, надавши відповідні пояснення.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (ексклюзивний імпортер) та фірмою "MAN Nutzfahrzeuge Aktiengesellschaft" було укладено договір імпорту від 26 липня 2007 року, за умовами якого Товариство зобов`язувалося здійснювати імпорт продукції фірми "MAN NUTZFAHRZEUGE AG" та продавати її на території України, реалізувати її торгівельним та посередницьким компаніям, здійснювати загальне керівництво цим ринком і виконувати в зв`язку з цим всі необхідні по цьому договору дії.
Статтею 7 зазначеного договору встановлено, що фірма "MAN Nutzfahrzeuge Aktiengesellschaft" залишає за собою право здійснювати прямі поставки на території договору кінцевим користувачам, які звертаються безпосередньо до виробника. При цьому за підтримку та/або сприяння у прямо відвантажених продуктах договору позивач отримує винагороду в узгоджених розмірах. При визначенні її розміру будуть застосовуватись такі критерії як вигляд, об`єм, а також розмір угоди, яку позивач здійснив та або сприяв і/або буде приймати участь у здійсненні сервісних послуг (включаючи гарантійне обслуговування) або йому буде доручено виконати це.
У процесі перевірки встановлено, що станом на 01 липня 2008 року загальна вартість наданих Товариством згідно із статтею 7 договору послуг на користь фірми "MAN Nutzfahrzeuge Aktiengesellschaft" склала 1092365,00 євро. Відповідно до оборотно-сальдової відомості (картки) по рахунку №362, наданої позивачем до заперечень на акт перевірки, заборгованість вказаного нерезидента станом на 01 липня 2008 року складала 717667,00 євро. Різницю між цими показниками становить виручка у розмірі 374698,00 євро згідно з актом від 30 червня 2008 року №6, яка, за висновком відповідача 1, непогашена станом на 30 червня 2011 року.
У акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем положень статі 1 Закону №185/94-ВР, а саме - недотримання Товариством встановленого для зарахування валютної виручки за експортними операціями 180-денного строку, адже граничним строком для зарахування виручки на валютний рахунок підприємства було 27 грудня 2008 року (180 днів з 30 червня 2008 року), однак відповідно до наданих до перевірки документів кошти в сумі 374698,00 євро на рахунок Товариства станом на 30 червня 2011 року так і не надійшли.
Такі встановлені перевіркою обставини стали підставою для прийняття відповідачем 1 податкових повідомлень-рішень від 10 лютого 2012 року №0000412202 та від 03 травня 2012 року №0002882206 про збільшення грошового зобов`язання по пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.
При цьому Інспекція обраховувала пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України, за період з 28 грудня 2008 року (наступний за граничним строком зарахування виручки день) по 30 червня 2011 року.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зважив на доводи позивача, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, й дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.
Верховний Суд погоджується із таким висновком судів з огляду на наведене нижче.
Як установили суди, Товариство відповідно до Закону №959-XII є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої є експорт та імпорт товарів/послуг.
Обмеження за строками розрахунків при експорті товарів/послуг були встановлені статтею 1 Закону №185/94-ВР, положення якого були чинними на момент виникнення спірних відносин, згідно з якою (у відповідній редакції) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.