ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа №820/7851/15
адміністративне провадження №К/9901/42239/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Траст" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (головуючий суддя Тацій Л.В. судді: Григорова А.М., Подобайло З.Г.) у справі №820/7851/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Траст" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування наказів, визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойл Траст" (надалі позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними дії податкового органу щодо внесення змін до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до картки особового рахунку по платнику податків, внесених на підставі актів від 17 липня 2015 року №4995/15-53-22-01/39238302, від 13 серпня 2015 року №5992/1553-22-05/39238302, від 17.08.2015 року №6048/15-53-22-01/39238302; зобов`язати податкові органи відновити суми податкового кредиту та зобов`язань підприємству в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах від 13 серпня 2015 року №4995/15-53-22-01/39238302, №5992/1553-22-05/39238302, від 17 серпня 2015 року №6048/15-53-22-01/39238302; скасувати накази податкового органу від 02 липня 2015 року №1138, від 20 липня 2015 року №1236, від 31 липня 2015 року №1326 про проведення документальних позапланових невиїзних перевірок товариства; визнання протиправними дії податкового органу з проведення документальних позапланових невиїзних перевірок підприємства, складення відповідних актів та встановлення фактів в актах перевірки; визнання протиправними висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства; скасування податкових повідомлень - рішень податкового органу від 10 липня 2015 року №0001622201, №0001632201, №0001642201, №0001652201, від 10 серпня 2015 року №0002092201, від 11 вересня 2015 року №0002372201, №0002362201, №0002382201, №0000432205, №0000422205.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарська діяльність підприємства здійснюється відповідно до норм законодавства, з реальним настанням правових наслідків. У позивача наявна вся первинна документація по усім господарським операціям між позивачем та його контрагентами, яка відповідає вимогам чинного законодавства, не містить дефектів форми, змісту чи походження, та в повній мірі підтверджує реальність здійснення господарських операцій.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 10 липня 2015 року №0001622201, №0001632201, №0001642201, №0001652201, від 10 серпня 2015 року №0002092201, від 11 вересня 2015 року №0002372201, №0002362201, №0002382201, №0000432205, №0000422205. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
За результатами апеляційного розгляду справи, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року скасовано, у задоволені позову відмовлено.
За результатами касаційного перегляду судових рішень, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2017 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав того, що апеляційним судом не надано належну оцінку первинним документам у справі. Суд касаційної інстанції зазначив, що належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює сама господарська операція, а не первинні документи, які не відповідають її змісту.
За результатами нового розгляду справи, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу податкового органу задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року скасовано в частині скасування податкових повідомлень - рішень від 10 липня 2015 року №0001622201, №0001632201, №0001642201, №0001652201, від 10 серпня 2015 року №0002092201, від 11 вересня 2015 року №0002372201, №0002362201, №0002382201, №0000432205, №0000422205. В цій частині прийнято нову постанову, якою відмовлено підприємству в задоволенні позову. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року залишено без змін.
Рішення суду вмотивовано нереальністю здійснення господарських операцій, непідтвердженням фактичного отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності.
Не погоджуючись із рішеннями апеляційного суду, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків фактичним обставинам справи, які, на думку позивача, полягають у неврахуванні судами, що підприємством фактично були здійснені господарські операції, які підтверджені належними первинними документами. Вважає, що наявність заборгованості за господарськими операціями не позбавляє платника податків права на податковий кредит з податку на додану вартість.
Відповідачем 26 липня 2017 року до Верховного Суду надані заперечення на касаційну скаргу, в яких податковий орган просить залишити без задоволення касаційну скаргу та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року залишити без змін з підстав її законності та обґрунтованості.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом у період з 14 квітня 2015 року по 20 квітня 2015 року проведено документальну позапланову перевірку підприємства з питань документального підтвердження взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Донмас" за період жовтень, грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 24 квітня 2015 року №2790/15-53-22-01/39238302 (надалі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення товариством вимог пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки підприємством безпідставно в декларації з податку на додану вартість за період грудень 2014 року включено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Донмас" 9 921026,98 грн, в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 1 990 774 грн та занижено податок на додану вартість на суму 7 930 252,98 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом 10 липня 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0001622201, №0001632201, №0001642201, №0001652201.
Контролюючим органом у період з 04 серпня 2015 року по 10 серпня 2015 року проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань документального підтвердження взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Азонтес" за вересень 2015 року, за результатами якої складено акт 17 серпня 2015 року №6048/15-53-22-01/39238302 (надалі - акт перевірки 2).
Актом перевірки 2 встановлено порушення підприємством пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого підприємством завищено від`ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 893 258 грн, занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню за підсумками звітного періоду на суму 5596878 грн; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 5 841 123 грн за звітний період 2014 рік.
На підставі акту перевірки 2 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 вересня 2015 року №0002372201, яким нараховано суму грошового зобов`язання у розмірі 8395 317 грн; №0002362201, яким нараховано суму грошового зобов`язання у розмірі 8761685 грн; №0002382201, яким нараховано суму грошового зобов`язання у розмірі 893258 грн.
Також судами встановлено, що контролюючим органом у період з 24 липня 2015 року по 06 серпня 2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства щодо фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тановер" за період листопад, грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 13 серпня 2015 року №5992/15-53-22-05/39238302 (надалі - акт).
Актом встановлені порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість в сумі 5 549 620,80 грн; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в наслідок чого підприємством безпідставно в декларації з податку на прибуток включено до складу витрат суми витрат по постачальнику, Товариству з обмеженою відповідальністю "Тановер", на загальну суму 27 748 104 грн, у зв`язку з чим підприємством занижено податок на прибуток на суму 4 994 658,72грн.
На підставі акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2015 року №0000432205, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання у розмірі 7 491 989 грн та №0000422205, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання у розмірі 8 324 432 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон № 996-ХIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.