Постанова
Іменем України
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа №199/8911/17
провадження №61-957св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом громадської організації "Дніпропетровська незалежна Правозахисна громадська організація" в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 до керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Литвиненка Олександра Сергійовича, Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадової особи органу прокуратури за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу
Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 23 квітня 2019 року у складі судді Руденко В.В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 в інтересах якого діє громадська організація "Дніпропетровська незалежна Правозахисна громадська організація",
відповідачі: керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Литвиненко Олександр Сергійович, Державна Казначейська служба України,
третя особа - прокуратура Дніпропетровської області,
представник третьої особи - Овчар Тетяна Володимирівна,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року громадська організація "Дніпропетровська незалежна Правозахисна громадська організація" (далі - ГО "ДНПГО"), діючи в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1, звернулась з позовом до керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Литвиненка О. С., Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
У судовому засіданні прокуратура Дніпропетровської області заявила клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки позов від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Від Державної казначейської служби України надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки позов від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 23 квітня 2019 року позов ГО "ДНПГО", яка діє в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ГО "ДНПГО" не має повноважень на ведення справи в інтересах ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада
2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ГО "ДНПГО" у цій справі діє в інтересах ОСОБА_1, проте ГО "ДНПГО" не є особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, як і не є стороною у цивільному процесі, а відтак, суд першої інстанції прийшов правильного висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням статті 8, частини першої статті 9, статті 55 Конституції України та всупереч вимогам Цивільного процесуального кодексу України.
Заявник також посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом першої інстанції.
Доводи інших учасників справи
У відзиві прокуратура Дніпропетровської області заперечила проти доводів касаційної скарги, вказала, що суд обґрунтовано залишив позов без розгляду, оскільки він поданий особою, яка не має повноважень на ведення. Просила відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожен має право на свободу об`єднання з іншими особами (пункт 1 статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
Громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей (частина перша статті 36 Конституції України).
Громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (частина перша статті 1 Закону України "Про громадські об`єднання").
Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи (частини друга та третя статті 1 Закону України "Про громадські об`єднання").
Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу (частина п`ята статті 1 Закону України "Про громадські об`єднання").
Відповідно до пунктів 3 і 7 Рекомендації CM/Rec(2007)14 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо створення та діяльності неурядових організацій від 10 жовтня 2007 року (далі - Рекомендація) неурядові організації можуть бути як неформальними об`єднаннями або організаціями, так і об`єднаннями або організаціями, що мають статус юридичних осіб. Неурядові організації, які мають статус юридичних осіб, повинні мати ту ж правоздатність, якою зазвичай користуються інші юридичні особи, і на них повинні поширюватися ті ж зобов`язання та санкції, що накладаються адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством, які, зазвичай застосовуються до таких юридичних осіб.
З огляду на наведене правоздатність неурядових організацій, які не мають статусу юридичної особи, може мати визначені національним законодавством особливості, обмеження порівняно з неурядовими організаціями, які мають статус юридичної особи.
Неурядові організації повинні мати можливість вільно здійснювати свої цілі за умови, що і цілі, і засоби їх досягнення відповідають вимогам демократичного суспільства (пункт 11 Рекомендації).