Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 127/16630/17
провадження № 61-83св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду,
у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Стадника І. М., Копаничук С. Г.,
від 10 грудня 2020 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного сумісного майна подружжя.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з січня 2000 року вона та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3 ОСОБА_1 вказувала, що сторони були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали єдиний спільний сімейний бюджет. ОСОБА_1 зазначала, що з 2000 року по липень 2005 року вона та відповідач проживали у квартирі, що належала їй на праві власності. У липні 2005 року вона продала зазначену квартиру з метою поліпшення побутових умов сім`ї та купила квартиру в новобудові. 28 липня 2006 року вона уклала договір купівлі-продажу, відповідно до якого продала і цю квартиру. 08 лютого 2007 року сторони придбали квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку оформили на відповідача, а інші кошти витратили на благоустрій нової квартири. ОСОБА_1 посилалась на те, що ними було прийнято рішення про розподіл квартири, у зв`язку з чим рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 03 липня 2014 року № 1520
квартиру АДРЕСА_1 було розділено на дві квартири: чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2, власником яких є відповідач. Крім того стверджувала, за час спільного проживання сторони придбали земельні ділянки, кадастрові номери: 0520680503:04:001:0152, 0506805000:05:001:0831, 0521080600:07:002:0108. Також зазначала, що під час спільного проживання було придбано автомобіль "Mercedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстровано на відповідача; нежиле приміщення № 145 по АДРЕСА_3, а у 2007 році сторони побудували офіс-майстерню по АДРЕСА_4, який не введено в експлуатацію. Позивачка вважала, що зазначене майно, яке набуте під час спільного проживання, є спільною сумісною власністю сторін та підлягає поділу.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивачка просила суд: встановити факт її проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2000 року по 03 серпня 2017 року ; визнати спільним сумісним майном подружжя наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_5 ; земельну ділянку, площею 0,0375 га, кадастровий номер 0520680503:04:001:0152, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_6 ; автомобіль Mercedes-Benz Vito 115 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; нежитлові приміщення гаражу-майстерні № НОМЕР_2, НОМЕР_7,
площею 262,4 кв. м, що розташовані на території гаражно-будівельного кооперативу (далі - ГБК) "Поляна-2" по АДРЕСА_4 ; нежитлові приміщення гаражу-майстерні № НОМЕР_3, НОМЕР_4, площею 374,7 кв. м, що розташовані на території ГБК "Поляна-2" по АДРЕСА_4 ; земельну ділянку, площею 0,0394 га, кадастровий номер 0520680503:04:001:0136, яка розташована по АДРЕСА_6, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
Також позивачка просила поділити спільне з відповідачем майно
в наступному порядку: визнати за нею право власності на квартиру
АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_7, загальною площею 82,6 кв. м; стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову різницю між вартістю майна, яке залишається у власності ОСОБА_2, та право власності на яке частково було ним переоформлено на батька відповідача - ОСОБА_4 без згоди
та відома позивачки, у сумі 1 577 782, 76 грн. Крім того, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 72 495 грн в якості грошової компенсації вартості 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0394 га, кадастровий номер 0520680503:04:001:0136, розташованої по АДРЕСА_6, яка 25 вересня 2017 року була подарована відповідачем
ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31 липня
2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного сумісного майна подружжя задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю
як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2000 року до
2010 року включно.
Визнано спільним сумісним майном подружжя: квартиру
АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_5 ; земельну ділянку, площею 0,0375 га, кадастровий номер 0520680503:04:001:0152, розташовану по АДРЕСА_6 на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); автомобіль Mercedes-Benz Vito 115 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; нежитлове приміщення № 145, загальною площею
82,6 кв. м, яке розташоване у будинку АДРЕСА_3 .
Поділено спільне майно подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнано за ОСОБА_1 право власності на: квартиру
АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення
№ 145 , загальною площею 82,6 кв. м, у будинку АДРЕСА_3 .
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області
від 12 серпня 2020 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу у період
з січня 2011 року по 03 серпня 2017 року, у зв`язку з чим суд задовольнив частково позовну вимогу про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2000 року до 2010 року. За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з січня 2011 року по 03 серпня 2017 року, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для визнання майна, набутого у власність за вказаний період, таким, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності. Також суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази належності відповідачу на праві власності нежитлових приміщень гаражу-майстерні № 195-198, НОМЕР_7, загальною площею 262,4 кв. м, та нежитлових приміщень гаражу-майстерні № 239-241, 292-296, загальною площею 374,7 кв. м, що розташовані на території ГБК "Поляна-2" по АДРЕСА_4, у зв`язку з чим підстави для визнання зазначених нежитлових приміщень спільним сумісним майном подружжя відсутні. Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність факту набуття у власність відповідачем ОСОБА_2 не в межах норм безоплатної приватизації, а на підставі відплатних договорів у період проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу земельної ділянки, кадастровий номер 0521080600:74:002:0108, та земельної ділянки, кадастровий номер 0520680503:04:001:0136.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 липня
2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного сумісного майна подружжя задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року
до 31 грудня 2010 року включно.
Визнано спільним сумісним майном подружжя: квартиру
АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_5 ; земельну ділянку, площею
0,0375 га, кадастровий номер 0520680503:04:001:0152, по
АДРЕСА_6 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку площею 0,0394 га, кадастровий номер 0520680503:04:001:0136, по АДРЕСА_6; автомобіль Mersedes-Benz Vito 115 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; нежитлове приміщення № 148, загальною площею 82,6 кв. м, у будинку АДРЕСА_3 .
Виділено у власність ОСОБА_1 квартиру
АДРЕСА_1 , вартістю 2 135 517 грн,
та автомобіль Mersedes-Benz Vito 115 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 153 248, 76 грн, всього на суму 2 288 765, 76 грн.
Виділено у власність ОСОБА_2 квартиру
АДРЕСА_5 , вартістю 1 002 125 грн; нежитлове приміщення № 148, загальною площею 82,6 кв. м, у будинку АДРЕСА_3, вартістю 1 230 740 грн; земельну ділянку, площею 0,0375 га, кадастровий номер 0520680503:04:001:0152, по АДРЕСА_6, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), вартістю 153 458 грн, всього на суму 2 386 323 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію різниці вартості виділеного майна у розмірі 97 557, 24 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 вартості
земельної ділянки, площею 0,0394 га, кадастровий номер 0520680503:04:001:0136, по АДРЕСА_6, у розмірі 80 616, 50 грн.
У задоволенні іншої частини позову про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя відмовлено.
Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області
від 12 серпня 2020 року скасовано.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не застосував принцип дії закону в часі та дійшов помилкового висновку про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу за період до 01 січня 2004 року. Посилаючись на надані сторонами докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачкою доведено факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період із 01 січня 2004 року до 31 грудня
2010 року включно. Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про визнання спільним сумісним майном подружжя нежитлових приміщень гаражу-майстерні, суд апеляційної інстанції виходив із того, що власником цих нежитлових приміщень є ОСОБА_4, який набув право власності на зазначені об`єкти як на новозбудоване майно, а не на підставі договору купівлі-продажу з відповідачем. Суд апеляційної інстанції зазначив, що сам лише факт проведення сторонами експертизи з метою визначення ступеню готовності об`єктів будівництва та виготовлення технічного паспорту не може підтверджувати факт побудови ними вказаного нерухомого майна. Здійснюючи поділ майна, зокрема шляхом виділення у власність позивача автомобіля, а у власність відповідача нежитлового приміщення та стягуючи з відповідача на користь позивача компенсацію різниці виділеного майна, суд апеляційної інстанції, посилаючись на презумпцію рівності часток, а також на положення статті 71 СК України, виходив із того, що поділ майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки в разі неподільності майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у частині відмови у визнанні майна спільною сумісною власністю та поділу майна подружжя і направити справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявниця зазначила неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши,
що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
від 27 лютого 2019 року у справі № 464/7011/16-ц та постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-612цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції не були взяті до уваги докази, які містяться в матеріалах справи та підтверджують факт будівництва сторонами під час спільного проживання нежитлових приміщень, право власності на які під час розгляду справи відповідач зареєстрував за своїм батьком ОСОБА_4 . ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання позивачки про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 127/24300/20 за її позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності на новостворене майно, чим сприяв зменшенню обсягу спільного майна. Заявниця стверджує, що вирішуючи позовні вимоги про припинення права на частку у спільному майні, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що такі вимоги можуть бути вирішені на підставі статті 365 ЦК України та лише за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду та не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 464/7011/16-ц (провадження № 61-12168св18). Також ОСОБА_1 не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції у частині виділення їй у власність автомобіля, оскільки зазначеним автомобілем з моменту його придбання користується відповідач, позивачка не просила виділяти автомобіль їй у власність, не має посвідчення водія та не може керувати транспортним засобом.
Постанова суду апеляційної інстанції оскаржується у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання об`єктами спільної сумісної власності подружжя гаражів-майстерень, поділу майна подружжя у частині виділення у власність ОСОБА_2 нежитлового приміщення № 145, загальною площею 82,6 кв. м, у будинку АДРЕСА_3, у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки грошової компенсації різниці вартості виділеного майна у розмірі
97 557,24 грн та у частині виділення у власність ОСОБА_1 автомобіля Mersedes-Benz Vito 115 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 . В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується, а тому касаційному перегляду не підлягає в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
ОСОБА_2 наголошує на тому, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними та фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 01 січня 2004 року до 31 грудня 2010 року включно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Зазначена обставина сторонами не оспорюється.
08 лютого 2007 року ОСОБА_2 набув у власність квартиру АДРЕСА_8, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру в багатоквартирному будинку від 08 лютого 2007 року № 215.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 жовтня 2008 року у справі № 2-4679/08 позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ" про визнання права власності задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на новостворене нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка самочинно переобладнана та складається з: коридору 104-1, площею 12,1 кв. м, кімнати 104-2, площею 17,3 кв. м, кімнати з кухнею-нішею 104-3, площею 30,7 кв. м, гардеробу 104-4, площею 1,7 кв. м, санвузлу 104-5, площею 7,2 кв. м, вітальні 104-6, площею 22,2 кв. м, санвузлу 104-7, площею 2,8 кв. м., кімнати 104-8, площею 11,6 кв. м, кімнати 104-9, площею
17,1 кв. м, більярдного залу 104-10, площею 57,4 кв. м, загальною площею 181,1 кв. м. Судом у справі № 2-4679/08 встановлено, що після переобладнання загальна площа квартири становить 180,1 кв. м, житлова - 71,7 кв. м.
У подальшому квартира
АДРЕСА_8 була поділена на дві окремі квартири, загальними площами 55,2 кв. м та 122,7 кв. м. Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 03 липня 2014 року № 1520 квартирі, загальною площею 55,2 кв. м, яка розташована у будинку АДРЕСА_3 було присвоєно № 137.
27 липня 2015 року на ім`я ОСОБА_2 були видані: свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5, загальною площею 55,2 кв. м, а також свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 122,7 кв. м. Право власності на вказані квартири зареєстроване за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Судами встановлено, що у період проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу також було набуто наступне майно:
автомобіль "Mersedes-Benz Vito 115 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1, набутий у власність та зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 26 вересня
2008 року;
нежиле приміщення АДРЕСА_9 , набуте у власність та зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на вбудоване приміщення від 24 грудня 2007 року;
земельна ділянка площею 0,0394 га, кадастровий номер 0520680503:04:001:0136, яка розташована по
АДРЕСА_6 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (яка була подарована
ОСОБА_2 його батькові ОСОБА_4 на підставі договору дарування
від 25 вересня 2017 року без згоди позивачки);
земельна ділянка, площею 0,0375 га, кадастровий номер 0520680503:04:001:0152, яка розташована по
АДРЕСА_6 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Рішенням Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 11 серпня 2005 року ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку товариства власників гаражів "Поляна-2" під гаражне будівництво № НОМЕР_6 .
Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником нежитлових приміщень гаражу-майстерні № 195-198, НОМЕР_7, загальною площею 262,4 кв. м, та нежитлових приміщень гаражу-майстерні № 239-241, 292-296, загальною площею 374,7 кв. м, розташованих на території ГБК "Поляна-2" по АДРЕСА_4,