Постанова
Іменем України
23 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 161/9118/15-ц
провадження № 61-1045св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Олексюка А. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Матвійчука Л. В., Федонюк С. Ю., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 651631 йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,12 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 0722884800:03:001:0252.
Зазначав, що з його земельною ділянкою межує земельна ділянка відповідача, який знаючи про наявність спору щодо меж між спірними земельними ділянками, 13 вересня 2012 року самовільно почав встановлювати огорожу, чим самовільно переніс межу його земельної ділянки, зменшивши її площу на 0,0040 га.
З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди у користуванні його земельною ділянкою, шляхом перенесення встановлених відповідачем стовпів огорожі зі сторони належної ОСОБА_2 земельної ділянки на праві власності на підставі державного акта серія ВП № 016512, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 0722884800:03:001:2003, та межує з його земельною ділянкою - у відповідності до встановленої на місцевості зовнішньої межі земельної ділянки ОСОБА_1 зі сторони ОСОБА_2 відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 12 лютого 2018 року № 8829.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою, власником якої є ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 651631, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 0722884800:03:001:0252, шляхом перенесення встановлених ОСОБА_2 стовпів огорожі зі сторони належної йому земельної ділянки на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ВП № 016512, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер: 0722884800:03:001:2003, та межує з ділянкою ОСОБА_1, - у відповідності до встановленої на місцевості зовнішньої межі земельної ділянки ОСОБА_1 зі сторони ОСОБА_2 відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи за матеріалами цивільної справи № 161/9118/15-ц від 12 лютого 2018 року № 8829.
Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги щодо порушення відповідачем меж земельної ділянки, яка належить позивачу, є доведеними належними та достатніми доказами, наданими позивачем, а тому, як вважав суд першої інстанції, підлягають до задоволення. Відповідач не надав доказів, які б спростували висновок експерта про накладення земельної ділянки, яка належить відповідачу, на земельну ділянку, яка належить позивачу, площа накладення становить 0,0040 га.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 серпня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, й норми процесуального права та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач довів факт порушення відповідачем його прав на користування належною йому земельною ділянкою, оскільки встановлені відповідачем стовпи огорожі знаходяться на земельній ділянці, належній позивачу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
У травні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вважала, що судами попередніх інстанцій незаконно прийнято висновок судової земельно-технічної експертизи № 8829, як доказу, оскільки його зроблено з численними порушеннями ЦПК України, Закону України "Про експертизу" та Інструкції "Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень".
Зазначала, що задоволення позовних вимог стосується та впливає на інтереси третіх осіб, зокрема суміжних землекористувачів, і ухвалення рішення суду тягне за собою порушення їх прав.
Відзивів на касаційну скаргу не надходило
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 18 травня 2006 року серії ЯА № 651631 ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,12 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 0722884800:03:001:0252 (а. с. 4).
Згідно технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у с. Струмівка Луцького району Волинської області, зокрема: акта погодження меж із сусідніми землекористувачами (землевласниками) від 16 травня 2006 року, межі земельної ділянки ОСОБА_1 погоджені всіма сусідніми землекористувачами, у тому числі і ОСОБА_2, при погодженні меж земельної ділянки непорозумінь не виникало (а. с. 13).
ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,12 га, що розташована у с. Струмівка Луцького району Волинської області, кадастровий номер: 0722884800:03:001:2003, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку від 25 січня 2005 року серії ВЛ № 016512 (а. с. 5).
З метою встановлення твердих меж ОСОБА_1 звертався до сусідніх землекористувачів, зокрема ОСОБА_2, з питанням встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки відповідно до схеми встановлення меж земельної ділянки, проте ОСОБА_2, будучи присутнім під час виконання цих робіт, відмовився від підписання такого акта (а. с. 7).
Згідно листа Державної інспекції сільського господарства відповідно до топографо-геодезичної зйомки частини кварталу с. Струмівка Підгайцівської сільської рали Луцького району, виконаної товариством з обмеженою відповідальністю "Горизонт", існувала невідповідність існуючого стану земель з проектом плану території (а. с. 9-10).
Як ОСОБА_1 у 2006 році, так і ОСОБА_2 у 2004 році було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки. Технічна документація відповідає правовстановлюючим документам на право власності на земельні ділянки (а. с. 11-15, 122-132).
Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 12 лютого 2018 року № 8829, земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не відповідають фактичним розмірам (по площі) згідно державних актів. Площа земельної ділянки ОСОБА_2 складає 0,1210 га (згідно державного акта 0,1200 га), площа земельної ділянки ОСОБА_1 складає 0,1175 га (згідно державного акта 0,1200 га). Лінійні проміри цих земельних ділянок не відповідають даним державних актів. Фактичне землекористування ОСОБА_2 не відповідає правовстановлюючим документам, а саме: наявне накладання на земельну ділянку ОСОБА_1 . Площа накладання складає 40,0 кв. м, ширина накладання - від 0,38 м зі сторони вулиці до 1,24 м у глиб ділянки (а. с. 154-156).
23 червня 2017 року на замовлення ОСОБА_1 судовим експертом Серединським О. М. було проведено експертне дослідження, яким було встановлено накладення земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1, площа накладання становить 0,0040 га (висновок експертного дослідження від 23 червня 2017 року № О-66) (а. с. 136-142).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2, подана представником - ОСОБА_3, задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.