1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



18 лютого 2021 року



м. Київ



Справа №    910/18518/19



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020р.

у складі колегії суддів: С. Я. Дикунська - головуючий, Є. Ю. Шаптала, О. В. Тищенко

та на рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2020р.

суддя: О. В. Чинчин

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс"

до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -     товариство з обмеженою відповідальністю "Сайвена"

про визнання договору недійсним



за участю представників:

від позивача: не з`явилися,

від відповідача: О.Л. Уколов,

від третьої особи: не з`явилися



ВСТАНОВИВ:



1.                    Короткий зміст позовних вимог



ТОВ "Пром Гарант Плюс" звернулося до господарського суду з позовом до АТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним договору поруки №4С12143И/П від 25.10.2016.



Позов обґрунтовано тим, що банк як недобросовісна сторона правочину, навмисно з метою виконання плану трансформації (реструктуризації) кредитного портфелю ПАТ КБ "Приватбанк", ініційованої Національним банком України, ввів в оману позивача про існування у банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитним зобов`язанням боржника - ТОВ "Сайвена" у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукало позивача до укладення пов`язаних між собою кредитного договору та договорів поруки. Тому позивач вважає, що наявні підстави для визнання вказаного договору поруки недійсним на підставі ст. 230 ЦК України.



2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття



Рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2020р. у справі №910/18518/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020р., в позові відмовлено.



Судові рішення мотивовані недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами наявності обставин, які є підставами для визнання недійсним договору поруки на підставі ст. 230 ЦК України. Зокрема, позивачем не доведено, що банком повідомлялись відомості, які не відповідають дійсності, або що представники банку замовчували обставини, що мали істотне значення для правочину; не доведено, що відповідачем вчинялись певні винні, навмисні дії, що свідчили б про його намагання запевнити позивача про такі властивості й наслідки договору поруки, які насправді наступити не можуть.



3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів



ТОВ "Пром Гарант Плюс", не погоджуючись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.



Касаційна скарга подається на підставі п. 1, п. 3 та п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.



У касаційній скарзі зазначається про те, що судами необґрунтовано відхилено клопотання про витребування доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому скаржник просить скасувати судові рішення про відмову в задоволенні клопотань на підставі п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України.



Скаржник стверджує, що судами порушено ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 514, ст. 517, ч. 1 та ч. 2 ст. 556, ст. 651 ЦК України, ч. 1 та ч. 2    ст. 74 ГПК України, ст. 55 Конституції України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.



Також вказує, що суди застосували ст. 86, п. 2 ч. 3 та п. 5 ч. 4 ст. 236 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.07.2020 у справі №910/18007/19.



4. Позиції інших учасників справи



У відзиві на касаційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Відповідач зазначає, що скаржником не доведено належними і допустимими доказами наявності підстав для визнання договору недійсним з посиланням на ст. 230 Цивільного кодексу України, а судами попередніх інстанцій було ухвалено законні рішення.



5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій



25 жовтня 2016 року між ТОВ "Пром Гарант Плюс" як позичальником та АТ КБ "Приватбанк" укладено кредитний договір №4П16095Г, за умовами якого банк за наявності вільних коштів зобов`язується надати позичальнику кредит в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 4 550 000 000,00 грн. для фінансування поточної діяльності в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди у визначені цим договором терміни.



Позичальник зобов`язався використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 1.1 договору (п. 2.2.1 кредитного договору), сплатити відсотки за користування кредитом (п. 2.2.2 кредитного договору), повернути кредит в строки/терміни, встановлені договором (п. 2.2.3 кредитного договору).



25 жовтня 2016 року позивачем було отримано грошові кошти за кредитним договором №4П16095Г від 25.10.2016 в сумі 4 524 205 486,50 грн., що підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи копією банківської виписки за 25.10.2016.



25 жовтня 2016 року між ТОВ "Пром Гарант Плюс" як поручителем та АТ КБ "Приватбанк" як кредитором укладено договір поруки №4С12143И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Сайвена" своїх зобов`язань за кредитним договором від 15.05.2012 №4С12143И.



Відповідно до п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені Кредитним договором.



Відповідно до п. 8 договору поруки до поручителя, який виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договорами застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.



Кредитор згідно з п. 10 договору поруки зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5-ти робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.



Суди встановили, що на виконання умов договору поруки позивачем як поручителем здійснено на користь банку платіж, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією    платіжного доручення №894 від 25.10.2016, в якому у графі "призначення платежу" вказано - виконання зобов`язання по кредитному договору від 15.05.2012 №4С12143И відповідно до договору поруки №4С12143И/П від 25.10.2016; сума грошових коштів - 477 694 163,54 грн.



6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови



За положеннями ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.



У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.



Під обманом необхідно розуміти умисне введення в оману особу, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.



Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину.



За твердженням позивача, його дії з отримання кредитних коштів за кредитним договором №4П16095Г від 25.10.2016 були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань "старих" боржників банку в зазначених рамках реалізації плану трансформації кредитного портфелю АТ КБ "Приватбанк", ініційованої НБУ. Тобто, укладення кредитного договору №4П16095Г від 25.10.2016 було обумовлено тим, що позивач, здійснюючи погашення за рахунок отриманих кредитних коштів (за кредитним договором) заборгованості "старих" позичальників (боржників), в тому числі позичальника ТОВ "Сайвена" за кредитним договором від 15.05.2012 №4С12143И (на підставі договору поруки №4С12143И/П від 25.10.2016), мав на меті отримати прибуток від реалізації активів або набуття права власності на них (переданих позичальниками в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами), так як зі слів банку, сукупна вартість активів, переданих в забезпечення, у декілька разів перевищує заборгованість "старих" позичальників перед банком.




................
Перейти до повного тексту