ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 914/2006/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивачів - Шейхета Мейлаха, Шумелди Р. Р., Могінської Т. А.,
відповідачів - Коваленко Н. В.,
третьої особи - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські традиції" та управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 (судді: Гриців В. М. - головуючий, Зварич О. В., Хабіб М. І.) і рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2019 (судді: Гоменюк З. П. - головуючий, Мазовіта А. Б., Матвіїв Р. І.) у справі
за позовом Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу та Єврейської релігійної громади "Турей Загав" ("Золота Роза")
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи", Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські традиції" та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник Наталії Степанівни,
про скасування державних реєстрацій прав власності та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав власності,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У вересні 2017 року Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, Єврейська релігійна громада "Турей Загав" ("Золота Роза") звернулися до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" (далі - ТОВ "Українські інвестиційні системи"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські традиції" (далі - ТОВ "Львівські традиції"), Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (далі - Управління) про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний № 190504346101, за ТОВ "Українські інвестиційні системи" (ЄДРПОУ 33695378); скасування запису про проведену 07.10.2013 державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний № 190504346101, за ТОВ "Українські інвестиційні системи" (ЄДРПОУ 33695378); скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний № 190504346101, від 24.05.2017 за ТОВ "Львівські традиції" (ЄДРПОУ 41326759); скасування запису про проведену 24.05.2017 державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс, розташований на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний № 190504346101, за ТОВ "Львівські традиції" (ЄДРПОУ 41326759).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельні ділянки за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 23, 28 є землями державної власності, їх категорія - землі історико-культурного призначення; вони розташовані в межах Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові, який унесено в Реєстр світової спадщини ЮНЕСКО у 1998 році під назвою "Львів. Історичний центр (865)"; на цих землях розміщується ансамбль синагоги "Турей Загав" (" Золота Роза "), що складається з будівель синагоги (буд. 27), сакральних споруд для ритуальних потреб - кагального будинку зі шпиталем, шхит (буд. 23, 25), а також єшиви - вищої юдейської школи (буд. 28), які утворюють частину історичного єврейського кварталу. Позивачі зазначали, що ці культові споруди розташовано на земельних ділянках за тією ж адресою, де зареєстровано самочинно споруджений об`єкт незавершеного будівництва. Разом із тим відповідно до архівних документів зазначені культові споруди належали Єврейській релігійній організації "Золота Роза", а отже, інтерес позивачів до таких об`єктів цілком відповідає поняттю "охоронюваний законом інтерес". Позивачі наголосили, що документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію за ТОВ "Українські інвестиційні системи" права власності на спірний самочинно збудований об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, були скасовані; зазначене товариство не мало права передавати об`єкт незавершеного будівництва до статутного капіталу утвореного внаслідок виділу з нього ТОВ "Львівські традиції", оскільки за змістом статті 317 Цивільного кодексу України право володіння, користування та розпоряджання майном належить саме власнику такого майна, натомість ТОВ "Українські інвестиційні системи" на час формування статутного капіталу ТОВ "Львівські традиції" було власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі будівництва готельного комплексу, що на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, а отже, ТОВ "Львівські традиції" не набуло право власності на спірний об`єкт.
Позов обґрунтовано, зокрема, положеннями статей 115, 331, 376 Цивільного кодексу України, статей 2, 26, 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статтю 6 Закону України "Про національні меншини в Україні", статтю 21 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
1.3. Управління у відзиві на позов просило відмовити у його задоволенні, зазначивши, зокрема, про те, що державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за ТОВ "Українські інвестиційні системи" була здійснена державним реєстратором Гриб О. Б., яка ніколи не перебувала в трудових відносинах з Управлінням, а державна реєстрація права власності за ТОВ "Львівські традиції" проведена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н. С., тому Управління не може нести відповідальності за їх дії. Управління також наголосило, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки прав та інтересів позивачів не порушувало, до того ж Управління було створене за рішенням Львівської міської ради вже після вчинення оспорюваних реєстраційних дій; позивачі не звертались до Управління із заявою щодо вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна та Управління не ухвалювало будь-яких рішень з питань реєстрації чи відмови у скасуванні державної реєстрації прав.
1.4. ТОВ "Українські інвестиційні системи" у відзиві на позов наголосило на необґрунтованості доводів позивачів, викладених у позові, а отже, відсутності правових підстав для його задоволення. Зокрема, товариство зазначило, що позивачі не навели процесуального обґрунтування участі трьох окремих позивачів у цій справі, з огляду на необхідність виокремлення спільного права та/або інтересу кожного позивача, на захист яких він звертається до суду, як і не обґрунтували підстав залучення декількох відповідачів у справі, оскільки у позові не сформульовано жодної позовної вимоги до ТОВ "Українські інвестиційні системи" і ТОВ "Львівські традиції", натомість позовні вимоги фактично пред`явлені тільки до Управління; позивачі належним чином не визначили право (охоронюваний законом інтерес), на захист якого ними подано позов; задоволення цього позову не призведе до відновлення прав та інтересів, натомість як ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам; позивачі не спроможні довести наявність спільного інтересу релігійної громади до розпорядження земельною ділянкою, державної реєстрації будь-яких об`єктів на спірних ділянках тощо, при цьому така неспроможність пов`язана з імперативними нормами законодавства, які встановлюють прерогативу певних державних органів та прокуратури на здійснення дій щодо державної реєстрації чи щодо захисту права власності держави на землю. Крім того, товариство звертає увагу суду на те, що законом встановлено окремий порядок виконання рішень суду у сфері державної реєстрації - записи вчиняються на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником, проте передбачено, що у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника в порядку державної реєстрації прав, а позивачі не зможуть бути заявниками (ініціаторами) здійснення державної реєстрації прав, а також скасування державної реєстрації прав щодо спірного об`єкта, оскільки жоден із позивачів не матиме достатнього обсягу цивільних прав для подання такої заяви державному реєстратору.
1.5. ТОВ "Львівські традиції" у відзиві на позов також не погодилося із заявленими позовними вимогами, наголосивши, що позивачі не обґрунтували наявність підстав для подання саме спільного позову, не зазначили, які саме спільні права порушено відповідачами чи які саме спільні обов`язки у позивачів виникли з предмета позову; у матеріалах справи немає статуту Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, зміст якого давав би можливість встановити мету створення та предмет діяльності цієї юридичної особи; рішення судів в інших справах, на які посилаються позивачі як на докази наявності у них прав та охоронюваних законом інтересів не є підставами для звільнення від доказування наявності у них права, яке порушено, чи охоронюваного інтересу, оскільки різним є суб`єктний склад сторін і жодне рішення не встановлювало обставини існування у позивачів права на нерухоме майно чи земельні ділянки за адресою: вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові; відповідно до технічної документації, виконаної КП "Картограф" в 2018 році, на земельних ділянках за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 23, 28, немає об`єктів, які можна ідентифікувати як ансамбль синагоги "Турей Загав" ("Золота Роза"), на плані земельної ділянки на вул. І. Федорова, 28 відображено "руїну" будинку № 28 по вул. І Федорова, що не був ні частиною синагоги, ні іншою культовою спорудою, та будівельний майданчик, що фактично є об`єктом незавершеного будівництва готельного комплексу, який належить ТОВ "Львівські традиції".
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Господарський суд Львівської області ухвалою від 05.10.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2017, відмовив у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), з посиланням на те, що цей спір непідвідомчий господарським судам України, позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України, а належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства України.
2.2. Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 касаційну скаргу Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу та Єврейської релігійної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") задоволено, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.10.2017 скасовано, справу направлено до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду зі стадії прийняття позовної заяви. Велика Палата Верховного Суду констатувала, що між сторонами у справі відсутні правовідносини щодо адміністрування і підпорядкування, натомість характер спірних правовідносин свідчить про спір сторін щодо законності виникнення у відповідачів права власності на об`єкт незавершеного будівництва. Водночас Велика Палата Верховного Суду наголосила, що, зазначаючи про непідвідомчість цього спору господарським судам України, суди попередніх інстанцій не врахували, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, в яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також в інших спорах, які виникають з майнових відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору підвідомчі господарським судам. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити, а судові рішення скасувати з направленням справи до господарського суду Львівської області для продовження розгляду зі стадії прийняття позовної заяви.
2.3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.11.2019 позов до ТОВ "Українські інвестиційні системи" і ТОВ "Львівські традиції" задоволено. Скасовано державну реєстрацію та запис від 07.10.2013 про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, розташованого на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний № 190504346101, за ТОВ "Українські інвестиційні системи". Скасовано державну реєстрацію та запис від 24.05.2017 про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, що на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові, реєстраційний № 190504346101, за ТОВ "Львівські традиції". В позові, заявленому до Управління, відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, заявлені до ТОВ "Українські інвестиційні системи" і ТОВ "Львівські традиції", місцевий господарський суд виходив із незаконності проведеної державної реєстрації права власності на спірний об`єкт за цими відповідачами, пославшись, зокрема, на те, що об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 23, 28 є самочинним будівництвом, оскільки будувався за відсутності відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, та на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Суд наголосив, що станом на час проведення у 2013 році державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ "Українські інвестиційні системи" необхідний для здійснення такої реєстрації дозвіл на виконання будівельних робіт не був чинним, а після проведення реєстрації правочини, які підтверджували користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, було визнано недійсними з моменту їх укладення, тобто з 2007 року, що підтверджується відповідними судовими рішеннями в інших справах. Відповідно, ТОВ "Українські інвестиційні системи" не мало права передавати об`єкт незавершеного будівництва до статутного капіталу утвореного внаслідок виділення з нього ТОВ "Львівські традиції", позаяк ТОВ "Українські інвестиційні системи" на момент формування статутного капіталу ТОВ "Львівські традиції" було власником не об`єкта незавершеного будівництва, а лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва. Незаконність передачі об`єкта у власність ТОВ "Львівські традиції" надалі призвела і до неправомірної державної реєстрації права власності за цим товариством на спірний об`єкт незавершеного будівництва.
Суд зазначив, що земельні ділянки, на яких розміщено об`єкт незавершеного будівництва, є землями історико-культурного призначення, вони розташовані в межах Державного історико-культурного заповідника у м. Львові, внесеного в Реєстр світової спадщини ЮНЕСКО, а на зазначених земельних ділянках розміщується ансамбль синагоги "Турей Загав" ("Золота Роза") та дійшов висновку про те, що у наведеному випадку захисту підлягає охоронюваний законом інтерес позивачів.
Відмовляючи у позові, заявленому до Управління, суд виходив із того, що пред`явлення позову до Управління лише через те, що воно є суб`єктом державної реєстрації прав, який забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі за місцезнаходженням спірного майна, є недостатнім для можливості такого органу бути належним відповідачем у справі; позивачі фактично не пред`явили будь-яких вимог до Управління як відповідача, не довели яким чином цей відповідач порушив та чи взагалі міг порушити їх права чи інтереси.
Судове рішення обґрунтовано положеннями статті 41 Конституції України, статей 216, 236, 316, 321, 326, 331, 376 Цивільного кодексу України, статей 2, 15, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
2.4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 зазначене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін із тих самих підстав.
3. Короткий зміст касаційних скарг і заперечень на них
3.1. Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Львівські традиції" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та рішення у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Скаржник аргументує подання касаційної скарги підставою, передбаченою у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційний господарський суд під час ухвалення постанови у справі не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 916/3170/14, від 27.02.2018 у справі № 916/2006/15, від 17.04.2018 у справі № 916/712/15, від 15.01.2019 у справі № 15/250-6, від 16.01.2019 у справі № 926/1150/17, від 15.01.2019 у справі № 911/2358/16, від 06.03.2019 у справі № 911/3158/17, від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16 щодо застосування положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України стосовно преюдиції судового рішення; висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 911/4111/16, від 16.10.2018 у справі № 914/870/17 щодо юрисдикційності спорів, а також висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 904/9495/16, від 05.03.2019 у справі № 923/123/18, від 29.01.2019 у справі № 922/2632/17, від 17.05.2018 у справі № 920/1000/16, від 18.07.2018 у справі № 821/3514/15-а щодо застосування положень частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України стосовно виходу за межі предмета позову. Скаржник наголошує на порушенні судами попередніх інстанцій положень статті 41 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 4, 11 Цивільного кодексу України, статей 24, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 75, 231, 237 Господарського процесуального кодексу України; вважає, що суди помилково послалися на судові рішення в інших справах як такі, що мають преюдиціальне значення під час вирішення цього спору, оскільки положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України щодо преюдиції певного рішення застосовуються виключно у випадку, якщо обставини, встановлені у рішенні суду в іншій справі, входили до предмета доказування та підлягали дослідженню судом, крім того, різність предметів спору також виключає преюдиційність; постанова суду касаційної інстанції не може вважатися рішенням суду, яким встановлено обставини в силу відсутності у суду касаційної інстанції права на встановлення обставин справи. Скаржник також наголошує на тому, що суди, встановивши правовий статус спірного об`єкта незавершеного будівництва як самочинного, вийшли за межі предмета позову, що не ґрунтується на положеннях процесуального законодавства. Крім того, на думку скаржника, суди мали би закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Скаржник посилається на відсутність у позивачів цивільного права чи інтересу, що підлягає захисту у судовому порядку або може бути відновленим у разі задоволення заявленого позову.
3.2. У додаткових поясненнях ТОВ "Львівські традиції", зокрема зазначило, що застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача та вважало висновки судів про доведеність інтересу позивачів та його відповідності поняттю "охоронюваний законом інтерес" передчасними.
3.3. Водночас, не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями в частині задоволення позову, до Верховного Суду із касаційною скаргою звернулося Управління, яке просить скасувати постанову та рішення у справі в частині задоволення позову та прийняти у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Як на підставу подання касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди під час ухвалення судових рішень у справі не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 914/405/17. Скаржник наголошує на тому, що скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, не потребує додаткового скасування рішення чи запису про проведену державну реєстрацію, а має наслідком застосування положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тобто державний реєстратор вносить запис про скасування державної реєстрації, а не відбувається скасування запису в реєстрі. Скаржник також посилається на те, що суд першої інстанції, скасовуючи державну реєстрацію права власності, залишив поза увагою положення частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка станом на 06.11.2019 не містила положень про те, що запис про державну реєстрацію прав вноситься на підставі рішення суду, яким скасовано державну реєстрацію, що є належним способом захисту.
Скаржник також акцентує на тому, що суд апеляційної інстанції не врахував постанову Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19 щодо застосування положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". При цьому скаржник наголошує, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію, а також скасування державної реєстрації прав у розумінні положень статті 26 зазначеного Закону допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав); судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, починаючи із 16.01.2020, не є належним способом захисту прав та вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідні правові висновки також викладено і в постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19.
Окрім цього, скаржник зазначає і про втручання судами попередніх інстанції у право ТОВ "Львівські традиції" на мирне володіння майном та наголошує, що оскільки право власності на об`єкт незавершеного будівництва скасовується у зв`язку з недодержанням встановлених процедур органами державної влади та місцевого самоврядування, то відповідальність не може покладатися на ТОВ "Львівські традиції" і ТОВ "Українські інвестиційні системи", які розраховували на належність і легітимність таких процедур. На думку скаржника, суди також не врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/24473/16, та стверджує про те, що документи, на підставі яких у ТОВ "Львівські традиції" виникло право власності на спірне майно, а саме розподільчий баланс, акт приймання-передачі нерухомого майна, є чинними та не скасовані. Поза тим, як зазначає скаржник, право або охоронюваний законом інтерес позивачів ними належним чином не визначено; інтерес позивачів до спірної території не відповідає поняттю "охоронюваний законом інтерес" і розміщення на цих землях об`єкта незавершеного будівництва не порушує їх прав, зокрема, права на розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національної меншини України, право на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність тощо.
3.4. Від Управління надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Львівські традиції", в якому відповідач підтримує доводи касаційної скарги товариства, а висновки судів про незаконність реєстрації права власності на зазначене спірне майно за ТОВ "Львівські традиції" вважає безпідставними.
3.5. Від позивачів надійшли пояснення на касаційні скарги ТОВ "Львівські традиції" та Управління, в яких позивачі не погодилися із доводами, наведеними у касаційних скаргах, вважали їх такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права та суперечать фактичним обставинами справи.
4. Розгляд касаційних скарг та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційних скаргах доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, згідно з ухвалою Львівської міської ради від 14.04.2005 № 2241 "Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах" визначено перелік таких земельних ділянок, серед яких земельна ділянка за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 28, площею 0,0511 га, та погоджено їх місце розташування, надано дозвіл управлінню природних ресурсів та регулювання земельних відносин на виготовлення проєктів відведення земельних ділянок.
Згідно з ухвалою Львівської міської ради від 24.05.2007 № 885 внесено зміни до ухвали від 14.04.2005 № 2241, зокрема, збільшено площу земельної ділянки, що підлягає наданню в користування на вул. І. Федорова, 28, до 0,0900 га та доповнено перелік земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах, земельною ділянкою на вул. І Федорова, 23, площею 0,0700 га.
За ухвалою Львівської міської ради від 05.07.2007 № 1003 "Про продаж шляхом аукціону права оренди земельної ділянки та об`єкта комунальної власності на вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові" дозволено продаж шляхом аукціону права оренди для будівництва готелю з об`єктами інфраструктури земельних ділянок площею 0,0900 га, на вул. І. Федорова, 28 та площею 0,0661 га на вул. І. Федорова, 23, а також права оренди об`єкта нерухомого майна, площею 600,3 м2 на вул. І. Федорова, 28; затверджено стартову ціну продажу права оренди земельних ділянок та об`єкта комунальної власності; вирішено після проведення аукціону та визначення переможця укласти з ним відповідні договори.
14.09.2007 виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення № 738 "Про затвердження істотних умов для укладення договору купівлі-продажу права оренди, договорів оренди земельних ділянок та об`єкта комунальної власності на вул. І. Федорова, 23, 28, призначених для будівництва і обслуговування готелю", яким, у тому числі, затверджено істотні умови для укладення договору купівлі-продажу права оренди, договорів оренди земельних ділянок та об`єкта комунальної власності на вул. І. Федорова, 23, 28, призначених для будівництва та обслуговування готелю.
28.09.2007 виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення № 815, згідно з яким доповнено додаток до рішення виконавчого комітету від 14.09.2007 № 738 підпунктом 2.1.8.
На підставі ухвал Львівської міської ради та рішень виконавчого комітету Львівської міської ради 05.10.2007 відбувся аукціон, переможцем якого стало ТОВ "Українські інвестиційні системи".
15.10.2007 Львівська міська рада та TOB "Українські інвестиційні системи" уклали договір купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та об`єкта комунальної власності.
Об`єктом договору було право оренди земельної ділянки на вул. І. Федорова, 23, категорія якої за цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови; кадастровий номер земельної ділянки 4610136600:01:002:0013; право оренди земельної ділянки на вул. І. Федорова, 28, категорія якої за цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови; кадастровий номер земельної ділянки 4610136600:01:002:0014 та право оренди об`єкта комунальної власності - будинку № 28 на вул. І. Федорова у м. Львові, який належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 04.02.2000 за № 27 "Про передачу на баланс управлінню земельних ресурсів м. Львова аварійного будинку № 28 на вул. І. Федорова".
28.11.2007 Львівська міська рада та TOB "Українські інвестиційні системи" уклали договори оренди землі для будівництва готелю з об`єктами інфраструктури № Г-481 та № Г-482 терміном на 49 років, а 18.12.20117 - договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд приміщень) № Г-5874-7 на будинок на вул. Федорова, 28.
За договорами від 28.11.2007 № Г-481 та № Г-482 орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки, розташовані у м. Львові на вул. І. Федорова, 23, 28, для будівництва готелю з об`єктами інфраструктури.
11.01.2008 за актом приймання-передачі зазначені земельні ділянки було передано орендарю - ТОВ "Українські інвестиційні системи".
Суди попередніх інстанцій зазначили, що наведені обставини підтверджуються судовими рішеннями у справах № 5015/5589/11, № 914/1541/15 та № 910/28297/14.
21.07.2010 інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області видала ТОВ "Українські інвестиційні системи" (замовник) і Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька основа" (генпідрядник) дозвіл на виконання будівельних робіт № 1/318-10 із будівництва готельного комплексу в умовах регенерації історичного кварталу на ділянках на вул. І. Федорова, 23, 28 з реставрацією та пристосуванням будинку № 28 на вул. І. Федорова у м. Львові під готельні функції.
23.09.2011 Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу та Єврейська релігійна громада "Турей Загав" ("Золота Роза") звернулися до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Кабінету Міністрів України, Міністерства культури і туризму України, Львівської обласної ради, управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Українські інвестиційні системи" про визнання недійсними рішень (справа № 5015/5589/11).
Господарський суд Львівської області рішенням від 24.01.2014 у справі № 5015/5589/11 у задоволенні позову відмовив повністю.
Проте згідно з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 у справі № 5015/5589/11 рішення суду першої інстанції було скасоване і прийнято нове рішення, яким визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради від 14.04.2005 № 2241 "Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах" в частині включення до переліку земельної ділянки та погодження її місця розташування, а також надання дозволу управлінню природних ресурсів та регулювання земельних відносин на виготовлення проєкту відведення земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 28, площею 0,0511 га; визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради від 24.05.2007 № 885, якою внесено зміни у попередню ухвалу та збільшено площу земельної ділянки, яка підлягає відчуженню, на вул. І. Федорова, 28 у м. Львові до 0,0900 га та доповнено перелік із включенням земельної ділянки на вул. І. Федорова, 23, площею 0,0700 га; визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради від 05.07.2007 № 1003 "Про продаж шляхом аукціону права оренди земельної ділянки та об`єкта комунальної власності на вул. І. Федорова, 23/28 у м. Львові" в частині надання дозволу на продаж шляхом аукціону права оренди для будівництва готелю з об`єктами інфраструктури: земельних ділянок площею 0,0900 га, на вул. Федорова, 28 та площею 0,0661 на вул. Федорова, 23, та затвердження ціни продажу права оренди, укладення з переможцем договору купівлі-продажу земельних ділянок.
Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 у справі № 5015/5589/11 залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2014.
13.05.2015 Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу звернулися до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради, ТОВ "Українські інвестиційні системи" про визнання недійсним рішення, визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу, договорів оренди землі, договору оренди нерухомого майна (справа № 914/1541/15).
Господарський суд Львівської області рішенням від 05.04.2016 у справі № 914/1541/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2016, визнав недійсним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.09.2007 № 738 "Про затвердження істотних умов для укладення договору купівлі-продажу права оренди, договорів оренди земельних ділянок та об`єкта комунальної власності на вул. І. Федорова, 23, 28, призначених для будівництва і обслуговування готелю"; визнав недійсним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.09.2007 № 815 "Про внесення доповнень у додаток до рішення виконавчого комітету від 14.09.2007 № 738"; визнав недійсними результати аукціону з продажу права оренди земельних ділянок від 05.10.2007, оформлені протоколом від 05.07.2007 № 05.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.05.2015 у справі № 910/28297/14 за позовом ТОВ "Українські інвестиційні системи" до Львівської міської ради, управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, Львівської обласної державної адміністрації про визнання договорів недійсними, застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування збитків у розмірі 19 7478 061,25 грн, позовні вимоги ТОВ "Українські інвестиційні системи" задоволено частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та об`єкта комунальної власності від 15.10.2007, укладений між ТОВ "Українські інвестиційні системи" та Львівською міською радою; визнано недійсними на майбутнє договори оренди землі від 28.11.2007 № Г-481, № Г-482, укладені між ТОВ "Українські інвестиційні системи" та Львівською міською радою; визнано недійсним на майбутнє договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 18.12.2007 № Г-5874-7, укладений між від 18.12.2007 та управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі № 910/28297/14 рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у цій справі скасовано частково в частині визнання недійсними договорів та частково в частині відмови у задоволені позову і прийнято в цій частині інше рішення; зокрема, визнано договори оренди землі № Г-481, № Г-482 від 28.11.2007, договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-5874-7 від 18.12.2007 недійсними з моменту укладення.
Згідно з наказом від 26.01.2011 № 1-С/Д інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області скасувала дозвіл на виконання будівельних робіт № 1/318-10 з будівництва готельного комплексу в умовах регенерації історичного кварталу на ділянках на вул. І. Федорова, 23, 28 з реставрацією та пристосуванням будинку № 28 на вул. І. Федорова у м. Львові під готельні функції, виданий інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області ТОВ "Українські інвестиційні системи" (замовник) та ТОВ "Галицька основа" (генпідрядник); зазначено про вжиття заходів щодо зупинення будівельних робіт із будівництва готельного комплексу в умовах регенерації історичного кварталу на ділянках на вул. І. Федорова, 23, 28 з реставрацією та пристосуванням будинку № 28 на вул. І. Федорова у м. Львові під готельні функції.