ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18492/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з`явився;
відповідача - Тищенка А.В. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Бондарчук В.В.)
від 30.07.2020
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Мартюк А.І., судді: Корсак В.А., Зубець Л.П.)
від 21.10.2020
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп"
до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"
про визнання договору недійсним
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гастел Груп" (далі - ТОВ "Гастел Груп", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", відповідач) про визнання недійсним договору поруки №4С13398И/П від 17.11.2016.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір був укладений товариством під впливом обману, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання вказаного договору недійсним відповідно до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України.
1.3. Позивач стверджує, що відповідач, як недобросовісна сторона правочину, навмисно, з метою виконання плану трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля ПАТ КБ "Приватбанк", ініційованої Національним банком України, ввів в оману позивача про існування у банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитним зобов`язанням попередніх боржників у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом та спонукало позивача до укладення з відповідачем кредитного договору та договорів поруки, зокрема, і оспорюваного.
1.4. У зв`язку з укладенням договору поруки позивач мав намір отримати прибуток за рахунок інших майнових забезпечень основного зобов`язання. Однак, після здійснення погашення заборгованості боржника, в тому числі за рахунок отриманого у банку кредиту, йому не було передано документів, необхідних для реалізації набутих прав за основним зобов`язанням, що унеможливлює отримання прибутку. Відсутність вказаних договорів забезпечення, на переконання позивача, має істотне значення при укладенні кредитного договору та договорів поруки і підтверджує факт обману позивача. За твердженнями позивача, якщо б на момент укладання договору поруки він знав про відсутність даних забезпечень, то не укладав би ані кредитний договір, ані договір поруки.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі № 910/18492/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
2.2. В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції, з мотивами якого погодився й апеляційний господарський суд, зазначив, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про введення його в оману відповідачем, як не доведено позивачем й самого факту обману чи наявності умислу в діях відповідача.
2.3. Рішення судів мотивовані тим, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність у даному випадку одночасно трьох складових: умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявності самого факту обману (ведення в оману позивача). Позивач належними та допустимими доказами не довів наявності умов, які є обов`язковими для визнання договору недійсним на підставі статті 230 Цивільного кодексу України.
2.4. Суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано доказів у підтвердження погодження умов участі позивача у трансформації кредитного портфелю банку, про яку зазначено як у позові, так і в апеляційній скарзі.
2.5. Апеляційний господарський суд зазначив, що укладення оспорюваного кредитного договору позивачем відбулося з метою фінансування своєї поточної діяльності, а укладення договорів поруки - не внаслідок необхідності отримання прибутку від реалізації активів, що передані в забезпечення зобов`язань за кредитами третіх осіб, а у зв`язку із вільним волевиявленням позивача, здійсненого ним в порядку статті 627 Цивільного кодексу України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
3.1. 26.11.2020 ТОВ "Гастел Груп" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 910/18492/19, в якій просило скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. Скаржник визначає підставою касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наявність підстав, передбачених частиною 1 та 3 статті 310 цього Кодексу, а саме:
- суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення про права, інтереси та обов`язки третьої особи, яка не була залучена до участі у справі (пункт 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України);
- суди необґрунтовано відхилили клопотання учасника справи про витребування доказів та про залучення до участі у справі третіх осіб (пункт 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
3.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що наведені позивачем обставини не свідчать про введення його відповідачем в оману щодо обставин, які мають істотне значення при укладенні спірного правочину. Вважає, що доводи касаційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, правильно встановлених судами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
4.2. Касаційне провадження у справі, що переглядається було відкрито на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.