ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 922/3439/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у порядку письмового касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартехінвест"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 (судді: Пушай В. І., Барбашова С. В., Попков Д. О.) у справі
за позовом Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартехінвест"
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 59 759,11 грн,
В С Т А Н О В И В:
1. Фабула справи
1.1. У жовтні 2019 року Харківська місцева прокуратура № 2 (прокурор) в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартехінвест" (далі - ТОВ "Хартехінвест") про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 59 759,11 грн.
1.2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.06.2020 (суддя Новікова Н. А.) у задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 921,00 грн покладено на прокуратуру Харківської області, аргументуючи судове рішення необґрунтованістю позовних вимог у зв`язку із ненаданням доказів того, що у спірний період земельна ділянка була сформована як об`єкт права оренди, що унеможливлює встановлення площі земельної ділянки, а також відсутністю доказів щодо проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, необхідної для визначення розміру заявлених до стягнення сум.
1.3. 26.06.2020 ТОВ "Хартехінвест" подало до суду заяву, в якій просило стягнути з Харківської місцевої прокуратури № 2 на користь товариства судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у сумі 20 000,00 грн, посилаючись на положення статей 123,126,129 Господарського процесуального кодексу України та Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень у справі
2.1. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 стягнуто з Харківської місцевої прокуратури № 2 на користь ТОВ "Хартехінвест" витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 11 000,00 грн.
Суд першої інстанції установив, що відповідачеві надавалася професійна правнича допомога, що підтверджується здійсненням представництва відповідача у судових засіданнях у справі, ознайомленням представника відповідача з матеріалами справи, а також наявними в матеріалах справи відзиву та іншими процесуальними документами, поданими в інтересах відповідача, однак з урахуванням положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги малозначність справи, виходячи з принципів співмірності, розумності та обґрунтованості, суд дійшов висновку про зменшити розміру витрат, які підлягають відшкодуванню.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 у справі скасовано, у задоволенні заяви ТОВ "Хартехінвест" про стягнення з Харківської місцевої прокуратури № 2 судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, у сумі 20 000,00 грн відмовлено, стягнуто з ТОВ "Хартехінвест" на користь прокуратури Харківської області судовий збір за апеляційною скаргою у сумі 2 881,50 грн.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позовна заява подана прокурором в інтересах держави в особі Харківської міської ради, то позивачем у справі є саме Харківська міська рада. Отже, у розумінні вимог частини 2 статті 126 та пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем у зв`язку з розглядом Господарським судом Харківської області справи № 922/3439/19, мають покладатися на Харківську міську раду, а не на Харківську місцеву прокуратуру № 2. У той же час ТОВ "Хартехінвест" просило стягнути витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою саме з прокуратури, а не позивача у справі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020, ТОВ "Хартехінвест" у касаційній скарзі просить її скасувати, а додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 - залишити в силі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункти 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також частину 3 зазначеної норми, вважаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові в частині стягнення судового збору за подання апеляційної скарги з відповідача застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18, постанові від 24.07.2020 у справі № 911/4241/15, у постанові від 01.10.2020 у справі № 910/15191/19.
Так, заявник касаційної скарги наголошує на помилковості висновку суду апеляційної інстанції про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення місцевого суду та, відповідно, покладення витрат зі сплати судового збору на відповідача, оскільки згідно з пунктом 5 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" та висновків Верховного Суду судовий збір не сплачується при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат.
ТОВ "Хартехінвест" у касаційній скарзі також акцентує увагу на необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, від 10.12.2019 у справі № 922/377/19, від 05.02.2020 у справі № 905/998/18, які по суті були застосовані судом апеляційної інстанції.
Скаржник зазначає, що як у справі, яка розглядається, так і в інших справах, в яких позов подано прокурором в інтересах інших осіб, незважаючи на однакове регулювання процесуальним законодавством (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України) порядку стягнення судових витрат, існує різний протилежний судовий підхід при визначенні учасника процесу (прокурор, який подав позов чи орган, в інтересах якого подано позов), з якого мають стягуватися судові витрати, у випадку відмови у задоволенні позову, поданого прокурором, а саме витрати зі сплати судового збору завжди стягуються з прокурора, а витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, стягуються з органу, в інтересах якого було подано позов.
ТОВ "Хартехінвест" зазначило, що покладення судових витрат на особу, в інтересах якої подано позов, є непослідовним і несправедливим, оскільки така особа до суду з позовною заявою не зверталася, проте внаслідок дій прокуратури, які в непоодиноких випадках (як і в справі, яка розглядається) мають завідомо безпідставний характер, особа, в інтересах якої подано позовну заяву, набуває обов`язків щодо сплати судових витрат.
Заявник касаційної скарги зазначає, що згідно із частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
У справі, що розглядається, прокуратура подала завідомо безпідставний позов про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати, оскільки Верховний Суд при розгляді подібних справ неодноразово формулював правову позицію щодо безпідставності та необґрунтованості подібних позовних вимог прокуратури. Отже, оскільки витрати, пов`язані з професійною допомогою адвоката, зумовлені діями саме прокуратури, то з урахуванням статті 129 Господарського процесуального кодексу України такі витрати підлягають стягненню саме з прокуратури, а не Харківської міської ради.
3.2. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права та підтвердження підстав для касаційного оскарження судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
4.2. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання про застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
4.3. Як уже зазначалося, скаржник обґрунтував наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених у пункті 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідністю відступлення у цій справі від висновку застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, від 10.12.2019 у справі № 922/377/19, від 05.02.2020 у справі № 905/998/18, який по суті був застосований судом апеляційної інстанції незважаючи на те, що у постанові не міститься посилань на зазначені постанови Верховного Суду щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката не з прокурора, а з органу, в особі якого подано позов (у цьому випадку Харківської міської ради).
У справі № 922/377/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.04.2019, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019, провадження у справі за позовом прокуратури Харківської області в особі Харківської місцевої прокуратури № 6 в особі Покотилівської селищної ради, закрито. Стягнуто з прокуратури Харківської області в особі Харківської місцевої прокуратури № 6, а також з Покотилівської селищної ради пропорційно по 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Повернуто прокуратурі Харківської області судовий збір, сплачений за платіжним дорученням від 23.01.2019 № 73 у сумі 1 921,00 грн.
Верховний Суд у постанові від 10.12.2019, скасовуючи ухвалу та постанову у справі № 922/377/19 та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, з посиланням, зокрема, на положення статей 45, 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, зазначили, що суди, стягуючи витрати на професійну правничу допомогу адвоката з прокуратури Харківської області в особі Харківської місцевої прокуратури № 6 та Покотилівської селищної ради, не визначились щодо можливості такого стягнення з урахуванням норм процесуального законодавства, а також того, що позов заявлено прокуратурою Харківської області в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради і стороною (позивачем) у справі є саме Покотилівська селищна рада.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не з`ясували питання щодо надання відповідачем належних доказів на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу, а саме доказів на підтвердження виконання послуг, перелік складових наданих послуг, вартість складових наданих відповідних послуг.
У постанові від 05.02.2020 у справі № 905/998/18 Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції по суті позовних вимог, у тому числі зазначив, що, виходячи з положень статей 45, 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, суди не мотивували чому за наявності позивача у справі, а саме Добропільської міської ради, саме з прокуратури Донецької області стягнуто витрати на проведення експертизи.
У постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, на яку також посилався скаржник у касаційній скарзі, частково задовольняючи заяву відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції та стягуючи з Гірської сільської ради витрати на професійну правничу допомогу адвоката, суд касаційної інстанції, керуючись положеннями статей 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що у цьому спорі заступник прокурора Київської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Гірської сільської ради та Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, тобто позивачем є не прокурор, а тому і відповідний розподіл витрат на професійну правничу допомогу відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України повинен здійснюватися з урахуванням належного позивача/позивачів.
4.4. За змістом статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Згідно із частинами 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Як свідчать матеріали справи, що розглядається, Харківська місцева прокуратура № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Хартехінвест" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності.
За змістом частин 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини 3 статті 53 цього Кодексу у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно зі статтями 4, 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 4 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами - особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення.
Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).
Як свідчать матеріали справи, що розглядається, Харківська місцева прокуратура № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Хартехінвест" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, розпорядження якою здійснює Харківська міська рада, яка, у свою чергу, є самостійною юридичною особою.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина статті 53 зазначеного Кодексу).
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 126 зазначеного Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.