ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18286/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Мамалуя О.О., Студенця В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.
за участю представників:
Позивача: Шубака М.І.
Відповідача : Яковенка О.О.
Третьої особи: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020
(головуючий - Ходаківська І.П., судді Владимиренко С.В., Демидова А.М.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020
(суддя Борисенко І.І.)
у справі №910/18286/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська кабельна мережа"
про визнання договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Айлант Сервіс" (далі - ТОВ"Айлант Сервіс", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", відповідач) про визнання недійсним договору поруки № 4У13653 И/П від 16.11.2016 (далі - договір поруки ).
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір поруки № 4У13653 И/П від 16.11.2016, укладений позивачем під впливом обману, з боку відповідача, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним згідно з підстав визначених у ст. 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
При цьому, позивач посилається на те, що відповідач, як недобросовісна сторона правочину, навмисно, з метою виконання плану трансформації (реструктуризації) кредитного портфелю ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк", ініційованої Національним банком України, увів в оману ТОВ"Айлант Сервіс" про існування у відповідача договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями попередніх боржників (зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська кабельна мережа") у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом та спонукав позивача до укладення з відповідачем кредитного договору та договору поруки.
Також позивач зазначає, що відповідач не виконує умови пунктів 8, 10 договору поруки, оскільки останній не мав на меті передавати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань попередніх боржників у вигляді цінних для позивача активів. Крім того, позивач вважає, що відповідач використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір та договір поруки, з метою реалізації плану "трансформації" та ввів позивача в оману, щодо істотних умов договору (якби позивач знав про відсутність забезпечення, він не уклав би з відповідачем договори кредиту та поруки).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська кабельна мережа" (далі - ТОВ "Українська кабельна мережа" .
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020, у позові відмовлено повністю.
5. Судові рішення мотивовано тим, що
- кредитний договір укладений виключно для фінансування поточної діяльності позивача, а укладення оспорюваного договору поруки відбулось не внаслідок отримання кредиту позивачем, а внаслідок вільного волевиявлення сторін;
- доказів укладення даного договору з метою залучення коштів для погашення заборгованості інших юридичних осіб, що є боржниками АТ КБ "Приватбанк" та на виконання плану реструктуризації (трансформації) кредитного портфелю АТ КБ"Приватбанк" матеріали справи не містять;
- жодних посилань на те, що кредитний договір та оскаржуваний договір поруки укладаються з метою отримання прибутку ТОВ"Айлант Сервіс" у вигляді продажу/отримання ним у власність майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у наданих до матеріалів справи документах не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок про це в самих договорах. Не містять відповідні договори і даних щодо такого майна та щодо "так званої трансформації кредитного портфелю банку", про яку йдеться в позовній заяві;
- позивачем не доведено, що представниками АТ КБ "Приватбанк" повідомлялись відомості, які не відповідають дійсності, або що представники банку замовчували обставин, що мали істотне значення для правочину, як не доведено і те, що відповідачем вчинялись певні винні, навмисні дії, що свідчили б про намагання відповідача запевнити позивача про такі властивості й наслідки договору поруки, які насправді наступити не можуть;
- позивачем не доведено обставин, які свідчили б про введення відповідачем позивача в оману, не доведено самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотності значення обставин, щодо яких позивач стверджує про введення його в оману, а відтак вимоги позивача про визнання недійсним договору поруки, на підставі статей 215, 230 ЦК України, задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Касаційна скарга (з урахуванням заяви про усунення недоліків) мотивована наявністю підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
8. Посилаючись на п. 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування положень ст. 230 ЦК України та ст. 165 ГПК України.
9. Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з приписами п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник стверджує, що судові рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. 3 ст. 310 ГПК України. Зокрема, посилається на те, що 17.02.2020 ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання позивача про витребування у Банку доказу - рішення правління Національного банку України № 323/БТ від 05.10.2016; вимоги цієї ухвали Банк не виконав, що призвело до неповноти встановлення всіх обставин справ та позбавило позивача можливості довести ту обставину, що укладення оспорюваного договору поруки та його виконання відбулось згідно з рішенням правління Національного банку України № 323/БТ від 05.10.2016; суд першої інстанції не з`ясував причин невиконання ухвали суду від 17.02.2020, а апеляційний господарський суд залишив поза увагою такі порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Скаржник вважає, що невиконання ухвали суду першої інстанції про витребування документів є порушенням принципу, який закріплений в ст. 18 ГПК України (обов`язковість судового рішення) та зазначає про порушення судами ст. 236 ГПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. Відповідачем подано суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених позивачем у касаційній скарзі, та водночас, вказуючи на законність та обґрунтованість судових рішень у справі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.11.2016 між ТОВ "Айлант Сервіс" (позичальник) та ПАТ "КБ"Приватбанк" (наразі АТ КБ "Приватбанк") укладено кредитний договір № 4А16119Г (далі - кредитний договір), згідно якого позивач отримав кошти у розмірі 2 950 000 000,00 грн для фінансування своєї поточної господарської діяльності з метою отримання прибутку.
12. Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору №4А16119Г від 16.11.2016 термін повернення кредиту - 10.11.2026.
13. Позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 1.1 договору; сплатити відсотки за користування кредитом; повернути кредит в строки/терміни, встановлені договором (п. 2.2.1-2.2.3 кредитного договору ).
14. Згідно з п. 6.1 кредитного договору №4А16119Г від 16.11.2016 цей договір в частині п. 4.4 набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.
15. Відповідно до протоколу № 14/11/2016 від 14.11.2016 загальних зборів учасників ТОВ "Айлант Сервіс", по першому питанню порядку денного було вирішено: укласти з ПАТ КБ "Приватбанк" кредитний договір, ліміт цього кредитного договору 2 950 000 000,00 грн.
16. Відповідно до техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 15.11.2016 та заявки на отримання кредиту від 15.11.2016, що були надані ТОВ "Айлант Сервіс" АТ КБ "Приватбанк", метою кредитування ТОВ "Айлант Сервіс" є фінансування поточної діяльності.
17. 16.11.2016 між ТОВ "Айлант Сервіс" (поручитель) та АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки №4У13653И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Українська кабельна мережа" своїх зобов`язань за Кредитними договорами (п. 1 договору поруки).
18. Відповідно до п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
19. Згідно з п. 4 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
20. Згідно з п. 5 договору поруки у випадку невиконання боржником обов`язку п. 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання.
21. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора, впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п. 5 цього договору (п. 6 договору поруки).
22. Відповідно до п. 7 договору поруки у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках. Договірне списання оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.
23. Згідно з п. 8 договору поруки до поручителя, який виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договорами застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.
24. Відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5-ти робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.
25. Судами встановлено, що позивачем до матеріалів справи надано платіжні доручення №20 від 17.11.2016, в якому у графі "призначення платежу" вказано - виконання зобов`язання по кредитному договору від 09.10.2013 №4У13653И відповідно до договору поруки №4У13653И/П від 16.11.2016; сума грошових коштів - 328097767,13 грн, платіжне доручення №21 від 17.11.2016, в якому у графі "призначення платежу" вказано - виконання зобов`язання по кредитному договору від 11.10.2013 №4У13654И відповідно до договору поруки №4У13653И/П від 16.11.2016; сума грошових коштів - 189412828,85 грн, а також, платіжне доручення №22 від 17.11.2016, в якому у графі "призначення платежу" вказано - виконання зобов`язання по кредитному договору від 17.02.2014 №4У14131И відповідно до договору поруки №4У13653И/П від 16.11.2016; сума грошових коштів - 54882602,70 грн.
Позиція Верховного Суду
26. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України, слід закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, виходячи з наступного.
27. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Касаційне провадження у справі відкрито, згідно з пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, які визначають, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
29. Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно зазначити таке.
30. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судові рішення у даній справі прийнято з порушенням положень статті 230 ЦК України, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми у подібних правовідносинах відсутній.
31. Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
32. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).
33. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
34. Здійснюючи касаційне провадження у даній справі колегією суддів Касаційного господарського суду встановлено, що Верховним Судом у касаційному порядку переглядалася справа № 910/60/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенак", про визнання недійсним договору поруки № 4Т13585И/П, укладеного 08.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" і Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк".
35. Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору поруки №4Т13585И/П від 08.11.2016 у справі № 910/60/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" стверджувало, що оспорюваний договір поруки № 4Т13585И/П від 08.11.2016 укладений позивачем під впливом обману, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним, на підставі статті 230 ЦК України. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" посилалось на те, що відповідач, як недобросовісна сторона правочину, навмисно, з метою виконання плану трансформації (реструктуризації) кредитного портфелю Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", ініційованої Національним банком України, увів в оману Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" про існування у відповідача договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями попередніх боржників (зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенак") у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом та спонукав позивача до укладення з відповідачем кредитного договору та договору поруки. Позивач, окрім того, зазначав, що відповідач не виконує умови пунктів 8, 10 договору поруки, що свідчить про те, що останній не мав на меті передавати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань попередніх боржників у вигляді цінних для позивача активів. Вважає, що відповідач використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір та договір поруки з метою реалізації плану "трансформації" та ввів позивача в оману щодо істотних умов договору.
36. В ході розгляду справи № 910/60/20 судами було установлено, що: рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті", оформленим протоколом № 30/10/2016-1 від 30.10.2016, вирішено укласти з Акціонерним товариством "КБ "Приватбанк" кредитний договір; з техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 24.10.2016, заявки на отримання кредиту від 24.10.2016 вбачається, що метою кредитування та цільовим призначенням позики є фінансування поточної діяльності підприємства. При цьому, заявка на отримання кредиту від 24.10.2016 не містить посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами, на договори поруки, які позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку (в тому числі за оспорюваним договором); жоден пункт кредитного договору № 4Л16028Г від 31.10.2016 не містить умов про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки № 4Т13585И/П від 08.11.2016; позивачем не доведено, що представниками Акціонерного товариства "Комерційного банку "Приватбанк" повідомлялись позивачу відомості, які не відповідають дійсності або що представники банку замовчували обставини, що мали істотне значення для правочину (відсутність забезпечення виконання зобов`язань позичальника за відповідними кредитними договорами); недоведення позивачем вчинення відповідачем винних, навмисних дій, які свідчили про намагання останнього запевнити позивача про такі наслідки договору поруки № 4Т13585И/П від 08.11.2016, які насправді наступити не можуть.
37. Враховуючи встановлені обставини та застосовуючи положення статті 230 ЦК України, суди у справі № 910/60/20 відмовили у задоволенні позовних вимог. Судові рішення залишені без змін постановою Верховного Суду від 02.12.2020.
38. Крім того, за подібних правовідносин Верховним Судом, 16.02.2021, було розглянуто справу № 910/18703/19. У вказаній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсним договору поруки від 20.10.2016 № 4М14102И/П, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд". Звертаючись з позовом у цій справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" вказувало на те, що оспорюваний договір поруки від 20.10.2016 № 4М14102И/П укладений позивачем під впливом обману, з боку відповідача, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним, з підстав визначених у ст. 230 ЦК України. При цьому, позивач, обґрунтовуючи позов, посилався на ті ж самі обставини, за яких укладено оспорений договір, що і у справі № 910/60/20.Судами у справі № 910/18703/19 було встановлено ті ж самі фактичні обставини справи, що і в справі № 910/60/20, з матеріально правовим обґрунтуванням, як і у справі № 910/60/20. Зважаючи на встановлене, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 у справі №910/18703/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020, у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення обґрунтовано тим, що позивачем не доведено обставин, які свідчили б про введення відповідачем позивача в оману, не доведено самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотності значення обставин, щодо яких позивач стверджує про введення його в оману.