Постанова
Іменем України
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа №1-5/11
провадження № 51-217 ск 21
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Ємець О.П., розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Опалько О.М. на вирок Любашівського районного суду Одеської області від 20 січня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року,
встановив:
Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 20 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортним засобам на строк 3 роки.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 КПК.
Згідно із положеннями ст. 350 КПК 1960 року у касаційній скарзі, крім іншого, зазначається вказівка на те, в чому полягає незаконність судових рішень та доводи на її обґрунтування, а також прохання особи, яка подає касаційну скаргу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування оскаржуваних рішень касаційним судом є: істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав для скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 КПК 1960 року.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисником не зазначено конкретних порушень, яких допустилися суди при розгляді справи та які були б обов`язковою умовою для скасування оскаржуваних судових рішень з підстав, передбачених ст. 398 КПК 1960 року. В той же час, зі скарги вбачається, що скаржник посилається на неповноту й однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК 1960 року, просить дати доказам по справі іншу оцінку, ніж ту яку їм надали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Крім того, захисник Опалько О.М. зазначає, що оскільки його підзахисний не володіє мовою, якою ведеться судочинство, судами першої та апеляційної інстанції було порушено його право на захист, проте як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, засуджений ОСОБА_1 не заявляв жодних клопотань щодо призначення йому перекладача, а тим більше він є громадянином України та неодноразово звертався до суду з клопотаннями, викладеними на державній мові, що свідчить про володіння ним українською мовою.