Постанова
Іменем України
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 500/3490/13-к
провадження № 51-599 км 17
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Кузнєцова С.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Маркова О.С. ( в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 грудня 2014 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013170300000028, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Братськ Іркутської області Російської Федерації, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 10 квітня 2006 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ч.2 ст.190, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, 18 листопада 2009 року звільнений від відбування покарання умовно-достроково на строк 2 роки 11 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 грудня 2014 року ОСОБА_1 засуджено за:
- ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна.
- п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі із конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією майна.
Вирішено цивільні позови, а також питання про судові витрати у провадженні.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року вирок місцевого суду змінено, постановлено ОСОБА_1 вважати засудженим за: ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна; за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України пом`якшено покарання до 15 років позбавлення волі із конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією майна.
На підставі ч.5 ст.72 КК України ( в редакції Закону №838-VІІІ від 26.11.2015) ОСОБА_1 зараховано у строк покарання періоди попереднього ув`язнення: з 02.06.2013 по 21.04.2015, з 20.04.2016 по 30.08.2016, з 24.03.2017 по 17.08.2017, з 04.07.2018 по 10.12.2019 - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а періоди з 22.04.2015 по 19.04.2016, з 31.08.2016 по 23.03.2017, з 18.08.2017 по 03.07.2018 - з розрахунку один день за день.
В решті вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, 01 травня 2013 року близько 23:00 год., діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, проник до будинку АДРЕСА_2, звідки викрав майно, належне ОСОБА_2, на загальну суму 6 500 грн.
Також, 12 травня 2013 року близько 19 год. 20 хв., ОСОБА_1 діючи умисно, повторно, з корисних мотивів, пошкодивши вікно, проник до вищеназваного будинку, звідки намагався викрасти майно належне ОСОБА_3, а саме грошові кошти у сумі 300 доларів США, що за офіційним курсом на момент кримінального правопорушення складало 2 445 грн., однак злочинний намір не довів до кінця, оскільки був виявлений господаркою будинкуОСОБА_4 та втік із місця злочину.
Крім того, 01 червня 2013 року о 22 год. 30 хв., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою заволодіння майном ОСОБА_3 шляхом вчинення розбійного нападу, а також з метою умисного вбивства останньої з корисливих мотивів, перебуваючи у будинку АДРЕСА_2, де, реалізуючи свій умисел, заздалегідь заготовленим кухонним ножем наніс ОСОБА_3 тридцять одне колото-різане поранення, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпіла померла на місці, після чого заволодів її майном на загальну суму 15 730 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення та закрити кримінальне провадження.
Вказує, що кваліфікація дій за ч.4 ст.187 та п.6 ч.2 ст.115 КК України є неправильною, оскільки речей потерпілої у нього не було, а тому не доведено корисливий мотив. Висновки судів про його винуватість ґрунтуються на недопустимих доказах, а саме: протоколах затримання та слідчого експерименту, оскільки такі отримані внаслідок застосування працівниками поліції недозволених методів слідства. Вважає, що докази у справі зібрані з порушенням КПК України, тому суд повинен був направити справу на додаткове розслідування.
Зазначає, що ні під час досудового слідства, ні в ході судового розгляду йому не роз`яснено право на суд присяжних. Вважає, що місцевий суд розглянув справу одноособово, так як відсутнє рішення присяжних.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції проігнорував клопотання про повторне дослідження доказів та їх не дослідив.
Резолютивну частину ухвали апеляційного суду було проголошено 10.12.2019 року, а повний текст 17.12.2019 року, однак дату постановлення зазначено 10.12.2019 року, тобто 7 днів не зараховано у строк попереднього ув`язнення.
Крім того, апеляційний суд погіршив стан засудженого тому, що у попередніх ухвалах, які були скасовані касаційним судом строк попереднього ув`язнення було зараховано у більшому розмірі.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений та захисник в суді касаційної інстанції вимоги скарги підтримали та просили задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні, посилаючись на безпідставність доводів скарги засудженого, заперечив проти її задоволення.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
Перевіряючи доводи касаційної скарги засудженого, Суд виходить з фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Доводи ОСОБА_1 про неправильну кваліфікацію його дій за ч.4 ст.187 та п.6 ч.2 ст.115 КК України, оскільки речей потерпілої у нього не було, а тому не доведено корисливий мотив, не заслуговують на увагу.
Вчинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв`язку з цим матеріальні блага, уникнути матеріальних витрат або досягти іншої матеріальної вигоди. Сукупність злочинів матиме місце в тому випадку, коли винний вчиняє умисне вбивство під час нападу або зразу ж після нього з метою заволодіння або утримання майна. За таких обставин вчинене слід кваліфікувати як умисне вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК) та розбій (ч. 4 ст. 187 КК).
Відповідно до вироку встановлено, що ОСОБА_1, переслідуючи ціль на неповернення компенсації в сумі 1000 доларів США, за раніше викрадене у потерпілої ОСОБА_3 майно, а також з метою заволодіння її матеріальними цінностями, в ніч події, прибув до домоволодіння ОСОБА_3, де, реалізуючи свій умисел, заздалегідь заготовленим кухонним ножем наніс останній тридцять одне колото-різане поранення, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпіла померла на місці, після чого заволодів її майном (золотим ланцюжком, двома золотими каблучками та мобільним телефоном) на загальну суму 15 730 грн.