Постанова
Іменем України
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 265/4893/17
провадження № 51-1264км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Богославця М.М. на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 липня 2019 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 28 січня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Маріуполя Донецької області,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених частиною 4 статті 152, частинами 1 та 2 статті 156 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Згаданим вироком ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за частиною 4 статті 152 КК - на строк 10 років, за частиною 1 статті 156 КК - на строк 1 рік, за частиною 2 статті 156 КК - на строк 7 років, а за сукупністю злочинів на підставі статті 70 КК остаточно - на строк 14 років.
2. За обставин, детально викладених у вироку, суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 скоїв у 2017 році в м. Маріуполі ряд злочинів проти статевої недоторканості, а саме:
- 14 березня о 14:45 в під`їзді будинку АДРЕСА_2 з погрозою застосування фізичного насильства він вчинив розпусні дії сексуального характеру щодо ОСОБА_2, яка не досягла шістнадцятирічного віку;
- 13 квітня о 15:00 в під`їзді будинку на АДРЕСА_3, погрожуючи ножем, він вчинив розпусні дії сексуального характеру щодо малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ;
- 19 квітня о 13:15 в під`їзді будинку на АДРЕСА_1, погрожуючи канцелярським ножем, він вчинив щодо малолітньої ОСОБА_6 дії сексуального характеру, пов`язані з оральним проникненням в її тіло з використанням геніталій.
3. Донецький апеляційний суд ухвалою від 28 січня 2020 року вирок суду першої інстанції змінив, виключив з мотивувальної частини докази, а саме: протокол пред`явлення особи для впізнання від 20 квітня 2017 року за участю неповнолітніх свідків ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а також протокол слідчого експерименту за участю неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 від 31 травня 2017 року, як недопустимі. У решті вирок залишив без змін.
Вимоги і доводи в касаційній скарзі
4. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
5. На обґрунтування своїх вимог захисник стверджує, що наявними у справі доказами не доведено винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а висновки суду ґрунтуються на недостовірних показаннях малолітніх потерпілих, які були введені в оману органами досудового слідства при проведенні слідчих дій без участі психолога.
6. Звертає увагу на те, що ОСОБА_7, яка брала участь у слідчих діях як психолог, згодом була відсторонена від справи через те, що не мала спеціальної освіти.
7. Вважає недопустимим доказом результати слідчого експерименту за участю засудженого, оскільки цю слідчу дію було проведено під загрозою фізичної розправи і психічним тиском з боку органу досудового розслідування (що належним чином не перевірено і залишено без обґрунтованого реагування), а призначений захисник належним чином не виконував своїх обов`язків.
8. На думку захисника, діяння засудженого неправильно кваліфіковані за частиною 4 статті 152 КК як зґвалтування, оскільки він не мав статевих зносин із жодною з потерпілих. Кваліфікацію за частиною 1 статті 156 КК він вважає зайвою.
Позиції учасників судового провадження
9. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
10. Захисник підтримав свою скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити.
11. Прокурор, що представляв державне обвинувачення під час касаційного розгляду, заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту, просив залишити судові рішення без зміни, вважаючи їх законними та обґрунтованими.
Оцінка Суду
12. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану скаргу належить залишити без задоволення на таких підставах.
13. Згідно із частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього ж Кодексу.
14. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
15. Суд нагадує, що касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
16. У результаті касаційного перегляду встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до статті 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття рішення.
17. В основу обвинувального вироку місцевий суд обґрунтовано поклав показання допитаних з дотриманням вимог статті 226 КПК у судовому засіданні неповнолітніх потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 таОСОБА_6 . Також суд оцінив у сукупності з іншими наявні у справі письмові докази, зокрема висновки судових експертиз та протоколи слідчих дій, зміст яких детально відображено у вироку.
18. Як видно з касаційної скарги, сторона захисту не оспорює доказів, які доводять факт вчинення кримінально караних діянь щодо всіх потерпілих, однак вважає помилковими показання неповнолітніх про те, що злочини вчинив саме ОСОБА_1, а не інша схожа на нього особа.
19. Захист наполягає на тому, що протоколи впізнання та протоколи слідчих експериментів з неповнолітніми потерпілими слід визнати недопустимими доказами через проведення цих слідчих дій за участю психолога, компетенція якого не підтверджена.