| |
| |
Постанова
Іменем України
15 лютого 2021 року
м. Київ
справа №395/ 773/18
провадження № 51-1829км20
ПЕРША СУДОВА ПАЛАТА
КАСАЦІЙНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ВЕРХОВНОГО СУДУ у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Антонюк Н.О., Бущенка А.П., Голубицького С.С., Короля В.В.,
Лагнюка М.М., Макаровець А.М., Маринича В.К., Марчук Н.О.,
Огурецького В.П., Стефанів Н.С., Яновської О.Г.,
за участю секретаря
судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Кулаківського К.О.,
розглянула касаційну скаргу прокурора на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 січня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017120220000647, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ,
засудженого за ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України (далі - КК).
ЗМІСТ ОСКАРЖЕНИХ СУДОВИХ РІШЕНЬ І ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ
ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ
Вироком Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2019 року затверджено угоду про примирення, укладену між потерпілою ОСОБА_2, її представником Павліченком О.І. та обвинуваченим ОСОБА_1 і його захисником Яушевим В.В.
Цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 119 КК, та призначено йому покарання, узгоджене сторонами, у виді обмеження волі на строк 1 рік, а також на підставі ст. 75 КК звільнено останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено певні обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Перший заступник прокурора Кіровоградської області, не погодившись із вироком, яким затверджено угоду про примирення, оскаржив його в апеляційному порядку на підставі порушення судом першої інстанції загальних засад кримінального провадження. Вказував на необґрунтованість рішення про затвердження угоди, за умовами якої сторонами було узгоджено покарання, не передбачено санкцією ч. 1 ст. 119 КК, що потягло неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29 січня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора у зв`язку з тим, що останнім усупереч положенням п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК оскаржено судове рішення на підставах, на яких він не може його оскаржити.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 17 листопада 2017 року, перебуваючи на проїзній частині навпроти будівлі, розташованої на вул. Соборності, 227/7 у м. Новомиргороді, за обставин, викладених у вироку, під час конфлікту з ОСОБА_3 проявив злочинну недбалість та, не передбачаючи суспільно небезпечних наслідків своїх дій у вигляді заподіяння потерпілому смерті, відштовхнув останнього від себе, внаслідок чого той впав та отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ВИМОГИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ І УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ЇЇ ПОДАЛА
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що апеляційний суд, відмовляючи прокурору у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на вирок щодо ОСОБА_1, не звернув уваги на порушення судом першої інстанції загальних засад кримінального провадження. Зокрема, залишив поза увагою те, що суд першої інстанції необґрунтовано затвердив угоду про примирення між потерпілою ОСОБА_2, її представником та обвинуваченим ОСОБА_1 і його захисником, оскільки за умовами цієї угоди сторонами було узгоджено покарання, яке не передбачено санкцією ч. 1 ст. 119 КК, внаслідок чого неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність при призначенні покарання. Крім того, вказує, що угоду про примирення укладено без урахування висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року, за змістом якого свою волю про примирення з обвинуваченим може виразити лише особа, якій безпосередньо завдано шкоду, що є неможливим у разі смерті останньої та визнання у провадженні потерпілою особу, яка набрала такого статусу на підставі ч. 6 ст. 55 КПК. Прокурор вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ПІДСТАВИ ДЛЯ ПЕРЕДАЧІ СПРАВИ НА РОЗГЛЯД ПАЛАТИ
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду зазначене провадження на підставі ч. 1 ст. 434-1 КПК передано на розгляд Палати для вирішення питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові колегії суддів цієї ж Палати від 13 листопада 2018 року у справі № 367/3872/17, (провадження № 51-3205км18), у якому йдеться про те, що, враховуючи вимоги засади диспозитивності (ст. 26 КПК) і те, що п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК та ч. 4 ст. 399 КПК чітко регламентують питання спеціальних підстав для оскарження прокурором вироку за угодою про примирення, а також підстав та порядку відмови у відкритті провадження апеляційним судом (у тому числі й у випадках оскарження вироків за угодами), застосування положень ч. 6 ст. 9 КПК для розширення можливостей оскарження прокурором вироку на підставі угоди про примирення виключається.
Також, за змістом судового рішення на вирішення палати поставлені такі питання: чи має вирок суду на підставі угоди про примирення відповідати не тільки спеціальним вимогам до таких вироків, але й загальним вимогам до судових рішень щодо законності, та чи зобов`язаний суд, який затверджує угоду, перевіряти її на відповідність вимогам закону? Чи має прокурор право на апеляційне оскарження такого вироку в разі затвердження судом угоди, умови якої не відповідають нормам КПК та КК, на підставі загальних засад кримінального провадження, як це передбачено ч. 6 ст. 9 КПК?
ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу.
Іншим учасниками повідомлено про час та місце розгляду кримінального провадження в касаційному порядку, проте в судове засідання вони не прибули, що не перешкоджає розгляду.
МОТИВИ СУДУ
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, Перша судова палата дійшла такого.
Щодо підстав передачі провадження на розгляд палати
Відповідно до ч. 2 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.
Згідно з ч. 7 ст. 474 КПК суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону і відмовляє у її затвердженні в разі недотримання цих вимог.
Судова практика також дотримується такої позиції. Зокрема, у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року № 13 "Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод" йшлося про те, що домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних засад призначення покарання, а у п. 21 зазначено, що вирок, яким затверджено угоду, має відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків, визначеним ст. 374 КПК, із урахуванням особливостей, передбачених ст. 475 КПК.
Отже, судова палата погоджується з тим, що суд зобов`язаний перевіряти угоду на відповідність її не тільки спеціальним нормам, що стосуються укладання угод, а й іншим нормам КПК та КК, однак не згодна з тим, що в разі невиконання цього обов`язку судом у прокурора виникає право на оскарження вироку на підставі угоди про примирення.
Таким чином, підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові колегії суддів Першої палати Касаційного кримінального суду від 13 листопада 2018 року у справі № 367/3872/17, (провадження № 51-3205км18) немає.
Щодо доводів касаційної скарги
За змістом засади диспозитивності сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 26 КПК), а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ч. 3 ст. 26 КПК).
З огляду на вказані положення у випадку ініціювання сторонами вирішення правового спору між ними самостійно через укладення угоди в порядку, визначеному главою 35 КПК, дії суду обмежуються відповідним бажанням сторін.
Послідовно забезпечуючи реалізацію вимог засади диспозитивності, законодавець виділив в окремій нормі КПК особливості апеляційного оскарження судових рішень на підставі угод, що передбачає звуження меж вимог, які можуть ставити в апеляції суб`єкти оскарження.