УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 581/489/14-к
провадження № 51-2934км20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Голубицький С.С.,
Яновська О.Г.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Матюшева О.В.,
захисники Величко А.М.(в режимі відеоконференції),
Собина П.М. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Собини П.М. на ухвалу Сумського апеляційного суду від 20 травня 2020 року у кримінальній справі стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає в АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Собина П.М., посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий апеляційний розгляд.
На обґрунтування своєї вимоги захисник посилається на те, що порушено право засудженого на захист, незважаючи на клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з карантином до відновлення автобусного сполучення смт Липова Долина - м. Суми, апеляційний перегляд проведено за відсутності захисника, участь якого відповідно до ст. 45 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК України 1960 року) є обов`язковою внаслідок наявності у ОСОБА_1 психічного захворювання.
Стверджує, що сторона захисту не отримувала змінену апеляцію прокурора, а тому не була обізнана про те, що питання про погіршення становища засудженого вже не ставиться.
Стверджує про недопустимість окремих доказів (висновків експертиз) через те, що при винесенні постанов про призначення експертиз обвинувачений був ознайомлений після їх проведення без участі захисника, був позбавлений можливості ставити питання чи надати пояснення, а експерт - врахувати чи спростувати обґрунтованість доводів обвинуваченого. Водночас суд безпідставно не врахував висновки судово-автотехнічної експертизи від 20 травня 2013 року, згідно з якою не встановлено причинного зв`язку між діями обвинуваченого та дорожньо-транспортною пригодою (далі-ДТП). Вважає, що всівраховані судом докази суперечливі, не зрозуміло чому суд узяв до уваги одні докази та не врахував інші.
Указує, що суд у вироку зазначив про ймовірне порушення Правил дорожнього руху (далі - ПДР) пішоходом ОСОБА_2, проте хоча й не встановив причинного зв`язку між цим ймовірним порушенням та ДТП, однак мав визначити ступінь вини потерпілого.
Зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги на порушення, допущені судом першої інстанції, залишив поза увагою відповідні доводи сторони захисту та не виконав вказівки, надані при попередньому апеляційному розгляді, оскільки відсутня чітка позиція суду щодо порушення потерпілим ПДР, хоча в попередній ухвалі вказувалось на необхідність усунути суперечності та дати оцінку діям потерпілого щодо відповідності вимогам ПДР.
Вказує, що апеляційний суд послався в ухвалі на ст. 95 КПК 2012 року, хоча справа розглядалася за КПК 1960 року.
Вважає, що апеляційний суд порушив принцип змагальності, оскільки розглянув провадження за відсутності засудженого та захисників, які неодноразово в своїх заявах повідомляли про бажання брати участь в апеляційному перегляді справи; планували, але були позбавлений можливості, зокрема, подати доповнення до апеляційної скарги, заявити клопотання про додатковий допит експерта.
Зміст оскаржуваних судових рішень та обставини у кримінальній справі, встановлені судами
За вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено, стягнуто на її користь з ОСОБА_1 28 442 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 200 000 грн - моральної шкоди та 3456 грн - витрат на правову допомогу.
За ухвалою Сумського апеляційного суду від 20 травня 2020 року апеляцію прокурора Середино-Будського відділу Шосткинської місцевої прокуратури Ситника Р.Г. задоволено, апеляції захисника Величко В.О., заступника прокурора Сумської області Галаєва Р.М.-Ш. залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - змінено в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову.
Призначено ОСОБА_1 покаранняза ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 10 272 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 200 000 грн - моральної шкоди та 3456 грн - витрат на правову допомогу.
Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на показання ОСОБА_1 як обвинуваченого від 30 травня 2011 року та 05 червня 2012 року.
В іншій частині вирок суду залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 11 липня 2010 року близько 23:00 рухався автодорогою сполученням смт Липова Долина - с. Побиванка в напрямку с. Побиванка наавтомобілі ВАЗ 21072 (д.н.з. НОМЕР_1 ), яким він керував за дорученням, на відстані 1,3 м від правого краю проїзної частини, зі швидкістю в межах 70-90 км/год, але не менше 66,8 км/год, (більш точну швидкість не встановлено). Неподалік с. Побиванка ОСОБА_1 помітив попереду зустрічний вантажний автомобіль, який рухався при включеному дальньому світлі фар, та перемкнув світло фар свого автомобіля на ближнє, що зробив і зустрічний автомобіль. Перебуваючи на відстані близько 300 м від зустрічного автомобіля, ОСОБА_1 попереду свого автомобіля на проїзній частині своєї смуги руху раптово помітив людину - ОСОБА_6 та застосував екстрене гальмування, при цьому, автомобіль з заблокованими колесами подолав відстань 25 м. В цей момент об`єктивна видимість перешкоди складала 39,9 м, а видимість дороги 30,1 м. ОСОБА_1, маючи можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом виконання вимог ПДР, перевищуючи допустиму швидкість руху, яка не повинна перевищувати 59,4 км/год за умови об`єктивної видимості дороги, не зміг зупинити автомобіль при необхідності вчасного виявлення небезпеки для руху, яку він був об`єктивно спроможній виявити та необхідності застосування своєчасного гальмування і в результаті цього відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_6 .
З технічної точки зору в діях водія автомобіля ВАЗ 21072 вбачаються невідповідність вимогам пункту 12.2 та пункту 12.3 ПДР, які знаходяться в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП) та наслідками, що настали.
Внаслідок ДТПпішохід ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. у виді травми голови з лінійним переломом правої виличної та тім`яної кісток та крововиливами в м`яких тканинах з боку кісток черепа, над твердою та під м`якими мозковими оболонками в правій лобній та обох тім`яних долях; травми хребта з переломом тіла 8 грудного хребця з повним переривом спинного мозку; травми грудної клітки із забоєм обох легень і крововиливом в плевральній порожнині, а також легкі та середньої тяжкостітілесні ушкодження. Від отриманих ушкоджень ОСОБА_6 незабаром помер.
Позиції інших учасників судового розгляду щодо поданої касаційної скарги
Захисники у засіданні суду касаційної інстанції підтримали касаційну скаргу, прокурор частково підтримала доводи касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Доводи про однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінальної справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України1960 року і на які є посилання в касаційній скарзі, були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції та не є відповідно до положень ч. 1 ст. 398 цього Кодексу предметом дослідження та перевірки касаційним судом. При розгляді доводів, наведених у касаційній скарзі, Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням підстав для скасування або зміни судових рішень, визначених у ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, касаційний розгляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону.
Доводи у касаційній скарзі про те, що внаслідок проведення апеляційного перегляду справи за відсутності захисника, участь якого відповідно до ч. 1 ст. 45 КПК України 1960 року є обов`язковою у зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 психічного захворювання, порушено право засудженого на захист, є безпідставними.