ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 757/46774/17
провадження № 61-849св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк",
відповідач - ОСОБА_1,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року, ухвалене у складі судді Матійчук Г. О., та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада
2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Яворського М. А.,
Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") звернулося із позовом до ОСОБА_1 про визнання трудового договору фіктивним.
В обґрунтування позову вказувало, що 8 травня 2009 року ПАТ "ВіЕйБі Банк" винесено наказ № 269-п про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду національного директора з продажів, а 16 листопада 2009 року - наказ № 866-п, яким переведено ОСОБА_1 на посаду національного директора з продажів РБ. Відповідно до даних наказів ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад у розмірі 31 500 грн та індивідуальну надбавку у розмірі 13 500 грн, що разом складає 45 000 грн.
Вказувало, що 1 жовтня 2014 року головою правління ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 укладено трудовий договір, за умовами якого відповідача прийнято на посаду національного директора з продажів РБ зі щомісячною оплатою праці у розмірі 45 000 грн та додатковою заробітною платою -
270 000 грн.
Позивач зазначав, що жодного наказу на підставі трудового договору
від 1 жовтня 2014 року банк не видавав і ОСОБА_1 продовжував виконувати роботу на підставі трудового договору, оформленого наказами
№ 269-п від 18 травня 2009 рок та № 866-п від 16 листопада 2009 року, тому вважає, що метою укладення останнього трудового договору є незаконне отримання ОСОБА_1 заробітної плати та трудового (страхового) стажу, тому позивач вважає даний договір фіктивним.
З урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати трудовий договір
від 1 жовтня 2014 року, укладений ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1, фіктивним і застосувати правові наслідки фіктивного правочину.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наслідками укладення трудового договору є виникнення трудових відносин між сторонами, а саме прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду національного директора з продажів РБ, виконання ним визначених обов`язків, та, зокрема, оплати праці роботодавцем. Позивач не надав суду доказів того, що фактично ОСОБА_1 не був допущений до роботи і не виконував передбачені договором та посадовою інструкцією обов`язки. Врахувавши настання передбачених трудовим договором правових наслідків, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність ознак фіктивності в укладеному між сторонами трудовому договорі.
Також суд першої інстанції зазначив, що правові відносини щодо трудового договору регулюються трудовим законодавством України, в тому числі
КЗпП України, тому оспорюваний трудовий договір не підлягає визнанню фіктивним, відповідно до норм ЦК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М. А. залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 червня
2018 року - без змін.
Апеляційний суд зазначив, що, встановивши наявність між сторонами договору трудових правовідносин, які регулюються нормами трудового й спеціального законодавства, та факт укладення цього договору саме у зв`язку з існуванням трудових правовідносин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що укладений договір не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, на який поширюються передбачені нормами статей 203, 215 цього Кодексу загальні вимоги щодо чинності правочину та який може бути визнаний недійсним із передбачених ЦК України підстав із застосуванням наслідків недійсності правочину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2019 року уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіна М. А.звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 червня
2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що трудові відносини між ОСОБА_1 і ПАТ "ВіЕйБі Банк" тривали
з 18 травня 2009 року до 4 лютого 2015 року. Заявник вказує, що у трудовій книжці відповідача відсутній запис про початок роботи (прийняття працівника на посаду) відповідно до трудового договору від 1 жовтня 2014 року.
Судами попередніх інстанцій, на думку заявника, не враховано, що пункт
6.10 трудового договору визначає цей договір підставою для видання наказу про прийняття працівника на роботу, однак жодного наказу внаслідок укладення цього договору видано не було.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У жовтні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 8 травня 2009 року ПАТ "ВіЕйБі Банк" видано наказ № 269-п, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду національного директора з продажів.
З наказу ПАТ "ВіЕйБі Банк" № 866-п від 16 листопада 2009 року суди встановили, що ОСОБА_1 переведено на посаду національного директора з продажів РБ.
1 жовтня 2014 року ПАТ "ВіЕйБі Банк" уклало з ОСОБА_1 трудовий договір, відповідно до умов якого його прийнято на роботу на посаду національного директора з продажів РБ.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М. А. на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.