Постанова
Іменем України
23 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 658/2068/17
провадження № 61-20649св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - Каховська міська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 18 червня 2019 року у складі судді Терещенко О. Є. та постанову Херсонського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скаргиОСОБА_2 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 18 червня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Мироненко В. В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Каховська міська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 - мати позивачів та відповідача. При зверненні до Каховської міської державної нотаріальної контори з метою прийняття спадщини, позивачі дізнались, що 10 червня 2016 року за життя спадкодавця, ОСОБА_4 були укладені договори дарування житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на користь відповідача.
Представник позивачів вказує, що з 2006 року їх мати хворіла на тяжкі хронічні захворювання, вона пам`ятала події десятирічної давнини, але не могла пам`ятати події минулого дня, а тому вважають, що договори від 10 червня 2016 року було укладено у період перебування ОСОБА_4 у стані, при якому вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла ними керувати, а також під впливом психологічного тиску з боку відповідача.
З урахуванням викладених обставин представник позивачів просив суд визнати недійсними договори дарування житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 10 червня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 18 червня 2019 року позовні вимоги залишені без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі не надали належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження своїх доводів про те, що в момент укладання договору дарування ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 18 червня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У листопаді 2019 року від ОСОБА_2 на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 18 червня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
24 грудня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, щозгідно свідоцтва про право власності ОСОБА_4 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, а також на підставі державного акту ЯБ 078440 від 10 грудня 2004 року - на земельну ділянку, площею 0,0313 га, розташовану за вказаною адресою, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку.
10 червня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладені договори дарування вказаного житлового будинку та земельної ділянки, які посвідчені нотаріально відповідно до реєстраційних записів № 531, 532.
За змістом цих правочинів, сторони стверджували, що волевиявлення є вільним і усвідомленим, відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальним домовленостям сторін та дійсним намірам сторін створити для себе юридични наслідки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з частиною п`ятою статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.