Постанова
Іменем України
22 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 2-6739/09
провадження № 61-12186св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю "Глобальна система тренінгів" - "GST", ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Глобальна система тренінгів" - "GST", ОСОБА_4 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - СПД - ФОП ОСОБА_2 ), товариства з обмеженою відповідальністю "Глобальна система тренінгів" - "GST" (далі - ТОВ "Глобальна система тренінгів"), ОСОБА_4 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що у червні 2008 року вона дізналась про існування програми інвестування ТОВ "Глобальна система тренінгів" - "GST" під керівництвом американського міліонера ОСОБА_4 . Вирішивши прийняти участь в інвестуванні проектів цієї компанії, вона неодноразово вносила грошові кошти у касу СПД - ФОП ОСОБА_2, які загалом склали 82 804,34 дол. США
Після того, як у засобах масової інформації з`явилися повідомлення про шахрайські дії, вона вимагала від СПД - ФОП ОСОБА_2 повернути внесенні нею грошові кошти, а остання визнала, що гроші нею ТОВ "Глобальна система тренінгів" - "GST" не передавалися, тому повернула їй частину грошових коштів у розмірі 12 205 грн і 20 000 дол. США, надавши договори займу з підписами ОСОБА_6 .
У подальшому органами досудового слідства відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
Ураховуючи те, що частина грошових коштів їй не повернута, ОСОБА_3 на підставі статей 1049, 1050 ЦК України просила суд стягнути солідарно з відповідачів на її користь несплачену суму основного боргу з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до вимог статті 625 ЦК України у розмірі 1 135 256 грн.
Також ОСОБА_3 просила суд відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 50 000 грн, оскільки після того, як вона повідомила свого тестя, що нею втрачено частину його грошових коштів, які останній відкладав на окрему квартиру для онука, у нього трапився серцевий напад і він помер.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2009 року у складі судді Волошина В. О. позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з СПД - ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 504 189,27 грн, судовий збір у розмірі 1 700 грн, збір за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боргова розписка від 14 серпня 2008 року СПД - ФОП ОСОБА_7 повернута не була і знаходиться у позивача, що підтверджує наявність зобов`язань перед ОСОБА_3 .
Отже, саме з СПД - ФОП ОСОБА_7, яка отримувала від позивача грошові кошти і не передавала їх іншим відповідачам, слід стягнути на користь ОСОБА_3 борг у розмірі 62 804,34 дол. CШA, що є еквівалентом 501 806,67 грн.
Щодо індексу інфляції та процентів за вказаною сумою боргу, то позивачем не надано належного розрахунку індексу інфляції, а розмір процентів не був передбачений розпискою.
Також підлягають частковому задоволенню вимоги про стягнення з СПД - ФОП ОСОБА_7 на користь позивача недоотриманої суми внесених коштів, з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2 382,60 грн за договором про надання інформаційно-консультативних послуг від 04 червня 2008 року, строк дії якого закінчився 04 червня 2009 року, і за яким ОСОБА_7 визнала, що нею не були виконані зобов`язання, сплативши ОСОБА_3 12 205,00 грн.
Вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_3 не доведено, що саме з вини відповідачів настала смерть її тестя.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку; перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2009 року залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року клопотання ОСОБА_7 про звільнення від сплати судового збору задоволено частково.
Відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.
Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2009 року.
Надіслано учасникам справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на апеляційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 360 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2009 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу скасовано.
Позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2 345 грн та 335 грн інфляційних втрат, а всього 2 680 грн та 4 грн на відшкодування судових витрат, а всього 2 684 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції розглянуто справу з порушенням норм процесуального права щодо належного повідомлення ОСОБА_2 згідно з пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України.
Єдиним доказом на підтвердження договірних зобов`язань між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є договір від 04 червня 2008 року № 0065 про надання інформаційно-консультативних послуг строком на один рік та квитанція про оплату за ним послуг у розмірі 14 550 грн, з яких 12 205 грн були повернуті згідно з розпискою від 28 серпня 2008 року, тобто неповернутою залишилась сума у розмірі 2 345 грн.
При цьому позивачем не доведено факту укладення з ОСОБА_2 договорів позики, тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не можуть вважатись обґрунтованими й не підлягають задоволенню.
Суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржене судове рішення й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував певні норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_2 судові рішення не оскаржила.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першоїсудової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 2-6739/09 з Шевченківського районного суду м. Києва.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував та не дослідив докази, що мають істотне значення, а саме договір про наміри від 04 квітня 2018 року, за яким кредитором є ОСОБА_3, а боржником - ОСОБА_7 , щодо погашення заборгованості за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2009 року.
Апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_7 визнала факт отримання коштів від неї шляхом підписання договору про наміри від 04 квітня 2018 року та зобов`язалась їх повернути на умовах, визначених у договорі.
Вказане залишилось без належної правової оцінки судом та як наслідок ухвалення судового рішення виключно з точки зору вигідності оцінки доказів для сторони відповідача, тобто без дотримання принципу всебічного встановлення обставин справи.
Також судом апеляційної інстанції не враховано і солідарність виконання зобов`язання боржниками.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини недоведення нею факту надання коштів у борг та стягнення при цьому з відповідача суми боргу згідно з позикою є взаємовиключними обставинами, тому судове рішення апеляційного суду не може вважатися законним та обгрунтованим.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: