ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 823/329/16
адміністративне провадження № К/9901/25756/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
при секретарі: Дразі Р.В.,
за участю: представника відповідача Левенець А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунське" до Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 (суддя - Рідзеля О.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 (головуючий суддя - Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Межевич М.В.) у справі №823/329/16.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсунське" (далі - ТОВ "Корсунське") звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаської області (далі - Звенигородська ОДПІ) від 05.01.2016 №0000031700, №0000041700, №0000051700, №0000061700, №0000071700, №0000081700, №0000012200.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Звенигородська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.06.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на неповне з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, зазначає про ненадання під час проведення перевірки позивачем первинних документів, а також те, що приймаючи оскаржувані рішення судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги позицію податкового органу що надані позивачем документи не є належними та допустимими доказами у справі з огляду на те, що виготовлені ТОВ "Корсунське" після встановлення порушень в акті перевірки.
Крім того, відповідач просить Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаської області замінити на його процесуального правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №296 "Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби" Звенигородську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС приєднано до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаської області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаської області приєднано до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Корсунське" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Корсунське" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2013 по 30.09.2015.
За результатами проведеної перевірки складено акт №162-22-22/32570104 від 14.12.2015, в якому відображено висновки про встановлено порушення:
Пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, пункту 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою КМУ від 12.01.2011 №11, в результаті чого було використано на невиробничі цілі тобто не за цільовим призначення податок на додану вартість в сумі 4651243,00 грн.;
пункту 302.1 статті 302 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено фіксований сільськогосподарський податок за вересень - грудень 2013 року на загальну суму 1312, 63 грн. та за 2014 рік на загальну суму 2291,63 грн.;
пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 в результаті недостовірного відображення даних у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за ІІІ квартал 2015 року, відповідальність передбачена пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України;
пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України в результаті чого недоутримано та не перераховано в бюджет податок з доходів фізичних осіб у сумі 342 грн.;
підпунктів 168.1.1 - 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України та підпункту 170.1.4 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України, в результаті чого податок з доходів фізичних осіб за орендовані земельні ділянки (паї) за 2013-2014 роки перерахований не у повному обсязі, станом на 31.01.2015 сума недоплати становить 266732,32 грн.
На підставі названого акту перевірки, 05.01.2016 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№0000031700 про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 1585,80 грн., у тому числі за основним платежем - 1057,20 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 528,60 грн.;
№0000041700 про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 119864,25 грн., у тому числі за основним платежем - 79909,50 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 39954,75 грн.;
№0000051700 про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 1398,29 грн., у тому числі за основним платежем - 932,19 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 466,10 грн.;
№0000061700 про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 2965,72 грн., у тому числі за основним платежем - 1977,15 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 988,57 грн.;
№0000071700 про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 274284,44 грн., у тому числі за основним платежем - 182856,29 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 91428,15 грн.;
№0000081700 про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 1020,00 грн. - за штрафними фінансовими санкціями.;
№0000012200 про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 5814053,75 грн., у тому числі за основним платежем - 4651243,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 1162810,76 грн.
За результатами оскарження у адміністративному порядку зазначені податкові повідомлення - рішення залишено без змін.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинні на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Вказані вимоги чинного законодавства зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.
Згідно з пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України позитивна різниця між сумою податкових зобов`язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена: за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків; за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків; за операціями з продукцією тваринництва підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 20 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 80 відсотків.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 11 сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2017 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.
23.09.2014 між позивачем та ТОВ "Прайм Агросинтез", укладено договір поставки, відповідно до п. 1.1 якого у терміни і на умовах визначених у цих договорах постачальник зобов`язуються передати покупцю (ТОВ "Корсунське") насіння соняшника, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар, найменування, кількість та вартість якого зазначаються у рахунках-фактурах Постачальника виставлених на адресу покупця. Згідно п. 2.1 зазначеного договору ціна та вартість товару визначається у рахунках фактурах та (чи) в додатках до вказаного договору, що є невід`ємною частиною договору.
23.09.2014 між позивачем та ТОВ "Агротех-К", укладено договір поставки, відповідно до п. 1.1 якого у терміни і на умовах визначених у цих договорах постачальник зобов`язуються передати покупцю (ТОВ "Корсунське") насіння соняшника, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар, найменування, кількість та вартість якого зазначаються у рахунках-фактурах Постачальника виставлених на адресу покупця. Згідно п. 2.1 зазначеного договору ціна та вартість товару визначається у рахунках фактурах та (чи) в додатках до вказаного договору, що є невід`ємною частиною договору.
23.09.2014 між позивачем та ТОВ "Скайс-Агрікор", укладено договір поставки, відповідно до п. 1.1 якого у терміни і на умовах визначених у цих договорах постачальник зобов`язуються передати покупцю (ТОВ "Корсунське") насіння соняшника, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар, найменування, кількість та вартість якого зазначаються у рахунках-фактурах Постачальника виставлених на адресу покупця. Згідно п. 2.1 зазначеного договору ціна та вартість товару визначається у рахунках фактурах та (чи) в додатках до вказаного договору, що є невід`ємною частиною договору.
29.10.2014 між позивачем та ТОВ "Тальнівська СЗТК", укладено договір поставки, відповідно до п. 1.1 якого у терміни і на умовах визначених у цих договорах постачальник зобов`язуються передати покупцю (ТОВ "Корсунське") насіння соняшника, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар, найменування, кількість та вартість якого зазначаються у рахунках-фактурах Постачальника виставлених на адресу покупця. Згідно п. 2.1 зазначеного договору ціна та вартість товару визначається у рахунках фактурах та (чи) в додатках до вказаного договору, що є невід`ємною частиною договору.
На виконання вказаного договору було видано видаткові накладні, виписано рахунки фактури та товаротранспортні накладні, що підтверджується матеріалами справи. Поставка товару здійснювалась позивачем власними засобами.
30.10.2014 позивачем на адресу ТОВ "Прайм Агросинтез", ТОВ "Агротех-К", ТОВ "Скайс-Агрікор", ТОВ "Тальнівська СЗТК" направлено листи, відповідно до якого повідомлено, що при оплаті товару допущено механічну описку і замість "Оплата за насіння згідно рахунку" зазначено "Безвітсоткова поворотна фінансова допомога. Без ПДВ", у відповідь на які вказані контрагенти повідомили, що оплату згідно виставленим рахункам фактури зараховано як оплату за насіння соняшника.
Надаючи оцінку доводам контролюючого органу щодо використання на невиробничі цілі, тобто не за цільовим призначенням податок на додану вартість в розмірі 4651243,00 грн. суди попередніх інстанцій виходили з того, що твердження відповідача щодо використання позивачем коштів не за цільовим призначенням, з порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.11 №11 "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів" спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, первинними документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ПраймАгросинтез", ТОВ "Агротех", ТОВ "Скайс-Агрікор", ТОВ "Тальнівська СЗТК" щодо придбання у вказаних контрагентів насіння для використання його для власних потреб.
Таким чином суд встановив, що позивачем використано кошти за цільовим призначенням, відповідно до вимог статті 209 Податкового кодексу України та Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Крім того, повернення коштів на поточний рахунок ТОВ "Корсунське" було зумовлено необхідністю сплати позивачем коштів у адресу контрагентів із рахунку указаного в реквізитах договорів та інших фінансово-господарських документів, а не з іншого, та необхідністю тимчасового зменшення заборгованості ТОВ "Корсунське" по кредиту-овердрафт (на поточному рахунку), що отримувався для використання у господарській діяльності на виробничі цілі.